Постанова Харківський апеляційний суд № 643/17224/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «08» листопада 2021 року м. Харків справа № 643/17224/20 провадження № 22ц/818/4039/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Колосовської А.Р. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур», представник відповідача - Лотиш А. М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року в складі судді Довготько Т.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2020 року між ним та Туристичною агенцією «Мама Тревел» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка діяла від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» укладено договір №84223 на туристичне обслуговування щодо автобусної поїздки до Європи з 18 червня 2020 року по 26 червня 2020 року. На виконання договору ним здійснена оплата у розмірі 15 000,00 грн. Вказав, що у березні 2020 року усі держави Європи та світу охопила пандемія коронавірусу. Надання туристичних послуг в усьому світі припинилося. Держави обмежували або взагалі забороняли в`їзд іноземців на свою територію. У зв`язку з цим він звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з відмовою від надання туристичних послуг та вимогою повернення коштів у зв`язку зі спалахом коронавірусу та забороною в`їзду до країн Європейського Союзу з України на дату початку туристичної подорожі, на що отримав відмову. Зазначив, що ним подано письмову претензію до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в якій він вимагав повернути вартість сплаченої путівки - 15 000,00 грн. Проте, у відповідь він отримав лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому повідомлено, що введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною, а тому туроператор не несе відповідальності за невиконання договору туристичного обслуговування. Окрім того, туроператором на своїй офіційній сторінці повідомлено про настання форс-мажорних обставин. До того ж, сплачені кошти були зафіксовані, і якщо він їх не використає (не обере нову дату чи тур), то вони будуть йому повернуті після 31 грудня 2021 року без урахування курсових коливань в сумі, що надійшла на рахунок туроператора. Вказав, що без отримання сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини посилання відповідача на запровадження карантину безпідставні. Крім того, запровадження карантину в Україні не стосується країн Європи. Рішенням Європейського Союзу введена заборона на в`їзд не громадян Європейського Союзу, що діяла у період з 18 червня 2020 року по 26 червня 2020 року, у тому числі, з туристичною метою. Зазначив, що фактично має місце зміна істотних умов договору, укладеного між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур», а тому відповідачі зобов`язані надати можливість відмовитись від укладеного договору без відшкодування шкоди, та повернути сплачені ним кошти у повному обсязі. Отже, він має право на повернення відповідачами солідарно сплаченої ним суми за договором про туристичне обслуговування, пені у зв`язку з не поверненням коштів у розмірі 3% на день та витрат на професійну правничу допомогу. Просив розірвати договір №84223 на туристичне обслуговування від 25 січня 2020 року, укладений між ним та Туристичною агенцією «Мама Тревел» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка діє від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур»; стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» вартість сплаченої путівки в розмірі 15 000,00 грн, пеню в розмірі 13 500,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року, в якому ухвалою від 28 квітня 2021 року виправлено описку, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; розірвано договір № 84223 на туристичне обслуговування від 25 січня 2020 року, укладений між Туристичною агенцією «Мама Тревел», в особі фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» відповідно до агентської угоди №11831638 від 02 січня 2013 року та ОСОБА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором на туристичне обслуговування від 25 січня 2020 року кошти в сумі 15 000,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на користь держави судовий збір в сумі 1681,60 грн; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ним грошових коштів від туриста чи турагента за договором на туристичне обслуговування. Агентським договором між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 передбачено, що повернення грошових коштів туроператором може здійснюватися лише на користь турагента на підставі його письмового звернення протягом 14 днів. Туроператор несе відповідальність виключно перед турагентом за виконання прийнятих на себе зобов`язань за даним договором. У нього як туроператора наявні фактичні витрати з організації туру для позивача, які туристом не відшкодовані, що підтверджуються плановою калькуляцією формування вартості туру, підтвердженням замовлення туристичного продукту, агентським договором, договором комісії щодо співпраці з іноземним партнером, інвойсом від іноземної компанії на оплату вартості туристичного продукту, платіжним дорученням про перерахування коштів на користь іноземного партнера, листом-підтвердженням про отримання грошових коштів іноземним партнером в якості оплати туристичного продукту. Вказані докази не подані до суду першої інстанції з поважних причин, адже він просив продовжити строк для подання вказаних доказів, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання. До початку подорожі, тобто до 18 червня 2020 року, турист не відмовлявся від договору на туристичне обслуговування, не направляв відповідачам письмову відмову від договору чи від послуг. Змін істотних умов договору не було. Подорож не відбулась через карантинні обмеження, що є форс-мажорними обставинами, які він не міг передбачити. Туристичні послуги за договором від 25 січня 2020 року замовлялись не лише для ОСОБА_1 , а й для ОСОБА_3 , яка до участі у справі не залучена, тоді як розірвання договору впливає на її права. Суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, адже справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у галузі туризму. Разом з апеляційною скаргою подано докази, а саме: планову калькуляцію формування вартості туру, підтвердження-замовлення туристичного продукту, рахунок на оплату, агентський договір, договір комісії щодо співпраці з іноземним партнером, інвойс від іноземної компанії на оплату вартості туристичного продукту, платіжне доручення про перерахування коштів на користь іноземного партнера, лист-підтвердження про отримання грошових коштів іноземним партнером в якості оплати туристичного продукту, довідка банку про відсутність надходжень на розрахунковий рахунок, причини неподання яких до суду першої інстанції апелянт просив визнати поважними. 03 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» надійшли письмові пояснення, в яких товариство наполягав на доводах та вимогах апеляційної скарги. При цьому зазначив, що судом не встановлено допущення істотного порушення ним умов договору, що призвело до невиконання перед позивачем взятих зобов`язань та підстав для розірвання укладеного між сторонами договору. Між його діями та наслідками відсутній причинний зв`язок. 03 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказав, що саме туроператор має зобов`язання з повернення коштів, сплачених на виконання договору про туристичне обслуговування, тому кошти підлягають стягненню саме з нього. Неотримання відповідачем коштів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Позивач звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з претензією про повернення коштів, у зв`язку з чим йому надано відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур». Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» мав достатній строк для надання усіх наявних у нього доказів, однак цього не зробив. Надані разом з апеляційною скаргою документи не підтверджують, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» поніс витрати у зв`язку з наданням послуг саме позивачу. Позивач мав підстави для дострокового розірвання договору на туристичне обслуговування, оскільки істотні умови договору змінились, існування форс-мажорних обставин не доведено. Стороною укладеного договору є безпосередньо позивач, кошти на виконання договору також сплачені ним, тому залучення іншої особи, стосовно якої укладено договір, не є обов`язковим. Суд мав право розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на її складність, ціну позову та відсутність суспільного інтересу. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з істотною зміною обставин з незалежних від позивача причин, а саме запровадження карантину, обмеження перетину державного кордону, договір на туристичне обслуговування від 25 січня 2020 року підлягає розірванню, а сплачені ОСОБА_1 на його виконання кошти - поверненню йому у повному обсязі, оскільки доказів витрат туроператора за цим договором не надано. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» (туроператор) уклав з туристичним агентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (турагент) агентський договір за № 11831638, за умовами якого туроператор доручає, а турагент зобов`язується за винагороду надавати туроператорові послуги з реалізації третім особам (туристам, а також юридичним особам, які замовляють послуги для своїх працівників або третіх осіб) туристичного продукту шляхом укладення з ними договорів на туристичне обслуговування, а також здійснювати фактичні дії, визначені цим договором із забезпечення надання туроператором турпродукту (а. с. 55-57). Пунктом 3.7. агентського договору передбачено, що кошти, отримані турагентом від туристів, не є власністю турагента, а є транзитними коштами та підлягають перерахуванню туроператору, за винятком суми агентської винагороди турагента та коштів, отриманих ним за надання власних послуг. 25 січня 2021 року турагент Туристична агенція «МамаТревел» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір на туристичне обслуговування № 84223, за яким турагент за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням туриста комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується на умовах цього договору прийняти та оплатити дані послуги (пункт 1.1 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість туристичного обслуговування становить 18 460,00 грн. Пунктами 4.2., 4.2.1 договору передбачено, що турист має право відмовитись від виконання договору (в тому числі, від заброньованих туристичних послуг) до початку подорожі або змінити заяву за умов відшкодування турагенту/ туроператору фактично здійснених ними документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою згідно пунктів 4.2.1., 4.2.2, 4.2.3 цього договору. Зазначені витрати відповідно до укладених туроператором угод з партнерами, які надають туристичні послуги для реалізації складають: при відмові більш ніж за 14 днів до початку надання туристичних послуг сума, що підлягає стягненню з туриста - 30% від вартості туристичних послуг, при відмові за 14-7 днів до початку надання туристичних послуг - 60 % від вартості туристичних послуг, при відмові за 6-4 дні до початку надання туристичних послуг - 90% від вартості туристичних послуг, при відмові менше, ніж за 3 дні включно до початку надання туристичних послуг - 100% від вартості туристичних послуг. Пунктом 6 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цих договором при виникненні форс-мажорних обставин, якщо вказані обставини безпосередньо вплинули на виконання даного договору, а саме: повінь, цунамі, пожежі, землетрус, епідемії й інші стихійні явища природи; оголошення війни, революція, масові безладдя, масові захворювання, терористичні акти; законні чи незаконні дії органів державної влади; вступ у силу відповідних нормативно-правових актів, приписів державних органів та рішень суду, які перешкоджають виконанню умов цього договору тощо, страйк і інші непередбачені ситуації, що безпосередньо вплинули на виконання умов даного договору. У такому разі сторони відкладають виконання умов договору до моменту усунення форс-мажорних обставин. Факт настання та дії форс-мажорних обставин повинен бути документально підтверджений компетентним державним органом. Додатком до договору передбачено, що дата початку туристичної подорожі - 18 червня 2020 року, дата закінчення - 26 червня 2020 року. Туристична подорож здійснюється у складі: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На виконання договору ОСОБА_1 здійснена оплата у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 84223 від 25 січня 2020 року, виданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а. с. 19). Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» надав турагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 підтвердження замовленого туристичного продукту для туристів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 № НОМЕР_1 за туристичним продуктом «Куточок морського раю... Італія» з датою відправлення 18 червня 2020 року та прибуття 26 червня 2020 року вартістю 16 462,14 грн (а. с. 117-118). 25 січня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» виставлено рахунок на оплату № НОМЕР_1 (а. с. 58). 27 січня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перерахувала Товариству з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» 16 462,14 грн з призначенням платежу «сплата за туристичні послуги згідно рахунку № НОМЕР_1 від 25 січня 2020 року ОСОБА_1 », що підтверджується копією платіжного доручення № 3660 (а. с. 59). Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» встановлено на території України карантин. 13 березня 2020 року на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» розміщена інформація щодо настання форс-мажорних обставин через запровадження карантинних обмежень. Повідомлено, що взяті зобов`язання будуть виконані по завершенню дії карантинних/обмежуючих заходів (а. с. 116). 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надано претензію, в якій він просив повернути вартість сплаченої путівки (а. с. 22-23). Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» від 25 вересня 2020 року №25/09-5 на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повідомлено, що введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною, а тому туроператор не несе відповідальності за невиконання договору туристичного обслуговування. Окрім того, туроператором на своїй офіційній сторінці 13 березня 2020 року попереджено туристів про настання форс-мажорних обставин. Сплачені туристом кошти зафіксовані, і якщо він їх не використає (не обере нову дату чи тур), то вони будуть йому повернуті після 31 грудня 2021 року без урахування курсових коливань в сумі, що надійшла на рахунок туроператора (а. с. 20-21). 07 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» направлено відповідь № 07/12-1 на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо її повторного звернення стосовно замовлення № НОМЕР_1 туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у якій зазначено, що туроператор пропонує змінити дату туру або тур, чи зафіксувати оплату у валюті за курсом туроператора на день оплати, чи замінити туриста. У випадку, якщо туристи бажають відмовитися від послуг, буде утримана сума 4924,80 грн, що є фактичними витратами туроператора, інші кошти будуть повернуті (а. с. 61). В суді апеляційної інстанції представник відповідача наполягав на задоволення апеляційної скарги товариства, посилаючись на те, що в даному випадку не було змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору на туристичне обслуговування. Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. За змістом частин 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Таким чином, закон пов`язує можливість зміни чи розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір. Істотна зміна обставин є оціночною категорією. Водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17 (провадження № 12-282гс18). Частиною 7 та 8 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Частиною 10 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних з відмовою. Частиною 12 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. 17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Крім іншого, цей Закон передбачає віднесення карантину до форс-мажорних обставин. За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої, другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», статей 610, 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» як туроператор повинен був надати ОСОБА_1 туристичні послуги, а саме автобусний тур до країн Європи у період з 18 по 26 червня 2020 року. З метою отримання зазначених послуг ОСОБА_1 сплачено турагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 15 000,00 грн. Проте, у зв`язку із поширенням у світі коронавірусу COVID-19 та запровадженням обмежень на пересування країнами Європи, зокрема, з туристичною метою, що є загальновідомими обставинами, туристична поїздка ОСОБА_1 не відбулась. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» не повідомляв ОСОБА_1 про зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а лише розмістив на своєму сайті інформацію про настання форс-мажорних обставин, що не є повідомленням конкретної особи. У вересні 2020 року ОСОБА_1 направлено турагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 претензію, у якій він просив повернути сплачені ним кошти за путівку, тобто повідомляв про бажання розірвати договір, посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» дійшов висновку, що зміни істотних обставин не відбулось, мають місце форс-мажорні обставини, та запропонував обрати інший тур до 31 грудня 2021 року або повернути сплачені кошти після цієї дати. Зважаючи на те, що у даному разі істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки дати туристичної поїздки відтерміновано, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності; виконання договору позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, адже поїздка мала відбутися влітку 2020 року; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, вбачаються підстави для розірвання договору на туристичне обслуговування від 25 січня 2020 року та повернення ОСОБА_1 сплачених на виконання договору коштів. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на те, що до початку подорожі, тобто до 18 червня 2020 року, турист не відмовлявся від договору на туристичне обслуговування, не направляв відповідачам письмову відмову від договору чи від послуг, є необґрунтованими, оскільки 18 червня 2020 року неможливо вважати початком подорожі у розумінні Закону України «Про туризм», адже у цю дату подорож не відбулась. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» щодо того, що агентським договором між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 передбачено, що повернення грошових коштів туроператором може здійснюватися лише на користь турагента на підставі його письмового звернення протягом 14 днів; туроператор несе відповідальність виключно перед турагентом за виконання прийнятих на себе зобов`язань за даним договором, судова колегія відхиляє, оскільки предметом розгляду у цій справі є договір з надання послуг, укладений між позивачем та туроператором. Турагент діяла від імені туроператора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на підставі агентського договору. Відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» на те, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ним грошових коштів від туриста чи турагента за договором на туристичне обслуговування, є безпідставними, оскільки спростовуються рахунком на оплату № НОМЕР_1 та платіжним дорученням № 3660 від 27 січня 2021 року, яким підтверджується переказ коштів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Будь-яких претензій щодо невиконання обов`язку з оплати товариство не висловлював, проти отримання коштів від туриста не заперечував та після відміни поїздки повідомляв про фіксування таких коштів для вибору іншого туру. Розрахунки між товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за агентським договором не є предметом розгляду у цій справі. Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» щодо того, що у нього як туроператора наявні фактичні витрати з організації туру для позивача, які туристом не відшкодовані, що підтверджуються плановою калькуляцією формування вартості туру, підтвердженням замовлення туристичного продукту, агентським договором, договором комісії щодо співпраці з іноземним партнером, інвойсом від іноземної компанії на оплату вартості туристичного продукту, платіжним дорученням про перерахування коштів на користь іноземного партнера, листом-підтвердженням про отримання грошових коштів іноземним партнером в якості оплати туристичного продукту, судова колегія відхиляє. Докази щодо понесення витрат відповідачем до суду першої інстанції надані не були. Посилання товариства на наявність поважних причин неподання доказів, а саме необхідність їх отримання від іноземних партнерів та відмова суду першої інстанції продовжити строк для подання доказів, є необґрунтованими, оскільки докази датовані до ухвалення оскаржуваного рішення, тобто могли бути подані відповідачем до суду першої інстанції. У задоволенні клопотання відповідача щодо продовження строку надання відзиву та доказів судом першої інстанції відмовлено за передчасністю через відсутність підтвердження дати отримання ним позовної заяви, що позбавляло суд можливості дійти висновку про пропуск строку для подачі відзиву. У прийнятті зазначених вище доказів суд не відмовляв. На підставі викладеного, в силу вимог статті 367 ЦПК України докази, не подані до суду першої інстанції без поважних причин, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. Крім того, надані відповідачем докази не свідчать про розмір фактично понесених ним витрат з організації туру для позивача. Планова калькуляція, підтвердження замовлення, агентський договір не є доказами щодо розміру витрат. Платіжне доручення про перерахування коштів на користь іноземного партнера у розмірі 18 000,00 євро також не є доказом розміру витрат, які понесені відповідачем щодо організації туру саме для позивача. У листі від 07 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» повідомлено, що у випадку, якщо туристи бажають відмовитися від послуг, буде утримана сума 4924,80 грн, що є фактичними витратами туроператора, інші кошти будуть повернуті (а. с. 61). Однак, доказів щодо наявності у нього витрат у такому розмірі товариством не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. Посилання товариства на те, що подорож не відбулась через форс-мажорні обставини, які він не міг передбачити, не можуть бути взяті до уваги, зважаючи на те, що у зв`язку зі зміною дат подорожі відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Доводи товариства щодо того, що туристичні послуги за договором від 25 січня 2020 року замовлялись не лише для ОСОБА_1 , а й для ОСОБА_3 , яка до участі у справі не залучена, тоді як розірвання договору впливає на її права, є необґрунтованими, оскільки стороною зазначеного договору та платником коштів був саме ОСОБА_1 . Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» щодо того, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, судова колегія відхиляє. Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі, чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 викладено немайнову вимогу щодо розірвання договору та майнові вимоги щодо стягнення вартості путівки та пені загалом у розмірі 28 500,00 грн, що є значно менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки серед позовних вимог є вимога немайнового характеру про розірвання договору, то ця справа не є малозначною в силу закону. Разом з тим, ця справа визнана малозначною ухвалою суду від 15 січня 2021 року, якою заперечення представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення. У зазначеній ухвалі вказано, що справа не відноситься до категорії справ, в яких провадження має здійснюватися лише за правилами загального позовного провадження та є малозначною, враховуючи предмет позову та ціну позову, і має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для незгоди з такими висновками суду не вбачається. Посилання товариства на те, що справа мала бути розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у галузі туризму, є безпідставними, оскільки доводи відповідача не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Апеляційна скарга не містить підтвердження наявності виняткового значення справи для заявника. За таких умов, підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо виду провадження при розгляді цієї справи, немає. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» не містить, тому підстав для перегляду і скасування рішення суду в цій частині не вбачається. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст.367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року.