Постанова 4873 № 910/13353/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" листопада 2021 р. Справа№ 910/13353/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Чорногуза М.Г. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 16.11.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 (повний текст рішення складено 09.02.2021) у справі №910/13353/20 (суддя Котков О.В.) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, ВСТАНОВИВ: Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 17.01.2005 (зі змінами та доповненнями), в редакції, викладеній у п. 2 прохальної частини позовної заяви. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вчинив передбачені дії та подав орендодавцеві необхідні документи для поновлення договору оренди. Враховуючи зазначене, а також відсутність заперечення орендодавця, позивач вказує, що договір оренди землі від 17.01.2005 автоматично був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Враховуючи викладене, а також те, що орендар і після закінчення строку дії договору оренди надалі належно виконує свої обов`язки за договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17.01.2005. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що запропонована позивачем додаткова угода не відповідає вимогам чинного законодавства; позивачем не було виконано, покладений на нього, як орендаря земельної ділянки державної власності, обов`язок щодо розроблення та затвердження у встановленому порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та не було надано витяг з цієї технічної документації станом на 2020 рік, який є необхідним для визначення розміру орендної плати та подальшого укладання додаткової угоди; наданий позивачем паспорт водного об`єкта «Ставок площею 41,8731 га, розташований за межами села Кам`янка Очаківського району Миколаївської області» був розроблений та погоджений у 2014 році, паспорт водного об`єкта підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі зміни технічних параметрів водного об`єкта і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) підлягають відповідному коригуванню, у зв`язку з чим, облдержадміністрацією листами від 26.12.2019 №5444/1/05-45/3-19 та від 25.02.2020 №5444/3/05-45/3-19 повідомлено позивача про необхідність доопрацювання поданих документів. Також відповідач звертав увагу на те, що у відповідності до положень статті 122 Земельного кодексу України, обласна державна адміністрація здійснює повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, крім випадків, визначених, зокрема, частиною четвертою статті 122 цього кодексу, за вимогами якої розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13353/20 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеною між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" та Миколаївською обласною державною адміністрацією додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки б/н від 17.01.2005. Стягнуто з Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Встановивши факт належного виконання позивачем умов договору оренди, не надіслання відповідачем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, продовження використання позивачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 17.01.2005 на новий строк згідно приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, Миколаївська обласна державна адміністрації звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву. При цьому, скаржник зазначив, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми чинного законодавства, які регулюють питання поновлення договору оренди землі, а саме Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», оскільки суд не звернув увагу на зміст додаткової угоди та на відсутність узгодженості між сторонами з істотних умов договору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13353/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської обласної державної адміністрації у справі №910/13353/20 до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19 за позовом фізичної особи-підприємця Лешика І.І. до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №910/13353/20; повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Миколаївської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13353/20 розглядатиметься у судовому засіданні 16.11.2021. 05.11.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/13353/20 за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації. В судове засідання апеляційної інстанції 16.11.2021 представники сторін не з`явились. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду. Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Рішенням Очаківської районної державної адміністрації № 477 від 25.11.2004 надано Приватному сільськогосподарському підприємству «Україна» в користування на умовах оренди строком на 15 (п`ятнадцять) років земельну ділянку державної власності загальною площею 291,23 га, з якої 193,4 га ставків, в тому числі: 227,3 га в межах території Кам`янської сільської ради, з якої 165,57 га ставків; 63,94 га в межах території Рівненської сільської ради, з якої 27,83 га ставків, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Кам`янської та Рівненської сільських радах Очаківського району Миколаївської області. 17.01.2005 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Україна», як орендарем, та Очаківською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, укладено договір оренди землі (зі змінами та доповненнями) (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. За умовами п. 2 договору в оренду надається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 63,94 га, у тому числі: 27,83 га під гідротехнічними спорудами болотами, ставками; 36,11 га сільськогосподарських угідь. Кадастровий номер земельної ділянки 4825183700:02:000:0307. В п. 3 договору визначено, що на земельній ділянці перебуває гідротехнічна споруда Кам`янського водосховища, а саме: гребля, шахтний водоскид, сифонний водовипуск, водопропускна труба, водоскидна труба. Відповідно до п. 4 договору, в оренду надається власне земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення). Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 45 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору). Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 35 договору). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору). Договір зареєстровано в Очаківському районному реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 21 лютого 2005 року за № 040502100017. На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 63,94 га, у тому числі: 27,83 га під гідротехнічними спорудами, болотами, ставками; 36,11 га сільськогосподарських угідь. Із земель державної власності в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) у довгострокову оренду строком на 15 років, тобто до 1 січня 2020 року. Уся територія земельної ділянки загальною площею 63,94 га, у тому числі: 27,83 га під гідротехнічними спорудами, болотами, ставками; 36,11 га сільськогосподарських угідь, про що сторонами було складено акт приймання-передачі об`єкта оренди. 29.11.2019 позивач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом № 65 від 29.11.2019 про продовження терміну дії договору на строк 15 років. У листі № 5444/1/05-45/3-19 від 26.12.2019 Миколаївська обласна державна адміністрація вказала про необхідність надання додаткових документів, необхідних для поновлення договору. 23.01.2020 позивач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом № 10 від 22.01.2020 про усунення недоліків, до якого додав проєкт відповідної додаткової угоди. У листі № 5444/1/05-45/3-19 від 25.02.2020 Миколаївська обласна державна адміністрація вказала про необхідність надання повного пакету документів, необхідних для поновлення договору. В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що до закінчення строку договору оренди, скориставшись переважним правом на продовження договору оренди землі на новий строк, він звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації, проти чого Миколаївська обласна державна адміністрація не заперечувала, але вказала про необхідність надання додаткових документів. Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на те, що ПСП "Україна" продовжує користування земельною ділянкою, яка була об`єктом договору оренди землі від 17.01.2005, належним чином виконує визначені вказаним договором обов`язки, що підтверджується платіжними дорученнями № 951 від 26.03.2020 на суму 2731,07 грн., № 995 від 29.04.2020 на суму 2731,07 грн., № 1040 від 29.05.2020 на суму 2731,07 грн., № 1106 від 30.06.2020 на суму 2731,07 грн., № 1185 від 29.07.2020 на суму 2731.07 грн., № 1419 від 28.08.2020 на суму 2731.07 грн. Позивач стверджує, що договір оренди від 17.01.2005 є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах на підстав ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку із чим позивачем заявлено позов до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005 в редакції, запропонованій позивачем. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України). Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог. Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Як встановлено вище, на підставі договору оренди землі від 17.01.2005 позивач набув у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 63,94 га, яка розташована в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Орендодавцем за договором оренди землі від 17.01.2005 станом на дату його укладення була Очаківська РДА, що узгоджувалось з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору. В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, з 1 січня 2013 року було розмежовано землі державної та комунальної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, у відповідності до частин першої - п`ятої статті 122 Земельного кодексу, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1). Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (ч.2). Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (ч.3). Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4).Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч.5). Отже, повноваження щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у договорі оренди землі від 17.01.2005, станом на час розгляду спору віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення. З огляду на вкладене, враховуючи те, що розпорядником спірної земельної ділянки, яка розташована в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, загальною площею 63,94 га, є Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, колегія суддів вважає, що позивачем було неналежно визначено суб`єктний склад сторін, звернувшись до Миколаївської обласної державної адміністрації - відповідача у даній справі, у якої відсутні повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Частиною другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Отже, заміна первісного відповідача належним відповідачем може бути здійснена виключно за клопотанням позивача у справі та не пізніше закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, в той час як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Порядок поновлення договору оренди землі врегульовано статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла до 15.07.2020), відповідно до якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує 3 орендарем (за необхідності) істотні умови Договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №912/1860/19, вищезазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проєкту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проєкті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах. Як встановлено вище, 29.11.2019 до облдержадміністрації надійшло звернення ПСП "Україна" про поновлення договору оренди землі від 17.01.2005, укладеного між Очаківською райдержадміністрацією та ПСП "Україна", за умовами якого ПСП "Україна" було надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 63,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), яка розташована в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Також згідно доданого до вказаного вище звернення витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2015 №НВ-4801631992015 земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:02:000:0307 площею 63,9461 га відноситься до земель державної власності, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВПЦЗ - А.01.01), місце розташування: Миколаївська область, Очаківський район, Рівненська сільська рада. Листом від 26.12.2019 вих. №5444/1/05-45/3-19 облдержадміністрація повідомила ПСП "Україна" про те, що відповідно до статті 122 Земельного кодексу України розпорядження землями сільськогосподарського призначення не відноситься до повноважень облдержадміністрації. Також, у відповіді на повторне звернення ПСП "Україна" облдержадміністрація повідомила позивача про те, що згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, до земель сільськогосподарського призначення, зокрема, відносяться землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВПЦЗ - А.01.01), землі з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (код КВПЦЗ - І.ІО.О7) відносяться до категорії земель - землі водного фонду. У зв`язку з чим було роз`яснено необхідність приведення відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:02:000:0307 площею 63,9461 у відповідність до вимог вказаного вище Класифікатора (лист від 25.02.2020 №5444/3/05-45/3-19). Колегією суддів встановлено, що наданий позивачем до облдержадміністрації витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки був виданий ще 27.11.2015, тоді як за умовами пункту 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається станом на дату укладення договору. Згідно зі статтями 13, 18, 23 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки державної власності, наданої у користування, має проводитись користувачем не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. При цьому з вищевказаного витягу вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:02:000:0307 станом на 2015 рік індексувалася 8 разів, тобто, з дати розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки ще станом на 2015 рік минуло більше 8 років, а згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Отже, в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про оцінку земель», позивачем не було виконано покладений на нього як орендаря земельної ділянки державної власності обов`язок щодо розроблення та затвердження у встановленому порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, та ним не було надано витяг з цієї технічної документації станом на 2020 рік, який є обов`язковим та необхідним для визначення розміру орендної плати і подальшого укладання додаткової угоди. Отже, невиконання позивачем обов`язку щодо розроблення та затвердження у встановленому порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки вказує на неналежне виконання ним умов договору оренди землі. З огляду на викладене, твердження місцевого господарського суду про належне виконання позивачем обов`язків за договором оренди землі та ухиляння облдержадміністрації від укладення відповідної додаткової угоди до договору є помилковим. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. За вимогами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220. Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом,іншим органом виконавчої влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають конкретизувати його умови. Колегія суддів вважає, що запропонована позивачем додаткова угода про поновлення договору оренди землі, укладеного 17.01.2005, зареєстрованого в Очаківському районному реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 21 лютого 2005 за №040502100017, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, Податковому кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 з таких підстав: 1) згідно з розділами «Предмет оренди» та «об`єкт оренди» в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення); проте, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, облдержадміністрація не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, та відповідно не уповноважена укладати договори оренди таких земельних ділянок; 2) у пункті 2 додаткової угоди зазначено розподіл земельної ділянки за угіддями, однак, у наданому позивачем витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2015 №НВ-4801631992015, такий розподіл за угіддями взагалі відсутній. Крім того, змінилась адреса земельної ділянки, оскільки в результаті добровільного об`єднання територіальних громад Рівненська сільська рада припинилася шляхом приєднання до Чорноморської сільської ради, ліквідовано Очаківський район, який увійшов до складу Миколаївського району; 3) пункт 5 додаткової угоди, у якому зазначена нормативна грошова оцінка з урахуванням діючого коефіцієнту індексації станом на 01.01.2012, суперечить вимогам пункту 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки має бути зазначена станом на дату укладення договору; 4) умови розділу «Строк дії договору» в частині поновлення договору оренди землі не відповідають нормам, встановленим статтею 126-1 Земельного кодексу України, оскільки, умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою; 5) розділ «Орендна плата» суперечить вимогам статті 288 Податкового кодексу України, оскільки розмір орендної плати за земельну ділянку державної власності встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і не може не може становити менше розміру земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Запропонована позивачем орендна плата за земельну ділянку площею 36,11 га сільськогосподарських угідь становить 2 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням норм вищевказаної статті Податкового кодексу України, якою встановлено мінімальний розмір орендної плати за землю у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки; 6) не відповідають вимогам чинного законодавства запропоновані позивачем строки внесення орендної плати, умови перегляду розміру орендної плати, відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати; 7) постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №843 «Про внесення змін до Типового договору оренди землі» виключено з Типового договору оренди землі розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду», проте цей розділ залишено позивачем у запропонованій ним додатковій угоді; 8) у розділі «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки» зазначено обмеження, які не відповідають Класифікатору обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженому наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 29.12.2008 №

643. Більше того, згідно з наданим позивачем витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2015 № НВ-4801631992015 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані; 9) у пунктах 28 та 31 розділу «Інші права та обов`язки сторін» зазначено різні види цільового призначення земельної ділянки, а саме: «для ведення особистого селянського господарства» (код КВПЦЗ - А.01.03) та «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код КВПЦЗ - А.01.01); Таким чином, визнана судом укладеною додаткова угода про поновлення договору оренди землі, укладеного 17.01.2005, зареєстрованого в Очаківському районному реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 21 лютого 2005 року за № 040502100017 не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, не може бути укладена у запропонованій позивачем редакції. З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем було неналежно визначено суб`єктний склад сторін у даній справі, враховуючи те, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 17.01.2005 (зі змінами та доповненнями), в редакції викладеній у п. 2 прохальної частини позовної заяви, не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Миколаївської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13353/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13353/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь Миколаївської обласної державної адміністрації витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні). Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів. Матеріали справи №910/13353/20 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 03.12.2021. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир М.Г. Чорногуз