Ухвала КАС ВС № 260/4616/20

УХВАЛА 03 серпня 2021 року м. Київ справа № 260/4616/20 провадження № К/9901/25925/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки голови Воловецької районної державної адміністрації Понзеля Івана Михайловича, Воловецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : 12 липня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку. 15 липня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У касаційній скарзі автор, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України як підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзаців третього, четвертого та сьомого пункту 2, абзаців третього-п`ятого пункту 4, пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100). Верховний Суд відхиляє такі аргументи заявника, оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд вже неодноразово висловлював висновок щодо застосування указаних положень Порядку № 100, у подібних правовідносинах, зокрема, у справах №№ 540/426/19, П/811/636/17. Щодо наведених ОСОБА_1 постанов Верховного Суду у справах №№ 216/3521/16-ц, 560/798/16-а, 818/607/17, у яких викладено висновки щодо відшкодування моральної шкоди, то правовідносини, які виникли у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі. Крім того, висновки Верховним Судом у наведених справах висловлені за інших фактичних обставин та за різних застосовуваних норм права, що не дає підстав для урахування цих висновків у зазначеній справі. Стосовно посилання на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, то позивачем не зазначено яку саме норму права під час вирішення спору в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди судами попередніх інстанцій застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Щодо посилань на висновки Верховного Суду стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, викладені у справах №826/2689/15 та №910/13071/19, то питання обґрунтованості сум на відшкодування витрат на таку допомогу має оціночний характер і Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у вказаних справах, виходив із обставин, установлених судами у кожній конкретній справі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Із системного аналізу наведеного положення процесуального закону у взаємозв`язку із приписами статті 328 КАС України висновується, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Доводи касаційної скарги зводяться до викладу обставин справи, цитування норм законодавства, незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 260/4616/20 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки голови Воловецької районної державної адміністрації Понзеля Івана Михайловича, Воловецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович