Постанова 4875 № 917/663/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/663/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А. за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1182 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020, ухвалене суддею Кльоповим І.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області 10.09.2020 о 10:00 год. (повне рішення складено 18.09.2020) у справі № 917/663/20 за позовною заявою Приватного підприємства "Білухівка", с. Білухівка Карлівського району Полтавської області, до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, про визнання наказу незаконним та поновлення договору оренди землі ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, укладений між Карлівською райдержадміністрацією та ЗАТ "Білухівка", правонаступником якого є ПП "Білухівка", зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.10.2008 за № 040855600037 на умовах додаткової угоди, текст якої викладено в резолютивній частині рішення. Визнано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у поновленні договору оренди" від 06.04.2020 №9655-СГ незаконним. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ПП "Білухівка" 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору. Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем дотримано процедуру, передбачену частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", щодо реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, тоді як відповідачем допущено порушення порядку розгляду листа-повідомлення щодо наміру ПП "Білухівка" продовжити користуватися земельною ділянкою шляхом укладення додаткової угоди. Суд першої інстанції зазначив про те, що дійшовши згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору на 7 років та орендної плати на 12% від нормативної грошової оцінки, відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди відповідно до нових погоджених умов. Відповідач, Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 (вх.№ 2882 П/1 від 30.10.2020), яку ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 було залишено без руху з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання скарги, а також доказів надіслання копії апеляційної скарги позивачеві. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням ним вказаних недоліків у встановлений судом строк. 08.04.2021 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане судове рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права (статей 175, 231 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме вимог статті 777 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі". Прокурор зазначає, що внаслідок вилучення земельної ділянки площею 7,5575 га для суспільних потреб та надання її ДП "Новосанжарське господарство" під заліснення, відбулася зміна площі земельної ділянки, що перебувала в користуванні на умовах оренди ПП "Білухівка" згідно з договором оренди від 01.10.2008 (а саме, її площа зменшилася з 21,01 га до 13,4514 га, при цьому кадастровий номер земельної ділянки залишився попереднім - 5321680400:00:002:1387; водночас умови договору оренди від 01.10.2008 сторони не змінювали. За таких обставин прокурор вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що зміна меж земельної ділянки не перешкоджає поновленню договору оренди землі на новий строк. Також прокурор зазначає, що у лютому 2019 року ПП "Білухівка" звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, однак рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/276/19 у позові відмовлено з тих підстав, що зміна фактичних площ і меж земельних ділянок унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч. 1 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Тобто, на думку прокурора, судом вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим провадження в даній справі підлягає закриттю відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України. В обґрунтування підстав представництва інтересів держави прокурор в апеляційній скарзі та у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги (яку було залишено без руху ухвалою суду від 26.04.2021) посилався на такі обставини: згідно з наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень прокурори отримують, зокрема, із документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень для чого постійно здійснюється їх моніторинг; на виконання завдання Офісу Генерального прокурора від 15.02.2021 №15/1/1-14 вих-18 ОКВ-21 про вивчення ефективності застосування прокурорами представницьких повноважень щодо захисту в суді інтересів держави у сфері земельних правовідносин, у січні лютому 2021 року моніторинг судових рішень в ЄДРСР органами обласної прокуратури здійснювався за вказаною тематикою та за період 2019 2020 роки, визначений у завданні; відповідно до наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, вивчалися рішення, постановлені Господарським судом Полтавської області. В ході такого моніторингу 10.02.2021 було виявлено рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі № 917/663/20; після отримання 09.03.2021 відповіді від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо неможливості звернення з апеляційною скаргою через відсутність коштів для сплати судового збору, з урахуванням опрацювання інформації, прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, шляхом подачі апеляційної скарги. На думку прокурора, не звернення ГУ Держгеокадастру з апеляційною скаргою повторно, після її повернення Східним апеляційним господарським судом, свідчить про бездіяльність відповідного органу що є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даній справі. Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021) для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 22.06.2021. У вказаній ухвалі суд розглянув клопотання прокурора щодо поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та поновив відповідний строк, зазначивши, що апеляційну скаргу прокурором подано в розумні строки після виявлення оскаржуваного рішення в ході проведення відповідного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень в лютому 2021 року. 16.06.2021 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від ПП "Білухівка" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6997), в якому позивач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 на підставі статті 264 ГПК України у зв`язку з поданням апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати; залишити без змін оскаржуване рішення. Позивач, зокрема, стверджує, що прокурор безпідставно підмінив собою роль ГУ Держгеокадастру в Полтавській області шляхом подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі відповідача, який, у свою чергу, не самоусувався від захисту. 17.06.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7022), в якому відповідач просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 та закрити провадження у справі. Також даний учасник справи просить розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності його представника. Відповідач наполягає на тому, що договір оренди не може бути пролонгований, оскільки змінилася площа земельної ділянки, що використовується позивачем. 22.06.2021 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №917/663/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №903/1030/19. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19. Від учасників справи до суду не надійшло відповідних повідомлень. Разом з тим, перевіркою матеріалів Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що в реєстрі оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №903/1030/19. 07.10.2021 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. та необхідністю вирішення питання щодо поновлення провадження в даній справі, було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 поновлено провадження у справі, призначено її розгляд на 18.11.2021. У судове засідання 18.11.2021 прибув прокурор, а також представник позивача, які підтримали викладену ними письмово правову позицію. Зокрема, прокурор наполягав на тому, що оскаржуване рішення слід скасувати та закрити провадження у справі в порядку п.3 ч.1 ст.231 та п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/276/19, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ПП "Білухівка" до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387. Представник позивача стверджував про відмінність підстав позову у справі №917/276/19 та в даній справі №917/663/20. З огляду на вказані обставини, ухвалою суду від 18.11.2021 було оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2021, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/276/19 - з метою перевірки обставин, на які посилається апелянт у даній справі №917/663/20. 29.11.2021 матеріали справи №917/276/19 надійшли до Східного апеляційного господарського суду. 29.11.2021 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури надав пояснення в обґрунтування підстав участі прокурора в даній справі, в яких зокрема зазначає, що бездіяльність уповноваженого органу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прокурор вбачає в тому, що відповідач не скористався своїм правом і не подав повторно апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору на певний строк. У судовому засіданні 30.11.2021 прокурор та представник позивача підтримали викладену ними письмово правову позицію. Судом було досліджено матеріали даної справи №917/663/20, а також матеріали справи №917/276/19, та встановлено, що в редакції додаткової угоди, запропонованій ПП "Білухівка" для укладення при зверненні до суду з позовом у справі №917/276/19, переважна більшість умов співпадає з редакцією, що надана до суду в даній справі №917/663/20. Водночас мають місце відмінності, зокрема, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.5 додаткової угоди) становить 458524,94 грн у проекті додаткової угоди, розглянутому судом у справі №917/276/19, тоді як у даній справі №917/663/20 у п.5 запропонованого позивачем проекту додаткової угоди вказано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 460224,20 грн. Відповідно, відрізняється і запропонований розмір орендної плати: у справі №917/276/19 55022,99 грн на рік, у даній справі №917/663/20 - 55226,90 грн на рік. Відмінності у предметі позову полягають також у тому, що у справі №917/276/19 було заявлено лише одну позовну вимогу (про визнання поновленим договору оренди землі на умовах, викладених у запропонованому позивачем проекті додаткової угоди), тоді як у даній справі №917/663/20 позивач також просить визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у поновленні договору оренди" від 06.04.2020 №9655-СГ. Відповідно, відрізняється і нормативно-правове обґрунтування позовних вимог в обох справах. Також судом встановлено, що рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/276/19 не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку і набрало законної сили. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. Присутні в судовому засіданні представник позивача та прокурор погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи. У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. Між Закритим акціонерним товариством Білухівка (реорганізоване в подальшому в ПП Білухівка, яке стало правонаступником останнього) та Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено датований 01.08.2008 договір оренди землі на земельну ділянку, площею 21.01 га, кадастровий номер 53:216:804:00:00:002:0387 строком на 10 років (т.1, а.с.23). За умовами пунктів 1, 2, 15 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білухівської сільської ради Карлівського району. Договір оренди землі зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 09.10.2008 за №040855600037. Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 30.11.2011 № 472 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок було надано дозвіл ДП Новосанжарське лісове господарство на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства (під заліснення), в т.ч. на території Білухівської сільської ради Карлівського району орієнтовною площею 41,9 га. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено учасниками справи в ході апеляційного провадження, такі ділянки було відведено, зокрема, за рахунок рільних земель запасу, що перебувають у користуванні на умовах оренди у ПП Білухівка. В суді апеляційної інстанції представник позивача зазначав, що відповідні дії щодо відведення земельних ділянок під заліснення не були ним оскаржені в судовому або в іншому установленому законом порядку. Внаслідок вилучення земельної ділянки площею 7,5575 га для суспільних потреб на надання її ДП Новосанжарське лісове господарство під заліснення, відбулася зміна площі земельної ділянки, що перебувала у користуванні на умовах оренди ПП Білухівка згідно з договором оренди від 01.10.2008, внаслідок чого зменшилася площа земельної ділянки з 21,01 га до 13,4514 га. Позивач стверджує, що при цьому кадастровий номер земельної ділянки залишився попереднім (5321680400:00:002:1387), посилаючись на лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т.1, а.с.32), в якому зазначено, що у договорі оренди землі, зареєстрованому 09.10.2008 за №040855600037, було помилково зазначено кадастровий номер земельної ділянки 53:216:804:00:00:002:0387, тоді як правильним номером є 5321680400:00:002:1387. Разом з тим, доказів виправлення вказаної помилки протягом дії договору позивачем до матеріалів справи не надано. У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру. Позивач неодноразово (22.02.2018, 05.09.2018) до закінчення строку дії договору оренди землі повідомляв відповідача про наміри поновити договірні відносини (в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), з направленням проекту додаткової угоди до договору оренди землі. Так, у листі від 05.09.2018 року за №325 ПП Білухівка зазначило, що погоджується на запропоновані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області умови - щодо розміру орендної плати (12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок) та терміну дії договору оренди землі (7 років). Як встановлено місцевим господарським судом, в подальшому між сторонами тривало листування, однак домовленості щодо укладення додаткової угоди досягнуто не було. Зокрема, листом від 24.09.2018 №7918/0/26-18 відповідачем відмовлено у поновленні договору з посиланням на зміну меж земельної ділянки, яка перебувала в оренді. Відповідна відмова стала підставою для звернення ПП Білухівка у лютому 2019 року до Господарського суду Полтавської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 01.10.2008 на земельну ділянку площею 13,4514 га, кадастровий номер 5321680400:00:002:1387, зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.10.2008 за № 040855600037, на умовах додаткової угоди, проект якої викладено в позовній заяві. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі 917/276/19 у задоволенні вказаного позову було відмовлено. Зазначене рішення не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку і набрало законної сили. 05.03.2020 ПП Білухівка повторно звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 09.10.2008 №040855600037, однак наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 06.04.2020 №9655-СГ позивачеві було відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки з підстав невідповідності об`єкта цивільних прав істотним умовам договору оренди землі у зв`язку зі зменшенням площі земельної ділянки та включенням зазначеної земельної ділянки в перелік на земельні торги у формі аукціону. За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ПП Білухівка звернулося до господарського суду з позовом у даній справі, який було задоволено оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду (з наведених вище підстав). Апеляційне провадження в даній справі відкрито за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури. Позивач заперечував проти наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі та просив закрити апеляційне провадження на підставі статті 264 ГПК України у зв`язку з поданням апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, стверджуючи, що прокурор безпідставно підмінив собою роль ГУ Держгеокадастру в Полтавській області шляхом подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі відповідача, який, у свою чергу, не самоусувався від захисту. Надаючи оцінку підставам участі прокурора в даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (у даному випадку апелянта). Як було встановлено в ході апеляційного провадження, відповідач, Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 (вх.№ 2882 П/1 від 30.10.2020), яку ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 було залишено без руху з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання скарги, а також доказів надіслання копії апеляційної скарги позивачеві. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням ним вказаних недоліків у встановлений судом строк. Відповідач повторно не звертався із апеляційною скаргою на рішення в цій справі. Разом з тим, як стверджує Полтавська обласна прокуратура, нею в порядку здійснення повноважень щодо представництва інтересів держави в суді під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень виявлено рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі №917/663/20. Прокуратурою було направлено листа від 15.02.2021 №15/1-20вих21 на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із проханням вжити заходів щодо оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі №917/663/20, яке було виявлено прокуратурою в порядку моніторингу ЄДРСР, однак 09.03.2021 отримано лист від 24.02.2021 №7-16-0.61-1556/2-21, в якому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило про відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору; після отримання вказаного листа, з урахуванням опрацювання інформації, прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення в даній справі. Отже, апеляційну скаргу в цій справі подано прокурором з метою забезпечення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (відповідача у справі), що є стороною спірних договорів (орендодавцем) та компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Колегія суддів зазначає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання від прокуратури листа із проханням вжити заходів щодо оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі №917/663/20 самостійно не звернувся до суду в інтересах держави, натомість, повідомив про неможливість такого звернення через відсутність коштів на сплату судового збору - і це є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 917/605/20. Позивач посилався на недоведеність обставин щодо неможливості повторного самостійного звернення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з апеляційною скаргою в даній справі, однак, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження № 12-72гс19), необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й орендаря, відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3); незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи компетентного органу про неможливість самостійно звернутись до суду через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує відповідні повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає розгляду по суті в даному провадженні. Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є вимоги щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в порядку ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та щодо визнання незаконним наказу відповідача, яким у поновленні договору оренди було відмовлено. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 ЦК України). Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев`ята статті 93 ЗК України). Нормами ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), було встановлено наступні умови для поновлення договору оренди землі. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Згідно з приписами ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як вбачається зі змісту вказаних норм, за загальним правилом, викладеним у ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (до розгляду якої було зупинено провадження в даній справі № 917/663/20). Отже, виходячи зі змісту законодавчих норм, якими врегульовано спірні правовідносини та з урахуванням практики їх застосування Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що для поновлення договору оренди землі (як в порядку ч. 1 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так і ч.6 цієї ж норми) слід встановити обставини щодо наявності передбачених законом підстав для укладення такої додаткової угоди. Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Як установлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Вказаною нормою також визначено, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється лише у разі недосягнення між сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору. Частиною 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. У відповідності з ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Місцевий господарський суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, в оскаржуваному рішенні навів приписи зазначених норм законодавства, однак при цьому дійшов висновку про те, що зміна межі земельної ділянки не призводить до втрати переважного права добросовісного орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк, а відтак - не унеможливлює поновлення договору оренди землі на новий строк взагалі як таке, а отже не тягне за собою продаж права оренди такої земельної ділянки (межі якої змінилися) виключно на конкурентних засадах (земельних торгах). Разом з тим, згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі (на яку посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Отже, сама по собі зміна межі земельної ділянки дійсно не є обставиною, що перешкоджає попередньому орендареві укласти договір з орендодавцем щодо користування новоутвореною земельною ділянкою. Проте, з огляду на вищенаведені приписи ст. 15 Закону України Про оренду землі щодо істотних умов договору, відповідна дія за своєю правовою природою буде не поновленням договору оренди на новий строк (в порядку ч. 1 5 або ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі), а укладенням між сторонами нового договору, з узгодженням відповідних істотних умов, в тому числі площі земельної ділянки, на що правомірно посилається прокурор в апеляційній скарзі, вказуючи на те, що зміна фактичних площ і меж земельних ділянок унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч. 1 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Як уже зазначалося, між сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, зокрема, щодо розміру земельної ділянки, яка надається в оренду. А саме, листом від 24.09.2018 №7918/0/26-18 (т.1, а.с. 53) відповідачем відмовлено у поновленні договору з посиланням на зміну меж земельної ділянки, яка перебувала в оренді. Тому посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на ті обставини, що спочатку ГУ Держгеокадастру у Полтавській області погоджувалося на укладення додаткової угоди і пропонувало позивачеві умови для її укладення, не можуть бути визнані належними аргументами. Вищенаведений доказ - лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 24.09.2018 № 7918/0/26-18 - був предметом дослідження в під час розгляду Господарським судом Полтавської області справи №917/276/19. У рішенні суду від 15.05.2019 у вказаній справі, що набрало законної сили, встановлено обставини щодо неможливості поновлення договору оренди через зміну площі орендованої земельної ділянки, оскільки площа спірної земельної ділянки складає 13,4514 га, а згідно з договором оренди від 09.10.2008, укладеним між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області і Закритим акціонерним товариством Білухівка - 21,01 га. Тобто, як обґрунтовано вказує прокурор в апеляційній скарзі, предметом договору оренди землі від 09.10.2008 була земельна ділянка площею 21,01 га, яка фактично припинила існування в результаті її поділу. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як було встановлено вище та підтверджено представником позивача в ході апеляційного провадження, рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/276/19, не було оскаржено ПП Білухівка. Разом з тим, 05.03.2020 ПП Білухівка повторно звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 09.10.2008 №040855600037, до якого було додано проект відповідної додаткової угоди (як встановлено в ході апеляційного провадження, вказаний проект відрізнявся від того, який був предметом розгляду господарського суду у справі №917/276/19, розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, орендної плати, решта умов, зокрема, щодо площі орендованої земельної ділянки 13,4514 га співпадали). Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 06.04.2020 №9655-СГ позивачеві було відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки з підстав невідповідності об`єкта цивільних прав істотним умовам договору оренди землі у зв`язку зі зменшенням площі земельної ділянки та включенням зазначеної земельної ділянки в перелік на земельні торги у формі аукціону. Тобто фактично, відмова була обґрунтована тими ж обставинами, що і рішення суду, яке набрало законної сили. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, надаючи оцінку клопотанню відповідача про закриття провадження у справі, обґрунтовано вказав, що воно не підлягає задоволенню з огляду на відмінність предмета позову у справах №917/276/19 та № 917/663/20. Водночас, при ухваленні рішення в даній справі № 917/663/20 суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведені обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/276/19 щодо неможливості поновлення договору оренди через зміну площі орендованої земельної ділянки та дійшов висновку про таке поновлення, всупереч приписам норм чинного законодавства, наведеним ним в оскаржуваному рішенні (зокрема, ст.15, ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). У пункті 91 рішення від 09.11.2004 "Науменко проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Отже, позовні вимоги ПП Білухівка в даній справі (про визнання поновленим договору оренди землі та, відповідно, про визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яким було відмовлено у поновленні вказаного договору) не можуть бути визнані правомірними, оскільки вони мотивовані тими ж обставинами, що і у справі №917/276/19, в якій судом було відмовлено у позові. Тому задоволення позову в даній справі місцевим господарським судом, на думку суду апеляційної інстанції, не узгоджується з вищенаведеним принципом недопустимості поставлення під сумнів остаточного рішення суду, в даному випадку рішення у справі №917/276/19. Разом з тим, підстави для закриття провадження у даній справі в порядку п.3 ч.1 ст.231 ГПК України (про що просить прокурор в апеляційній скарзі) відсутні, оскільки, як було встановлено вище, предмет позову у справах №917/276/19 та № 917/663/20 не є тотожним. А саме, в даній справі №917/663/20 оскаржується наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 06.04.2020, який був прийнятий після закінчення господарським судом розгляду справи №917/276/19; окрім того, в ході апеляційного провадження встановлено різницю в істотних умовах додаткових угод, які пропонував укласти позивач, ПП Білухівка, в обох справах, а саме, у розмірі нормативної грошової оцінки землі та в розмірі орендної плати, а також у правовому обґрунтуванні підстав позову. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду має бути скасовано як таке, що прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (зокрема, щодо зменшення площі земельної ділянки, яке унеможливлює пролонгацію договору оренди за відсутності погодження сторонами нових істотних умов договору), а у позовних вимогах ПП Білухівка слід відмовити. Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.3 ч.1 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 у справі №917/663/20 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 06.12.2021 Головуючий суддя О.В. Шевель Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.А. Пуль