Постанова 4873 № 920/752/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" липня 2022 р. Справа№ 920/752/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Бендюг І.В. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.07.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2021 (дата підписання 05.03.2021) у справі № 920/752/17 (головуючого судді Котельницької В.Л., суддів: Яковенко В.В., Жерьобкіної Є.А.) за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2" до Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про поновлення договору оренди В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Приватне підприємство "Карла Маркса-2" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на сім років строком до 01.04.2024 договір оренди землі від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0023 площею 12,9556 га. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей 15, 16, 792 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, а також положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 6 цієї норми, обґрунтовано тим, що після закінчення строку укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією і ПП "Карла Маркса-2" договору оренди від 24.03.2010 позивач отримав право на поновлення цього договору з огляду на виконання належним чином зобов`язань за договором, користування земельною ділянкою після закінчення терміну його дії та сплату орендної плати за земельну ділянку. Крім того, позивач зазначив, що на виконання вимог пункту 8 договору він направив Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, у відповідь на який (лист від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3924/2-17) Головне управління повідомило про неможливість поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Проте позивач акцентував, що законодавство не передбачає надання будь-яких документів, не визначених законом, а згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору є обов`язковою, при цьому наявності рішення орендодавця на поновлення такого договору як обов`язкової підстави для продовження договору не вимагається. 26.09.2017 ПП "Карла Маркса-2" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог (що надійшла до суду 27.09.2017), в якій позивач просив визнати поновленим договір оренди, укладений 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 за № 1127246859238), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк (7 років) і на тих самих умовах у редакції, наведеній позивачем у заяві про уточнення позову. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 заяву ПП "Карла Маркса-2" про уточнення позовних вимог подано позивачем після початку розгляду судом справи по суті позовних вимог, тобто із порушенням положень частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв`язку з чим суд не прийняв її до розгляду. Справа господарськими судами розглядалась неодноразово. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що згідно з частинами 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами у місячний строк обов`язково має бути укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. У разі неукладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 правових підстав для задоволення позову немає. Постановою Верховного Суду від 29.11.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 у справі № 920/752/17 скасовано. Справу № 920/752/17 передано до Господарського суду Сумської області на новий розгляд. Направляючи справу № 920/752/17 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання та не встановили обставин щодо дотримання орендодавцем положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 5 зазначеної норми стосовно направлення орендодавцем листа-повідомлення про прийняте рішення у місячний термін та отримання цього листа-повідомлення орендарем у визначені законом строки, що, у свою чергу, є важливим для встановлення обставин правомірності доводів позивача про наявність у нього підстав розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною. Крім того, Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди. Проте, під час розгляду справи суди залишили поза увагою та не надали оцінки листу-повідомленню орендодавця від 16.03.2017 щодо підстав заперечень у поновленні договору, виходячи з вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", стосовно відповідності змісту листа-повідомлення орендаря та проекту додаткової угоди вимогам закону та пропозиції щодо істотних умов договору. Також Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, дійшов висновку про зміну предмета спору за межами визначеного статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою), без надання оцінки змісту заяви ПП "Карла Маркса" від 27.09.2017, що не взято до уваги судом апеляційної інстанції, а саме чи є вимога заявлена позивачем зміною предмета позову, чи конкретизацією формулювання позовної вимоги без зміни її по суті виходячи зі змісту частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, суд за результатами розгляду такої вимоги мав установити належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем з метою відновлення порушеного права позивача, а не формально відмовити у прийнятті відповідної заяви позивача, зазначаючи про недотримання ним порядку подання такої заяви. Згідно зі ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви Рішенням Господарського суду Сумській області від 23.02.2021 у справі № 910/752/17 позов задоволено, визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 (зареєстровано за № 1127246859238 від 01.04.2010, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 за № 18200019), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років, на тих самих умовах. На підставі рішення суду з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області підлягає стягненню на користь Приватного підприємства Карла Маркса-2 1600,00 грн. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, повідомлення орендаря про намір поновити договір оренди землі, продовження користування нею після закінчення дії договору та сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди до моменту її повернення на виконання судових рішень, та неспростування належними доказами цих фактів відповідачем, а також недоведення відповідачем факту того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:002:0197 площею 4,5900 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 складається і перетинається із спірною земельною ділянкою, з метою відновлення порушеного права позивача суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Сумській області (правонаступником якого є у спірних правовідносинах Путивльська міська об`єднана територіальна громада Конотопського району Сумської області) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/752/17 від 23.02.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав правової оцінки всім обставинам справи, а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 замінено Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на його правонаступника у спірних правовідносинах - Путивльську міську об`єднану територіальну громаду Конотопського району Сумської області Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що 17.02.2017 року до Головного управління надійшов лист-повідомлення від 31.01.2017 року № 65 від ПП «Карла Маркса -2» про надання згоди на пролонгацію договору від 24.03.2010 року (державна реєстрація від 01.04.2010 року № 041063300536) площею 12,9556 га (рілля) на той ж строк на умовах, викладених в проекті додаткової угоди (даний лист-повідомлення наявний у матеріалах справи). Зі змісту проекту додаткової угоди, доданого до листа-повідомлення від 31.01.2017 року, вбачається, що позивач пропонував при поновленні договору оренди землі від 24.03.2010 року змінити його умови щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та щодо розміру орендної плати (пункти 2.2.2 та 2.4.1 проекту додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року та внесення змін до нього). Таким чином, до звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року позивач звертався до відповідача лише з листом-повідомленням від 31.01.2017 року та доданим до нього проектом додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року та внесення змін до нього, а тому відповідач розглядав лише згаданий лист-повідомлення та проект додаткової угоди до договору оренди землі від 24.03.2010 року про поновлення цього договору на змінених позивачем умовах, а не на тих самих умовах, які були передбачені договором. Апелянт зазначає, що право позивача на поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» відповідачем не порушувалося, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і не надсилав відповідачеві проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додатково апелянт зазначає, що лист-повідомлення від 16.03.2017 року № 28-18-0.6-3918/2-17 про прийняте рішення Головним управлінням свідчить про заперечення у поновлені договору оренди від 24.03.2010 року. Зазначене рішення станом на сьогоднішній час судами не скасовано та не визнано протиправним. Позивачем не спростовано того факту, що лист-повідомлення від 16.03.2017 року № 28-18-0.6-3918/2-17 ним отримано до закінчення строку дії договору, про що свідчить відмітка ПП «Карла Маркса-2» від 29.03.2017 року вхідної кореспонденції №

20. Апелянт зазначає, що позивач не звертався з вимогою продовжити Договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена ( відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах), а позовні вимоги та прохання позивача щодо пролонгації договору суперечать змісту один одному. Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із пропозицією про поновлення спірного договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору, фактично запропонувавши при цьому інші (нові) істотні умови договору оренду землі, зокрема положення про нормативно- грошову оцінку земельної ділянки та положення щодо річної орендної плати. При продовженні договірних відносин на підставі положень частин 1- 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах. Апелянт переконаний, що позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди, так як не надіслав лист- повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах, що і договір від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 №041063300527), що є порушенням процедури, встановленої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Апелянт вважає, що оскільки додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, у зв`язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі". Отже, договір оренди землі на земельну ділянку площею 12,9556 га. закінчився 01.04.2017, у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку припинилось, тому відсутні правові підстави для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 р. Крім того, апелянт зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Отже, наведеними нормами законодавства та умовами договору передбачено обов`язок орендаря після закінчення строку дії договору оренди, який був правовою підставою для користування земельними ділянками, повернути об`єкт оренди орендодавцю. Як визначено в п.21 Договору, після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Також апелянт вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 підтверджують обґрунтованість позиції позивача у даній справі, а саме не надсилання орендарем листа-повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах і на той самий строк є порушенням процедури, визначеної статтею 33 «Про оренду землі» і тому підстав розраховувати орендареві на можливість поновлення договору не є можливим. Таким чином, позивач для поновлення договору оренди мав надіслати лист- повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах, що і договір від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 №041063300527), чого не було зроблено. Таким чином, у позивача немає підстав вимагати поновлення спірного договору оренди від 24.03.2010. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають вимогам закону, а також не підтверджуються матеріалами справи. Третя особа письмових відзивів на апеляційні скарги не надав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Явка представників учасників справи У судове засідання, представники сторін не з`явились, про причиния неявки суд не повідомлено. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, суд апеляційної інстанції приходить до виснвоку про те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанці 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією Сумської області (орендодавець) та Приватним підприємством "Карла Маркса-2" (орендар) було укладено договір оренди землі державної власності сільського господарського призначення №б/н на земельну ділянку кадастровий номер 5923882300:09:001:0023 площею 12,9556 га, який зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2010 за №041063300536. Відповідно до умов даного договору, Путивльською районною державною адміністрацією Сумської області було надано в оренду, а позивачем було прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського призначення із земель запасу, загальною площею 12,9556 га, що знаходяться на території В`язенської сільської ради. Згідно п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 97573,59 грн. Відповідно до пункту 8 договір укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до пункту 41 договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. 01.04.2010 договір зареєстровано у реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис 01.04.2010 за № 041063300536. Отже, строк договору оренди визначено до 01.04.2017. Земельна ділянка площею 12, 9556 га була передана позивачу за актом приймання-передачі, який підписаний сторонами та скріплений печатками, як передбачено пунктом 20 договору. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2016 № 76570067 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.07.2017 № 92473685 за позивачем 19.12.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5923882300:09:001:0023 площею 12,9556 га. Законом України №5245-VI від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності до чинного законодавства» були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України. В подальшому згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення. Відповідно до підпункту 31 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 6 від 03.03.2015 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Сумській області повноваження Головного управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності. Таким чином, з 03.03.2015 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Позивач на виконання вимог пункту 8 договору звернувся у січні 2017 року з листом-повідомленням № 65 від 31.01.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання згоди на пролонгацію спірного договору оренди землі з проектом додаткової угоди до договору з метою попередження орендодавця про наміри продовжити дію договору оренди землі відповідно до вимог договору та Закону України «Про оренду землі». Вказаний лист отриманий Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області 17.02.2017, що підтверджується відтиском штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції (вхідний реєстраційний №3205) (т. 1 а.с. 23). 16.03.2017 відповідачем був підготовлений лист-повідомлення про прийняте рішення №28-18-0.6-3924/2-17, в якому Головне управління Держгеокадастру висловило свої заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі від 24.03.2010 з тих підстав, що серед поданих орендарем до розгляду документів, в тому числі, відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної форми власності. Докази надсилання позивачу вказаного листа відповідачем до матеріалів справи не надані. Проте, на листі відповідача від 16.03.2017 №28-18-0.6-3918/2-17 міститься проставлена вручну відмітка уповноваженої особи підприємства позивача та підпис цієї особи про отримання вказаного листа Приватним підприємством "Карла Маркса-2" саме 29.03.2017 за вхідним номером №20. Інших даних щодо надсилання цього листа відповідачем та його отримання позивачем матеріали справи не містять. В обґрунтування неможливості подати Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної форми власності, позивачем надано лист ТОВ «Кролевець-Земсервіс» від 14.08.2017 №132. Також, на підтвердження зазначеного, надано рішення Путивльської районної ради Сумської області, яке прийняте лише 30.08.2017, та пунктом 1 якого затверджено позивачу технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) загальною площею 342,7911 га ріллі, що перебувають в оренді ПП «Карла Маркса-2» (код КВЦПЗ 01.01.), розташованої за межами населеного пункту на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області в сумі 5348271,46 грн. Позивач зазначає, що в подальшому сторони не вчиняли жодних інших дій щодо поновлення договору оренди, і після закінчення дії договору Приватне підприємство Карла Маркса-2 продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою відповідно до умов укладеного договору оренди, сплачуючи відповідну орендну плату. Зазначене підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями про сплату орендної плати з березня 2017 року по червень 2017 року, а саме: платіжне доручення від 27.04.2017 № 16510263 в сумі 82315,70 грн. (орендна плата за березень 2017 року), платіжне доручення від 26.05.2017 №16510657 в сумі 81736,70 грн. (орендна плата за квітень 2017 року), платіжне доручення від 23.06.2017 №16511001 в сумі 81736,72 грн. (орендна плата за травень 2017 року), платіжне доручення від 12.07.2017 №16511248 в сумі 81736,79 грн. (орендна плата за червень 2017 року) (том 1 а.с. 46-49). Також на підтвердження подальшого використання спірної земельної ділянки позивачем подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік з урахуванням уточнень з 01.05.2017 року (том1 а.с. 220-225). 08.08.2017 позивач звернувся до суду з позовом про визнання поновленим на тих самих умовах на сім років строком до 01.04.2024 договір оренди землі від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0023 площею 12,9556 га. В судовому засіданні 19.06.2019 в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву позивача (вх.8399 від 27.09.2017 про уточнення позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги позивача з урахуванням уточнення позовних вимог про визнання поновленим договору оренди, укладеного 24.03.2010 (зареєстрованого 01.04.2010 за № 1127246859238), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк (7 років) і на тих самих умовах у редакції позивача, наведеній у заяві про уточнення позову. Крім того, 04.01.2018 на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанови Харківського апеляційного Господарського суду від 21.12.2017 у справі №920/752/17 Приватне підприємство «Карла Марка-2» за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди державної власності (державна реєстрація від 01.04.2010 року № 041063300536) передало Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку загальною площею 12,9556 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0023, яка розташована за межами населених пунктів на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області. Відповідач у відзиві на позов (том 2 а.с.3-4) зазначив, що земельна ділянка загальною площею 12,9556 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0023, яка розташована за межами населених пунктів на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області: складається та перетинається із земельною ділянкою (кадастровий номер: 5923882300:09:002:0197) приватної власності громадянина ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності є Державний акт на право приватної власності на землю серія та номер: II CM 049583 виданий 05.05.2000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29252280 від 29.11.2018. У подальшому ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку передав у користування на праві оренди позивачеві. Таким чином, на думку відповідача, земельна ділянка яка є об`єктом даного спору вже частково перебуває у користуванні позивача, а визнання договору оренди поновленим, що є предметом спору втрачає свою юридичну силу, у зв`язку з чим відповідач просив суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України, проте зазначеного клопотання представник відповідача при розгляді справи не підтримав. Водночас, відповідач будь-яких доказів на підтвердження того, що земельна ділянка кадастровий номер: 5923882300:09:002:0197 площею 4,5900 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 (витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку ( том 2 а.с. 49) складається і перетинається із земельною ділянкою площею 12,9556 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0023, яка була надана позивачу в оренду за договором б/н від 24.03.2010. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України). За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору. В силу приписів до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 8 договору оренди землі від 24.03.2010 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон) має назву Поновлення договору оренди землі та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 цього Закону) Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін). Таким чином, згідно із частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільвого призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10.ст. 33 України "Про оренду землі"). Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі, використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Тобто орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі". Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов`язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної Додаткової угоди, а також інші документи, які були отримані відповідачем 17.02.2017. Отже, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 24.03.2010 та не суперечить вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" може бути виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. Отже, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Таким чином, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою. Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові № 908/299/18 від 26.05.2020. Також, законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах. Натомість, відмову відповідача у поновленні договору оренди землі від 16.03.2017 позивач отримав лише 29.03.2017, що підтверджено матеріалами справи, тобто відповідачем був порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за неї. Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та належного виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів не спростовано, доказів заперечення з вимогою повернути спірну земельну ділянку протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано. Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. За встановлених судом першої інстанції обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору. Доводи відповідача про те, що неможливість поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 пов`язана з тим, що у поданих позивачем до розгляду документах (доданих до листа-повідомлення про поновлення договору оренди), зокрема, відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібен для встановлення розміру орендної пати за земельні ділянки державної форми власності, суд відхиляє з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать про те, що позивач з дотриманням строків, передбачених пунктом 8 договору, звернувся до відповідача з листом - повідомленням № 65 від 31.01.2017, в якому просив поновити договір. Законодавством визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди. Відповідачем в листі-повідомленні від 16.03.2017, направленим позивачу з порушенням місячного строку, встановленого законодавством, відповідач повідомив, що не вважає за можливе поновити договір оренди через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі. В якості заперечень, відповідач всупереч нормам Закону України "Про оренду землі" безпідставно стверджує, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач повинен був надати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди. За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель"). Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Відповідно до ст. 13 даного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Статтею 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. За змістом ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. За результатами нормативної грошової оцінки згідно ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" складається технічна документація, у такому випадку дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 даного Закону). Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку. За змістом п. 288.2. зазначеної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду(п. 288.3.); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки (п. 288.5). Колегія зазначає, що оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, то її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем всіх істотних умов договору, але не є підставою для відмови в поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Слід зазначити, що лист-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Сумській від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3924/2-17 не містить заперечень щодо визначеного у договорі розміру орендної плати або застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору, не містить конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, містить а лише посилання на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідь на пропозицію позивача щодо поновлення договору не ґрунтується на нормах діючого законодавства, не є чітко висловленою і зрозумілою для іншої сторони. Аргументи відповідача не можуть вважатись відмовною позицією, а мають формуватись та направлятись в процесі узгодження з орендарем істотних умов договору. Право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Також судова колегія приймає до уваги висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором. У ході розгляду справи судом був встановлений факт вчинення орендарем конклюдентних дій, які полягають у продовженні користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі. При цьому, відповідач у відповідь на звернення позивача рішення про відмову в поновленні договору приймав виходячи за рамки норм, зокрема як вимог так і строків, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена законом, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, а також враховуючи, що у даній справі позов пред`являвся до здійснення відповідачем поділу земельної ділянки і такі дії відповідача щодо поділу земельної ділянки під час вирішення в суді спору щодо спірної земельної ділянки, свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту саме в заявлений позивачем спосіб - визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18. Також суд звертає увагу на те, що з акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки від 04.01.2018 не вбачається, що повернення позивачем спірної земельної ділянки було добровільним виявленням, хоча і не було примусового повернення. Однак, з урахуванням відмови позивачу за рішеннями судів у поновленні договору (рішення суду першої інстанції від 27.09.2017 та постанова суду апеляційної інстанції від 21.12.2017) і посилання на ці рішення, як на підставу повернення спірної земельної ділянки, про що прямо зазначено в акті від 04.01.2018, слід дійти висновку, що повернення земельної ділянки було пов`язане з рішеннями судів, а не з добровільним волевиявленням позивача. До того ж, Закон України "Про оренду землі" не передбачає такої підстави для припинення договору оренди землі, як повернення об`єкта оренди орендодавцю. Тобто, у даному спорі зазначений акт не можна вважати допустимим доказом. Враховуючи вищевикладене та неспростування належними доказами вищезазначених фактів відповідачем, а також недоведення відповідачем факту того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:002:0197 площею 4,5900 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 складається і перетинається із спірною земельною ділянкою, з метою відновлення порушеного права позивача, колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі постановлено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2021 у справі № 920/752/17 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.02.2021 у справі № 920/752/17 залишити без змін. Матеріали справи № 920/752/17 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 11.08.2022. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка