Постанова 4875 № 917/1634/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" січня 2021 р. Справа № 917/1634/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Здоровко Л.М. за участю секретаря судового засідання Перікової К.В. за участю представники сторін: прокуроратури Харківської області Трофіменко О.О., посвідчення №058452 від 03.12.20 Фермерського господарства "Династія-2012" - Лазоренко Ю.Л., посвідчення №436 від 24.01.2018 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області (вх.№ 3392/П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі №917/1634/19 (суддя Кльопов І.Г., повний текст ухвали складено та підписано 22.10.2019) за позовом Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, м.Кобеляки, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, м.Полтава до

1. Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, с.Мала Перещепина, Новосанжарсьий район, Полтавська область

2. Фермерського господарства "Династія-2012", с. Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область третя особа - Державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг Новосанжарської районної державної адміністрації, смт Нові Санжари, Полтавська область про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області з позовом до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та Фермерського господарства "Династія -2012" (далі ФГ "Династія -2012"), в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу в оренду "СФГ Пасько Лідії Анатоліївні" строком на 10 років земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 (із урахуванням змін до п.2, внесених рішенням тридцять п"ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013); 2) визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди землі від 19.12.2013, укладений між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району та ФГ "Династія-2012", яким передано у оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, загальною площею 14,0629 га; 3) зобов`язати фермерське господарство "Династія-2012" повернути територіальній громаді в особі Малоперещепинської сільської ради земельну ділянку, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, загальною площею 14,0629 га, вартістю 498362,46 грн; 4) скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, проведеної 24.01.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276095853234. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 залишено без розгляду позов Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області у справі № 917/1634/19. Повернуто з Державного бюджету України на користь прокуратури Полтавської області 7684,00 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 09.09.2019 № 1441 та 5554,44 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 26.09.2019 №1559. Зокрема, приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що обґрунтовуючи наявність інтересів держави, прокурор посилається на нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці суб`єкта владних повноважень в розумінні ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". Натомість, враховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Як вважав суд, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчить, що позов заявлено особою, яка не має процесуальної дієздатності. За таких підстав суд першої інстанції залишив позов першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області у справі № 917/1634/19 без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, прокурор звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.10.2019, а справу направити для продовження розгляду; судові витрати просить покласти на відповідачів. Зокрема, вимоги апеляційної скарги обґрунтовує наступними доводами: - Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, який в даному випадку має відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не було надано прокуратурі будь-яких доказів про вжиття заходів щодо усунення допущених відповідачами порушень та відновлення порушених інтересів держави, про які управління повідомлялось Кобеляцькою місцевою прокуратурою Полтавської області листом від 21.05.2019 №31/5-98-619; - усвідомлена пасивна поведінка Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області) полягає в порушенні інтересів держави та нездійсненні заходів для захисту інтересів держави, в тому числі і шляхом звернення до суду; - посилаючись на правові позиції Верховного Суду в постанові по справі №910/11919/17 від 17.10.2018, по справі №910/3486/18 від 16.04.2019, зазначав, що представництво прокурор у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Крім того, згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутись з позовом до суду; - приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, судом безпідставно не враховано, що норми ст. 131-1 Конституції України, положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, які в своєму змісті визначають виключно правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень позивачем та у чому полягає неможливість позивача, у разі виявлення порушення, звернутися до суду з відповідним позовом самостійно; -у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, прокурор має право лише отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії, отже, прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень. З огляду на викладене, прокурор вважав, що при зверненні з даним позовом прокурор дотримався процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019 для розгляду справи №917/1634/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2019. 10.12.2019 від ФГ "Династія-2012" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11616), в якому другий відповідач вважав, що прокурор не має передбачених законом виключних підстав, коли останній може звернутись до суду за захистом інтересів держави, відповідачем правомірно набуте право користування (оренди) земельної ділянки, не порушено охоронюваних Законом інтересів держави та суспільства, позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір спричиненої державі шкоди. За таких обставин, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Від інших учасників справи відзивів на апеляційну скаргу не надійшло, заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надходило. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 апеляційне провадження у справі №917/1634/19 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 та складення повного тексту судового рішення по зазначеній справі. Учасників справи зобов`язано повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення апеляційного провадження у справі. Зокрема, приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даній справі №917/1634/19 перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області з позовом до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та Фермерського господарства "Династія -2012" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку. В той же час, Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №912/2385/18 враховуючи наявність виключної правової проблеми щодо формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. 31.12.2020 (вх. №13.12.2020) до апеляційного господарського суду надійшло клопотання виконуючого обов`язки керівника Полтавської обласної прокуратури, який, в порядку положень ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, просив поновити провадження у справі 917/1634/19, посилаючись на усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №917/1634/19 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 вказане клопотання задоволено судом, апеляційне провадження у справі №917/1634/19 поновлено. Призначено справу №917/1634/19 до розгляду на 25.01.2021. В судове засідання 25.01.2021 з`явився представник прокуратури Харківської області та представник Фермерського господарства "Династія -2012". Інші сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались та в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили про час, дату і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 25.01.2021 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю представників позивача, першого відповідача та третьої особи відповідно до ч.1 ст. 202 та ст. 270 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та пояснення присутнього в судовому засіданні представника прокуратури, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (ГУ Держгеокадастру в Полтавській області) в якій зазначав, що за результатами розгляду заяви жительки с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області ОСОБА_1 від 13.07.2012 рішенням ХХ сесії VI скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 27.07.2012 надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчує право оренди земельною ділянкою орієнтованою площею 20 га для ведення фермерського господарства, що знаходиться в с. Велике Болото. В подальшому, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2013, рішенням сесії від 29.08.2013 прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачу в оренду «СФГ Пасько Ліддії Анатоліївні» строком на 10 років земельної ділянки площею 14,0629 га, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044. 12.12.2013 рішенням ХХХV сесії VI скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району внесено зміни до п. 2 рішення сесії від 29.08.2013 та викладено його в наступній редакції: «Передати в оренду земельну ділянку терміном на 10 років ФГ «Династія - 2012» ОСОБА_1 площею 14,0629 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту в с. Велике Болото». 19.12.2013 між Малоперещепинською сільською радою та ФГ «Династія - 2012» в особі Пасько Л.А. укладено договір оренди землі від 19.12.2013, предметом якого є земельна ділянка площею 14,0629 га з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та підписано акт приймання-передачі з послідуючою реєстрацією вказаного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 16.04.219 між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського зайону в особі сільського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 19.12.2013, якою замінено сторону договору від 19.12.2013, а саме, орендаря ФГ «Династія - 2012» на ОСОБА_1 , про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору від 19.12.2013. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ «Династія-2012» (код ЄДРПОУ 37464402) зареєстровано 01.03.2013, засновниками фермерського господарства є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Звертаючись до суду прокурор зазначав, що відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення та укладення договору), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч.2 ст.135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою ст. 134 цього Кодексу. Прокурором також зазначено, що з аналізу ст. 7 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що можливість переходу права оренди від юридичної особи до фізичної особи чинним законодавством не передбачено, а заміна сторони договору орендаря - юридичної особи на орендаря - фізичну особу є порушенням. У зв`язку з цим, прокурор вважав, що рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013, із змінами внесеними рішенням від 12.12.2013, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 та передача зазначеної ділянки в оренду фермерському господарству без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 Земельного кодексу України та є підставою для скасування рішення тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу в оренду «СФГ Пасько Лідії Анатоліївні» строком на 10 років земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 (із урахуванням змін до п. 2 , внесених рішенням тридцять п`ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013). Крім того, прокурор вважав, що оскільки укладення спірного договору від 19.12.2013 було здійснено без дотримання порядку, встановленого ст. 134 Земельного кодексу України та укладення додаткової угоди від 16.04.2019 з порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про оренду землі», а відтак з порушенням вимог законодавства, наявні підстави для визнання укладеного 19.12.2013 договору оренди землі площею 14,0629 га (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 16.04.2019) недійсним. Як зазначав прокурор, про факт передачі в оренду ФГ «Династія-2012» земельної ділянки загальною площею 14,0629 га з порушенням вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів, Кобеляцька місцева прокуратура дізналась у лютому 2019 року при отриманні Із Малоперещепинської сільської ради копій рішень сесій від 29.08.2013 та від 12.12.2013, договору оренди земельної ділянки від 19.12.2013 (лист Малоперещепинської сільської ради від 11.02.2019 №02-15/262). 21.05.2019 №31/5-98-619вих19 заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з листом, в якому повідомив про встановлені факти, які вважав порушенням інтересів держави, які полягають в недотриманні нормативно визначеної законодавцем процедури набуття права користування земельною ділянкою площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044. Листом від 24.06.2019 № 10-16-0.42-3801/2-19 ГУ Держгеокадастру в Полтавській області повідомлено прокурора, що управлінням не здійснювались заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства щодо діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району в частині дотримання вимог законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 . В той же час, звернуто увагу прокурора, що до компетенції управління віднесено виконання відповідних функцій щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в процесі своєї діяльності самостійно здійснює вищезазначені функції. Листом від 17.09.2019 за вих. №31/5-98-1239вих.19 Кобеляцька місцева прокуратура Полтавської області повідомила ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, що як захід прокурорського реагування на захист інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області прокуратурою підготовлено позовну заяву до господарського суду Полтавської області. 18.09.2019 заступник керівника Кобеляцька місцева прокуратура Полтавської області звернувся із відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, оскільки вважав, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не здійснює заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності щодо діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в частині дотримання вимог законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629га для ведення фермерського господарства, про що свідчить відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10-16-1,42-3801/2-19 від 24.06.2019, отже наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді на підставі ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Залишення судом першої інстанції позовної заяви прокурора без розгляду є предметом апеляційного перегляду. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Одночасно згідно з положеннями частин 3- 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17). Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Правову позицію з цього питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме: - функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; - функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18. Відповідно до пункту 7 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Аналіз вказаного дає підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивача), яке створено з метою реалізація повноважень останньої на території Полтавської області. Звертаючись з позовом до суду у даній справі, прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження спірними земельними ділянками є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, проте, останнім не вживались заходи спрямовані на здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, а саме, щодо діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в частині дотримання вимог законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629га. для ведення фермерського господарства. Вказані обставини прокурор підтверджував, посилаючись на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у листі №10-16-1,42-3801/2-19 від 24.06.2019. Зокрема, в матеріалах справи міститься лист заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області 21.05.2019 №31/5-98-619вих19, яким ГУ Держгеокадастру в Полтавській області повідомлялось, що прокуратурою встановлені факти порушення інтересів держави, які полягають в недотриманні нормативно визначеної законодавцем процедури набуття права користування земельною ділянкою площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044. У зв`язку з цим, прокурор просив повідомити, чи здійснювались компетентним органом- ГУ Держгеокадастру в Полтавській області перевірки діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району в частині дотримання вимог законодавства з передачі земельної ділянки для ведення фермерського господарства Пасько Л.А. та чи вживались заходи щодо скасування вищезазначених рішень сесій. Крім того, просив вжити усіх можливих заходів до усунення виявлених порушень та відновлення порушених інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду з вимогою визнання недійсним договору від 19.12.2013 оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629 га. До того ж, прокурор просив проінформувати щодо можливості представлення Кобеляцькою місцевою прокуратурою Полтавської області інтересів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області при зверненні до суду із відповідним позовом. Листом від 24.06.2019 № 10-16-0.42-3801/2-19 ГУ Держгеокадастру в Полтавській області повідомлено прокурора, що управлінням не здійснювались заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства щодо діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району в частині дотримання вимог законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629 га для ведення фермерського господарства Пасько Л.А. При цьому, компетентний орган повідомляв прокурора, що на виконання наказу Держгеокадастру від 27.12.2016 №354 Головне управління в областях здійснює діяльність, пов`язану із перевіркою дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності на підставі річних, квартальних планів роботи та контролю за їх виконанням. У разі здійснення відповідного планування, здійснення зазначеного прокурором заходу буде включено до плану робіт. Також у наданій відповіді ГУ Держгеокадастру звертав увагу прокурора на те, що в процесі своєї діяльності ГУ Держгеокадастру самостійно виконує свої функції, покладені на управління законодавством України та прийнятими відповідно до них правовими актами, а також діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, що затверджено наказом державної служби геодезії, картографії та кадастру України від 17.11.2016 №308. Оскільки до компетенції управління віднесено виконання відповідних функцій щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в процесі своєї діяльності самостійно здійснює вищезазначені функції. 17.09.2019 за вих. №31/5-98-1239вих.19 Кобеляцька місцева прокуратура Полтавської області повідомила ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, що як захід прокурорського реагування на захист інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області прокуратурою підготовлено позовну заяву до господарського суду Полтавської області. При цьому, звертаючись до суду, прокурор виходив з того, що сам факт не звернення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо здійснення перевірки діяльності Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району в частині дотримання вимог законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 площею 14,0629 га для ведення фермерського господарства Пасько Л.А., у зв`язку з чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом. В той же час, колегія суддів вважає, що виходячи з вищенаведених правових норм, висновок про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області має гуртуватись на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (який він сам вважав уповноваженим органом), в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для надання компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення можливості самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави. Зокрема, як свідчать матеріали справи з позовною заявою до господарського суду Полтавської області заступник керівника Кобеляцька місцева прокуратура Полтавської області звернувся 18.09.2019. В той же час, в матеріалах справи наявне лише повідомлення заступника керівника Кобеляцької місцева прокуратура Полтавської області про подання позову до суду від 17.09.2019 за вих. №31/5-98-1239вих., яке додано до позовної заяви та яке, окрім інших учасників справи, адресовано ГУ Держгеокадастру в Полтавській області. Проте як вбачається з дат підписання позовної заяви (18.09.2019), її направлення до суду першої інстанції (19.09.2019) та підписання прокурором повідомлення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про звернення з позовом до суду (18.09.2019), останні засвідчують, що такі строки не відповідають критерію розумності для кваліфікації невжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як бездіяльності компетентного органу в контексті положень чинного законодавства з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 918/844/18. Колегія суддів зазначає, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. В той же час, встановлені обставини свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не було надано розумного строку для реагування на повідомлення прокурора про звернення з позовом до суду, а також вчинення дій для повідомлення прокуратури та надання пояснень з приводу обставин, на які посилався прокурор як на підставу звернення до суду з позовом в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, в тому числі, надання пояснень з приводу того, що компетентний орган маючи повноваження для захисту інтересів держави не звертався до суду з відповідним позовом протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора, тобто мало б кваліфікуватись, як бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують надання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розумного строку для реагування на повідомлення прокурора, що свідчить про недоведеність прокурором дотримання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". До того ж, колегія суддів вважає, що не встановлено прокурором і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як компетентним органом з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави, про що також ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомляло прокурора листом від 24.06.2019 № 10-16-0.42-3801/2-19. Зокрема, у наданій прокурору відповіді ГУ Держгеокадастру у Полтавській області , яку прокурор помилково розцінив як відмову на вжиття будь-яких заходів, спрямованих на повернення орендованої земельної ділянки з незаконного користування, зазначено лише про відсутність у прокурора правових підстав для звернення до суду з позовною заявою у спірних правовідносинах за наявності у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області правових підстав для самостійного здійснення своїх функцій. Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до Наказу Держгеокадастру від 27.12.2016 № 354 Про організаційні заходи, пов`язані із здійсненням функцій державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, відповідно до статей 6, 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», Департаменту контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру України та головним управлінням Держгеокадастру в областях при проведенні організаційних заходів, пов`язаних із здійсненням функцій та повноважень державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотримуватися: здійснення своєї діяльності на підставі річних та квартальних планів робіт та контролю за їх виконанням; забезпечення обліку та звітності за результатами заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. Саме з посиланням на вказаний наказ, яким встановлено строки проведення організаційних заходів, пов`язаних із здійсненням функцій та повноважень державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності та на Положення про Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області повідомлялось у наданій прокурору відповіді від 24.06.2019 № 10-16-0.42-3801/2-19 на запит від 21.05.2019 за №31/5-98-619вих19. За вказаних обставин, прокурору достатньо було дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо б компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом, то це могло бути достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Однак, прокурором вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дотримані не були, що, як вже зазначалось, свідчить про те, що компетентному органу не надано розумного чи будь-якого строку для реагування на твердження прокурора щодо порушення інтересів держави, вчинення дій для вирішення ситуації, звернення до суду за захистом своїх прав чи вчинення дій задля припинення порушення інтересів держави іншим шляхом з урахуванням правовідносин, що склалися. З наведеного вбачається відсутність бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області протягом розумного строку після отримання повідомлення Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області. Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не підтвердження підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентний орган протягом наданого розумного строку для реагування на твердження прокурора щодо порушення інтересів держави самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №923/359/19. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27). Окрім цього, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Тому в таких випадках виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Таким чином, господарський суд, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави має залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та залишив без розгляду позовну заяву прокурора на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України. Проте, неправильне визначення судом першої інстанції підстави для залишення позову прокурора без розгляду не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності надання прокурором доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України, вироку суду щодо службових осіб, доказів накладання дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків (суд апеляційної інстанції звертається в цій частині до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18), не має наслідком скасування ухвали місцевого господарського суду. Разом з тим, враховуючи висновки Верховного Суду та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що свідчать про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, що має наслідком залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі №917/1634/19 без змін з мотивів, викладених у даній постанові. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом доводи не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 22.10.2019 у справі №917/1634/19 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 254-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі №917/1634/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.02.2021 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Т.Д. Геза Суддя Л.М. Здоровко