Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/12718/19

Справа № 127/12718/19 Провадження № 22-ц/801/2393/2021 Категорія: 16 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Стадника І. М., Сопруна В. В., з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бессараб Н. М. в залі суду в місті Вінниці, повний текст якого складено 11 жовтня 2021 року, у цивільній справі № 127/12718/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, встановив: У травні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поділити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 624 кв.м., згідно з варіантом №6 додатка №7 до висновку складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №412, відповідно до якого відповідач користується земельною ділянкою площею 376 кв.м., а позивач користується земельною ділянкою площею 248 кв.м., також вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником 8/25 часток будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.07.1988, згідно з яким в постійне користування позивача відійшли кімната 1-4, кухня 1-3, 50% сараю «Б», убиральня «В», 50% огорожі, що також підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. На прохання ОСОБА_2 за взаємною згодою між сторонами було вирішено встановити порядок користування земельною ділянкою площею 624 кв.м. відповідно до угоди від 18.05.2003, що відображено графічно також і в кадастровому плані земельної ділянки виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія» згідно з яким ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 323 кв.м., ОСОБА_1 301 кв.м., одночасно сторони уклали і нотаріально посвідчили договір про встановлення порядку користування будинком згідно з яким позивач погодився на те, що частиною сараю під літерою «Б» яка йому належить на підставі договору купівлі-продажу буде користуватись ОСОБА_2 . Отже, співвласники будинковолодіння узгодили між собою порядок користування земельною ділянкою в рівних частках з певним відхиленням. Згодом на виконання вказаних домовленостей сторонами було приватизовано у спільну сумісну власність на підставі рішення Вінницької міської ради від 17.06.2003 №353 вказану земельну ділянку та отримано державний акт серії ЯА №810425 зареєстрований 04.04.2007 за №0107001000378. У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа №127/22283/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, в якій ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.06.2017 було призначено судову земельно-технічну експертизу. Згідно з висновком експерта складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільський центр судових експертиз» експерт запропонував шість варіантів користування земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 площею 0,0624 га. Вказаний висновок експерта стосується предмета спору у цій справі та проводився в ході судової справи, позовна заява по якій була залишена без розгляду, тому позивачем долучено до матеріалів цієї справи копію висновку експерта, який був наданий згідно з експертизою по цивільній справі №127/2283/16-ц. За наведених обставин позивач просив поділити спільну із ОСОБА_2 земельну ділянку згідно з варіантом №6 додатку №7 до висновку складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільский центр судових експертиз» №412, відповідно до якого ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 376 кв.м., а ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 248 кв.м., оскільки цей варіант враховує право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину сараю «Б», яке він набув 12.07.1988, придбавши 8/25 часток будинковолодіння згідно з договором купівлі-продажу, що також підтверджується інформаційною довідкою від 31.03.2016 за якою до частки ОСОБА_1 належить і 1/2 сараю «Б», а також стягнути на його користь з відповідача судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Поділено земельну ділянку, яка перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , розташовану по АДРЕСА_1 , площею 624 кв.м., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до варіанта №4 (Додаток №5) висновку судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2018 року, складеного експертом TOB «Подільський центр судових експертиз» №412, згідно якого: - ОСОБА_1 виділяється 8/25 часток земельної ділянки площею 216,0 кв.м. (у тому числі 17,0 кв.м. для обслуговування інженерних мереж), позначена на схемі зеленим кольором; - ОСОБА_2 виділяється 17/25 часток земельної ділянки площею 408,0 кв.м. (у тому числі 23,0 кв.м. для обслуговування інженерних мереж), позначена на схемі рожевим кольором. Судові витрати віднесено на рахунок держави. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що частки в праві спільної власності на земельну ділянку становлять: ОСОБА_1 8/25, ОСОБА_2 17/25, тому саме в цій частині суд взяв до уваги запропонований експертом варіант. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі. Просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою поділити спірну земельну ділянку згідно з варіантом №6 додатку №7 до висновку складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільский центр судових експертиз» №412, відповідно до якого ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 376 кв.м., а ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 248 кв.м. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на прохання ОСОБА_2 за взаємною згодою між ними було вирішено встановити порядок користування земельною ділянкою площею 624 кв.м. відповідно до угоди від 18.05.2003, що відображено графічно також і в кадастровому плані земельної ділянки виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія» згідно з яким ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 323 кв.м., ОСОБА_1 301 кв.м., одночасно сторони уклали і нотаріально посвідчили договір про встановлення порядку користування будинком згідно з яким позивач погодився на те, що частиною сараю під літерою «Б» яка йому належить на підставі договору купівлі-продажу буде користуватись ОСОБА_2 . Отже, співвласники будинковолодіння узгодили між собою порядок користування земельною ділянкою в рівних частках з певним відхиленням. Вказує, що варіанти №4-5 висновку судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2018 року, складеного експертом TOB «Подільський центр судових експертиз» №412, не враховують право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину сараю «Б», яке він набув 12.07.1998, придбавши 8/25 часток будинковолодіння згідно з договором купівлі-продажу, що також підтверджується інформаційною довідкою від 31.03.2016 за якою до частки позивача належить і 1/2 сараю «Б». Тому він і наполягає на варіанті №6 додаток №7 до висновку експерта, який помилково не був врахований судом. Звертає увагу, що в рамках цивільної справи № 127/15447/19 відповідач намагалась припинити право власності на 1/2 частину сараю «Б» позивача, в зв`язку з його знищенням, однак рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2019, яке набуло законної сили, в задоволенні її позову відмовлено. Також судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 постановою від 03.08.2018 № 62 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, оскільки вона не допускала спеціалістів ДАБК до об`єкту містобудування по АДРЕСА_1 . Одночасно з витягу є єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно наданого ним разом з позовною заявою вбачається, що право власності на 1/2 частину сараю «Б» не припинено, однак вказаних обставин оскаржуваним рішенням не враховано. Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить зупинити провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України до розслідування Вінницькою окружною прокуратурою двох кримінальних справ № 42020020110000088 (ч. 1 ст. 358 КК України) і № 42020020110000010 (ч. 1 ст. 197-1 КК України). Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є. В. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Гук Г. І. заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Підтримали доводи свого відзиву. Апеляційний суд згідно з вимогами статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 12.07.1988 державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Хоменко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за №2-2271, ОСОБА_1 купив 8/25 часток жилого будинку з відповідною часткою господарчих будівель, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 600,00 кв.м. На вказаній земельній ділянці знаходиться один жилий будинок саманий, обкладений цеглою, жилою площею 35,8 кв.м., позначений на плані літерою А, та наступні господарчі будівлі: сарай Б, погріб п/Б» вбиральня В, огорожі №1-3. В постійне користування покупця відійшли кімната 1- 4 жилою площею 10,2 кв.м., кухня 1-3, 50% сараю «Б», убиральня «В», 50 % огорожі (т. 1 а.с. 9-10). Право власності на 8/25 часток жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.03.2016 року (т. 1 а.с. 57-58). Відповідно до договору дарування, посвідченого 10.08.2000 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Борківським А. В., зареєстрованого в реєстрі за №6-1814, ОСОБА_2 отримала в дар 17/25 частин житлового будинку з прибудовами з відповідною часткою господарських будівель, що розташований в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: житловий будинок з прибудовами самановий, обкладений цеглою, жилою площею 55,8 кв.м., 1962 року побудови, позначений на плані літерою «А»; сарай «Б»; льох «п/Б»; вбиральня «В»; огорожі 1-3. У постійне користування обдарованої перейшли: кухня 1-1; ванна 1-2; коридор 1-3; кімнати 1-4, 1-5 житловою площею 26,5 кв.м.; ганок з козирком; 1/2 хліва «Б»; льох «п/Б»; 1/2 огорожі № 1-2 (т. 1 а.с. 124). Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 3110 на 158-ми аркушах встановлено, що право власності на 17/25 часток жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 17.08.2000 за відповідачем ОСОБА_2 . На а.с. 85-92 т. 1 копія технічного паспорта на будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на а.с. 171-177 т. 1 - копія проектної документації на газопостачання, водопостачання. Згідно з договором про порядок користування будинком, посвідченого 20.08.2003 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курбатовою С. П. та зареєстрованого в реєстрі за №1687, укладеного між співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановлено, що в користування ОСОБА_2 переходять приміщення, зазначені на схематичному плані технічного паспорта, складеного КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 02.06.2003: кухня 1-1, ванна 1-2, коридор 1-3, кімнати: 1-4 житловою площею 10,6 кв.м. та 1-5 житловою площею 15,0 кв.м., а також хлів Б, льох П/Б, 2/3 частини огорожі №1-2, ганок та козирок. В користування ОСОБА_1 переходять: коридор 2-1, кладова 2-2, кухня 2-3, кімнати: 2-4 житловою площею 20 кв.м., 2-5 житловою площею 10,2 кв.м., кухня 2-6, ганок, та 1/3 частина огорожі №1-2 (т. 1 а.с. 95, 96). На а.с. 12 т. 1 копія кадастрового плану земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого у 2002 році Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №810425 від 04.04.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка 0,0624 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1 а.с. 13). Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2015 (справа №127/10800/14-ц) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними кадастрового плану, угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток в будинковолодінні, усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою) було встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0624 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно з варіантом №1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31.03.2015 №164, відповідно до якого земельна ділянка, яка виділяється в індивідуальне користування ОСОБА_2 , становить 397 кв.м. та зазначена в додатку №2 до висновку експерта рожевим кольором (т.1 а.с. 15-17). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2016 (справа №127/10800/14-ц) було скасовано вказане вище заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2015 та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2017 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (т. 1 а.с. 18-20). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2019, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 25.04.2019 (справа №127/22283/16-ц), позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 49083280) від 04.12.2015 на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 , площею 0,0397 га, кадастровий номер 0510100000:02:048:0348, власник ОСОБА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26756189 від 04.12.2015 на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 , площею 0,0397 га, кадастровий номер 0510100000:02:048:0348, власник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 21-26). В межах вказаної вище цивільної справи №127/22283/16-ц ухвалою Вінницього міського суду Вінницької області від 12.06.2017 було призначено судову земельно-технічну експертизу. Згідно з висновком експерта №412 складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільський центр судових експертиз» експерт запропонував шість варіантів користування земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 площею 0,0624 га, з яких можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 624,00 кв.м. домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками в рівних частках, надані в таблиці №1 дослідницької частини та графічно зображені на схемах в Додатках 2, 3, 4 до даного висновку. Можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 624,00 кв.м. домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до часток співвласників у домоволодінні, надані в таблиці №2, 3, 4 дослідницької частини та графічно зображені на схемах в Додатках 5, 6, 7 до даного висновку (т.1 а.с. 27-43). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2019 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи Департамент адміністративних послуг ВМР про припинення права власності на 1/2 частку сараю літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено повністю (т. 2 а.с. 78-81). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2020 по справі №127/16492/20 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним кадастрового плану, встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користування частки земельної ділянки відмовлено (т. 3 а.с. 52-55). На а.с.205 т.1, а.с.4-9, 28, 36, 46-47, 60-61, 67-68, 88-90, 106-107, 186-195, 208-213, 223-230 т. 2, а.с.6-7, 57-58, 86, 96, 97-102, 108-112, 116-119, 126-128, 137, 148-149 т. 3 містяться заяви та звернення ОСОБА_2 до органів прокуратури, поліції щодо недійсності документів, неможливості поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2020 за клопотанням відповідача ОСОБА_2 у цій справі №127/12718/19 було призначено судову земельно-технічну експертизу, яка не була виконана, оскільки 15.02.2021 ОСОБА_2 подала суду заяву, в якій просила ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2020 про призначення судової експертизи залишити без виконання (т. 3 а.с. 25-27). За даними матеріалів інвентаризаційної справи №3110 на житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 09.04.1991 за ОСОБА_2 було зареєстроване право приватної власності на 17/25 часток вказаного житлового будинку з господарськими будівлями на підставі договору дарування, посвідченого 02.03.1991 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Федорченко В. І., зареєстрованого в реєстрі за №4-150. В подальшому, 25.09.1992 ОСОБА_2 подарувала 17/25 часток вказаного житлового будинку з господарськими будівлями ОСОБА_3 . Відповідно до договору дарування, посвідченого 10.08.2000 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Борківським А. В., зареєстрованого в реєстрі за №6-1814, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 17/25 часток житлового будинку з прибудовами з відповідною часткою господарських будівель, що розташований в АДРЕСА_1 . Право власності за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано 17.08.2000. Відповідно до рішення Вінницької міської ради від 17.06.2003 №353 співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приватизували земельну ділянку, на якій розміщений вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами площею 0,0624 га та отримали Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №810425, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010700100378 від 04.04.2007. Вказаним співвласникам передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд у розмірі що є меншим, ніж визначено законом. Отже місцевим судом встановлено, що кожен із власників будинковолодіння отримав у власність земельну ділянку не меншу ніж та, на якій розташована його частина будинковолодіння та необхідна для їх обслуговування. Статтею 121 ЗК України (в редакції на час набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння 04.04.2007) визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0,15 га, в містах не більше 0,10 га (ч. 1); при цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим) (ч. 3). Також, згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Оскільки за положеннями частини третьої статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за системним аналізом усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на будинковолодіння, тому судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності на земельну ділянку переходить відповідно до їх розміру часток у будинковолодінні. Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків, висловлених Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в справі №6-1726цс16, Верховний Судом в постановах від 20 травня 2020 року ( справа №127/21769/16-ц), від 09 жовтня 2019 року (справа №653/3433/16-ц), від 23 січня 2019 року №362/3185/16-ц. Отже, в порядку набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку до співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщені відповідні частини житлового будинку, господарських будівель та споруд та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні, тобто: ОСОБА_1 - 8/25, ОСОБА_2 - 17/25. Аналіз норм статей 368, 369, 370 ЦК України дає підстави для висновку, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Відповідно до статей 86, 89 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Згідно із п. 21, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7; якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої. У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм: жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). При зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 надав суду на розгляд висновок експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №412 від 09.07.2018, який був складений на виконання судової земельно-технічної експертизи в межах розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області цивільної справи №127/22283/16-ц і відповідно до якого експерт запропонував шість варіантів користування земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 площею 0,0624 га. Вказаний висновок експерта стосується предмета спору у цій справі та проводився в ході судової справи, позовна заява по якій була залишена без розгляду, тому позивачем долучено до матеріалів цієї справи копію висновку експерта, який був наданий згідно з судовою експертизою по цивільній справі №127/2283/16-ц. Враховуючи вимоги статей 12, 13 ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, з огляду на надані сторонами докази, відповідно до статей 76-80 ЦПК України, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №412 від 09.07.2018, який був складений на виконання судової земельно-технічної експертизи в межах розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області цивільної справи №127/22283/16-ц, та є належним та допустимим доказом у цій справі. Так, експертом на розгляд запропоновані можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 624,00 кв.м. домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками в рівних частках і надані в таблиці №1 дослідницької частини та графічно зображені на схемах в Додатках 2, 3, 4 до даного висновку. Можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 624,00 кв.м. домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до часток співвласників у домоволодінні, надані в таблиці №2, 3, 4 дослідницької частини та графічно зображені на схемах в Додатках 5, 6, 7 до даного висновку (т.1 а.с. 27-43). Розглянувши запропоновані варіанти суд дійшов правильного висновку, що необхідно поділити земельну ділянку, яка перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 624 кв.м., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до варіанта №4 (Додаток №5) висновку судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2018 року, складеного експертом TOB «Подільський центр судових експертиз» №412, згідно якого: ОСОБА_1 виділяється 8/25 часток земельної ділянки площею 216,0 кв.м. (у тому числі 17,0 кв.м. для обслуговування інженерних мереж), позначена на схемі зеленим кольором; ОСОБА_2 виділяється 17/25 часток земельної ділянки площею 408,0 кв.м. (у тому числі 23,0 кв.м. для обслуговування інженерних мереж), позначена на схемі рожевим кольором. При цьому судом враховано, що ідеальна частка сторін власників домоволодіння, по земельній ділянці площею 624 кв.м. складає: у ОСОБА_1 (8/25 часток) 200 кв.м., у ОСОБА_2 (17/25 часток) 424 кв.м. Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з цим варіантом відхилення від ідеального значення у співвласників найменше та в певній мірі цей варіант відповідає фактичному користуванню земельною ділянкою між сторонами, розташуванню належних частин житлового будинку, господарських будівель і споруд, можливість нормального користування будинком та господарськими будівлями і здійснення за ними догляду, розташування плодово-ягідних насаджень кожної із сторін, можливість проходу й проїзду з вулиці на подвір`я кожної із сторін, тощо. Крім того, вказаний варіант найбільш наближений до ідеальних часток співвласників будинку і земельна ділянка виділяється кожному співвласнику одним об`єктом. При цьому місцевий суд відхилив варіант №6 додаток №7 до висновку складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільский центр судових експертиз» №412, оскільки цей варіант наданий з врахуванням місця розташування будівель, які були об`єктами договору купівлі-продажу від 12.07.1988 та які на час проведення дослідження розібрані. При цьому, суд врахував наявність у позивача 1/2 частини сараю «Б», право власності на яку ОСОБА_1 набув 12.07.1988, придбавши 8/25 часток будинковолодіння згідно з договором купівлі-продажу. В судовому засіданні також встановлено згідно з поясненнями позивача ОСОБА_1 , його адвоката Путіліна Є. В. і підтверджено висновком експерта №412 від 09.07.2018, що на території будинковолодіння АДРЕСА_2 , яка хоча й юридично значиться зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_1 , проте фізично відсутня, оскільки ОСОБА_2 в 2014 році знесла належну ОСОБА_1 1/2 частину сараю «Б» і на її місці побудувала літню кухню. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками Вінницького міського суду. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що право власності на 1/2 частину сараю «Б» за не припинено не змінюють вірні висновки суду. ОСОБА_1 є власником 8/25 часток будинковолодіння, що враховує наявність у позивача Ѕ частини сараю «Б». Співвласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності на земельну ділянку переходить відповідно до їх розміру часток у будинковолодінні, що було враховано судом першої інстанції при поділі земельної ділянки відповідно до варіанта №4 (Додаток №5) висновку судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2018 року, складеного експертом TOB «Подільський центр судових експертиз» №412. Отже, при поділу земельної ділянки судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини сараю «Б», а тому його право на отримання земельної ділянки відповідно до розміру частки у будинковолодінні не порушене. З урахуванням встановлених судом обставин, доводи ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки за варіантом № 6 додаток № 7 до висновку експертизи, з урахуванням місця розташування Ѕ сараю «Б», який був об`єктом договору купівлі-продажу від 12.07.1988 та на час дослідження розібраний, на думку апеляційного суду не відповідають положенням ч. 5 ст. 319 ЦК України, відповідно до якої власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших громадян. Судом встановлено, що згідно Угоди між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 , від 18.05.2003 ОСОБА_1 дав згоду ОСОБА_2 на розборку його частини сараю для побудови будівлі, яка належатиме їй. Відповідно до нотаріально посвідченого Договору про порядок користування будинком від 20.08.2003 сторони встановили порядок користування будинком, що перебуває у їх спільній частковій власності. За зазначеним договором ОСОБА_1 не перейшла в користування Ѕ частина сараю «Б». Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 скористалася такою домовленістю сторін і розібрала Ѕ частину сараю «Б». Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при поділу земельної ділянки згідно варіанту № 4 (Додаток № 5) вірно врахував домовленість співвласників будинковолодіння по його користуванню, а тому при розподілу земельної ділянки за варіантом № 6 (Додаток № 7) до висновку, складеного 09.07.2018 ТОВ «Подільский центр судових експертиз» №412, з найбільшим відхиленням від ідеального значення часток, судом не забезпечується рівність умов здійснення своїх прав усім власникам (ч. 3 ст. 319 ЦК України). Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Положеннями статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за скаржником. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун