Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/921/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/921/21 пров. № А/857/18187/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І., за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В. позивача ОСОБА_1 , представника позивача Повідайчика О.І., представників відповідачів Пукіша О.В., Хоми О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 260/921/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації Понзеля Івана Михайловича, комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації, Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним і скасування розпорядження, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Маєцькою Н.Д. в місті Ужгород Закарпатської області о 09:02 годині 02 вересня 2021 року у відкритому судовому засіданні, дата складення повного тексту судового рішення 13 вересня 2021 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до голови комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 (надалі також голова комісії з реорганізації Понзель І.М., відповідач 1), комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації (надалі також комісія з реорганізації, відповідач 2), Воловецької районної державної адміністрації (надалі також Воловецька РДА, відповідач 3), Мукачівської районної державної адміністрації (надалі також Мукачівська РДА, відповідач 4), в якій просив суд: - визнати відсутність компетенції (повноважень) у голови комісії з реорганізації Понзеля І.М. на прийняття розпорядження Мукачівської РДА від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Мукачівської РДА від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », прийняте головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, і, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідач 1 не мав компетенції на прийняття розпорядження про його поновлення. Він повинен бути призначений/поновлений на державну службу на посаді керівника апарату виключно розпорядженням голови районної держаної адміністрації. В той же час, розпорядження відповідача 4 від 16 лютого 2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 » видано не головою місцевої державної адміністрації, а головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 , який не є головою районної державної адміністрації, та, відповідно, не має публічно-владних повноважень, він не вправі видавати розпорядження про поновлення позивача на посаді. Відповідачі 1, 2, 3 не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач 4 скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представники відповідачів 1, 4 проти задоволення такої заперечувати. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в адміністративній справі № 260/4616/20 визнано протиправними дії Воловецької РДА та Виконуючого обов`язки голови Воловецької РДА Понзеля І.М. щодо відмови в поновленні ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА, поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА з 11.12.2020 року, стягнуто з Воловецької РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12322,20 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 14 січня 2021 року № 20 «Про утворення комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області» утворено комісію з реорганізації та затверджено її персональний склад. Відповідно до затвердженого персонального складу, ОСОБА_2 визначено головою вищевказаної комісії. Згідно з дорученням голови Мукачівської РДА від 15 лютого 2021 року № 4 голові комісії з реорганізації Воловецької РДА доручено відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вжити відповідних заходів в межах його компетенції щодо належного та вчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 260/4616/20 щодо виплати належних коштів та поновлення з 11.12.2020 року ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА, яка знаходиться на стадії реорганізації шляхом приєднання до Мукачівської РДА. Головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 видано розпорядження від 16 лютого 2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », яким поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА з 11 грудня 2020 року, на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року № 260/4616/20 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в сумі 8541,53 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Розпорядженням голови комісії з реорганізації Воловецької РДА шляхом приєднання до Мукачівської РДА від 05 березня 2021 року № 3-р «Про внесення змін до розпорядження від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 » внесено зміни до розпорядження голови комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », а саме: у вступній частині розпорядження після слів «відповідно до» слова і цифри «статей 6, 39 і 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» замінено словами і цифрою «пункту 15 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року.». Вважаючи розпорядження голови комісії з реорганізації Понзеля І.М. від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 » протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що головою комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 правомірно та обґрунтовано, в межах наданих йому повноважень видано розпорядження від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 ». Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в межах позовних вимог не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання відсутності компетенції (повноважень) у голови комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 на прийняття розпорядження Мукачівської районної державної адміністрації від 16.02.2021 № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 » з огляду на наступне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є участь суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах владних управлінських функцій. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 643/11941/17. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України). За змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. У даній справі позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Фактично ці вимоги наразі є не предметом позову, а його підставою, тобто тими обставинами, якими ОСОБА_1 обґрунтовує протиправність дій голови комісії з реорганізації Понзеля І.М. щодо прийняття розпорядження Мукачівської РДА від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », тому ці вимоги не можуть розглядатися судом як окремий позов. Саме по собі визнання відсутності у зазначеної посадової особи компетенції щодо прийняття такого розпорядження не відновить прав позивача, які він вважає порушеними, тобто не призведе до реального й ефективного захисту прав позивача. Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції, розглянувши в порядку адміністративного судочинства дану вимогу, допустив порушення норм процесуального права. Апеляційний суд зауважує, що аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17. В силу вимог абзацу 2 частини першої статті 319 КАС України, вищевказане є підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі в частині вимог про визнання відсутності у відповідача 1 компетенції на прийняття розпорядження про поновлення позивача на роботі незалежно від доводів апеляційної скарги. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 808/4327/15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, у розрізі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню в цій частині, а провадження у справі закриттю. Щодо висновків суду першої інстанції в частині вимоги визнати протиправним та скасувати розпорядження Мукачівської РДА від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », прийняте головою комісії з реорганізації Понзелем І.М., та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулює Закон України від 09.04.1999 № 586-ХIV «Про місцеві державні адміністрації» (надалі також Закон № 586-ХIV). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 39 Закону № 586-ХIV голови місцевих державних адміністрацій: призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 586-ХIV апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації в порядку, передбаченому законодавством про державну службу. Відповідно до статті 7-1 Закону № 586-ХIV у разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб`єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб. Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням Бюджетного кодексу України та Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі також Закону № 280/97-ВР). Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв`язку з прийняттям Верховною радою України постанови від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» (надалі також Постанова № 807-ІХ) у Закарпатській області утворено Мукачівський район (з адміністративним центром у місті Мукачево) у складі територій Великолучківської сільської, Верхньокоропецької сільської, Воловецької селищної, Горондівської сільської, Жденіївської селищної, Івановецької сільської, Кольчинської селищної, Мукачівської міської, Неліпинської сільської. Нижньоворітської сільської, Полянської сільської, Свалявської міської, Чинадіївської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16.12.2020 № 1635-р доручено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з Постановою № 807-ІХ. Відповідно до статті 7-1 Закону № 280/97-ВР Кабінет Міністрів України постановою від 16.12. 2020 року № 1321 затвердив Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються (надалі також - Порядок № 1321). Згідно з пунктом 4 Порядку № 1321 якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України (далі - ліквідований район), включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1321 перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: - у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (надалі також - комісія з реорганізації); - у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації. Згідно з пунктом 13 Порядку № 1321 комісія з реорганізації забезпечує, зокрема, організацію заходів, пов`язаних із звільненням та переведенням працівників райдержадміністрацій, що припиняються та вирішення інших питань відповідно до законодавства. Під час виконання своїх повноважень комісія з реорганізації користується печаткою, бланками райдержадміністрації, до якої здійснюється приєднання райдержадміністрацій, що припиняються. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1321 облдержадміністрація визначає головою комісії з реорганізації голову новоутвореної райдержадміністрації або райдержадміністрації, що припиняється, або його заступника. Так, відповідно до затвердженого персонального складу, ОСОБА_2 - в. о. голови Воловецької РДА, було визначено головою вищевказаної комісії та зобов`язано забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією відповідної районної державної адміністрації внаслідок утворення та ліквідації районів згідно Порядку № 1321. Пунктом 15 Порядку № 1321 встановлено повноваження голови комісії з реорганізації, а саме: 1) організує роботу комісії з реорганізації; 2) затверджує у семиденний строк після утворення комісії з реорганізації план заходів, пов`язаних з реорганізацією райдержадміністрацій, готує та подає облдержадміністрації для затвердження план вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються; 3) у порядку, передбаченому законодавством, забезпечує інвентаризацію активів та зобов`язань райдержадміністрацій, що припиняються, у тому числі утворює інвентаризаційну комісію; 4) в установленому порядку вирішує питання щодо подальшого використання нерухомого майна, яке перебувало у користуванні райдержадміністрацій, що припиняються; 5) інформує Кабінет Міністрів України про державну реєстрацію утворення та припинення відповідних райдержадміністрацій; 6) здійснює інші функції відповідно до законодавства. Для здійснення своїх повноважень голова комісії з реорганізації видає розпорядження, використовуючи бланки райдержадміністрації, до якої здійснюється приєднання райдержадміністрацій, що припиняються. Колегія суддів наголошує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в адміністративній справі № 260/4616/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА. Згідно з дорученням голови Мукачівської РДА від 15 лютого 2021 року № 4 голові комісії з реорганізації Воловецької РДА доручено відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вжити відповідних заходів в межах його компетенції щодо належного та вчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 260/4616/20 щодо виплати належних коштів та поновлення з 11.12.2020 року ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Воловецької РДА, яка знаходиться на стадії реорганізації шляхом приєднання до Мукачівської РДА. Розглянувши рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в справі № 260/4616/20 на черговому засіданні, комісія з реорганізації прийняла рішення уповноважити голову комісії з реорганізації ОСОБА_2 видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі протоколу комісії з реорганізації від 15 лютого 2021 року № 4.1, доручення голови Мукачівської РДА від 15.02.2021 № 4, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в справі № 260/4616/20, головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 було прийнято розпорядження від 16.02.2021 № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », яким поновлено позивача на посаді керівника апарату Воловецької РДА з 11 грудня 2020 року. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу пункту 15 Порядку № 1321, головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 в межах, наданих йому повноважень (компетенції) правомірно видано розпорядження від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 ». Апеляційний суд наголошує на тому, що зазначені в апеляційній скарзі судові рішення Верховного Суду та надана ними оцінка спірним правовідносинам, є відмінними від тих фактичних обставин справи, що розглядається в межах цієї справи за позовом ОСОБА_1 . В межах цієї справи, обставини справи мають свою особливість та індивідуально - визначений характер та за своєю правовою природою мають різний предмет правового регулювання. А тому вважати, що наведені позивачем судові рішення є такими, що мають беззаперечну умову для їх врахування при вирішенні цієї справи, є необґрунтованою позицією. Апеляційний суд вважає, що апелянт не довів порушення оскаржуваним розпорядженням охоронюваних законом його прав та інтересів. Навпаки, у визначеному законом та підзаконними актами порядку його було поновлено на роботі на виконання судового рішення. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги визнати протиправним та скасувати оскаржуване розпорядження, однак допустив порушення норм процесуального права при вирішенні вимоги визнати відсутність компетенції у голови комісії з реорганізації. Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Мукачівської РДА від 16.02.2021 року № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 », прийнятого відповідачем 1, але неправильно відмовив у визнанні відсутності компетенції (повноважень) у відповідача 1 на прийняття оскаржуваного розпорядження, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмовленої позовної вимоги щодо визнання відсутності компетенції (повноважень) у голови комісії з реорганізації, а провадження у цій частині - закриттю. Відповідно до пункту 3 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково. Керуючись статтями 238, 241, 242, 308, 310, 315, 319, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 260/921/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання відсутності компетенції (повноважень) у голови комісії з реорганізації Воловецької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 на прийняття розпорядження Мукачівської районної державної адміністрації від 16.02.2021 № 1-р «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 » та в цій частині закрити провадження. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 260/921/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 03.12.2021