Постанова 4857 № 460/3608/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3608/21 пров. № А/857/18104/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (суддя першої інстанції Недашківська К.М., м. Рівне, повний текст складено 19.07.2021) В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 02.07.1999 по 11.01.2013; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 02.07.1999 по 11.01.2013. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 02 липня 1999 року по 11 січня 2013 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття підприємницькою діяльністю з 02 липня 1999 року по 11 січня 2013 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. Не погодившись із рішенням, вважаючи таке незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального права, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Просить скасувати оскаржене рішення 19.07.2021 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що для підтвердження страхового стажу під час здійснення підприємницької діяльності позивач не надав необхідних документів, зокрема: спеціального торгового патенту, довідки про сплату стразових внесків, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку. Крім того, довідка з бази даних Реєстру застрахованих осіб не містить відомостей про період ведення позивачем підприємницької діяльності та сплату єдиного внеску. Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Так, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 23.11.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 22.11.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії у зв`язку з досягненням 60-річного віку. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 10.02.2021 повідомило про відмову у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що страховий стаж позивача, врахований для обчислення пенсії, становить 21 рік 6 місяців 18 днів, при необхідному 28 років, а тому відсутні підстави для призначення пенсії. При цьому відповідачем не враховано період здійснення позивачем підприємницької діяльності (а.с.11). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що періоди провадження підприємницької діяльності позивача з 02 липня 1999 року по 31 грудня 2003 року підлягають зарахуванню до його трудового стажу, позаяк матеріалами справи встановлено, що в цей період часу він перебував на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до доказів, наданих позивачем, здійснюючи підприємницьку діяльність він сплачував єдиний податок, в межах чого не міг не сплачувати і єдиний внесок, то позивач має право на зарахування даних періодів до страхового стажу. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст. 24 Закон № 1058-ІV періоди трудової діяльності і інші періоди, які враховувалися в стаж роботи для призначення пенсії до вступу у силу даного Закону, зараховуються в страховий стаж в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством. Стаття 1 Закону №1058-IV визначає страховий стаж як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно абз.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частин 2 та 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. За приписами статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті). Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Згідно з п.1 ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності. Згідно п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються документи про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637). Відповідно до Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 02 липня 1999 року зареєструвався фізичною особою-підприємцем, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с.15). 11 січня 2013 року підприємницька діяльність позивача була припинена (а.с.17). За час своєї діяльності ОСОБА_1 займався виготовленням та виробництвом меблів, перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, що підтверджено наданими позивачем квитанціями про сплату єдиного податку (а.с.46-62). При цьому позивач звертався до Головного управління ДПС у Рівненській області із заявою від 26.03.2021 про надання інформації про систему оподаткування, на якій він перебував як фізична особа-підприємець та суму сплаченого єдиного податку (а.с.66). Головне управління ДПС у Рівненській області листом від 02.04.2021 повідомило, що відсутня можливість надати запитувану позивачем інформацію у зв`язку з зберіганням декларацій лише 5 років і здійсненням до 01.10.2013 адміністрування пенсійних внесків Пенсійним фондом України (а.с.67). Також позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про надання підтверджуючих документів про сплату єдиного внеску в складі єдиного податку, який сплачував підприємець. Відповідач також надав позивачу відповідь про те, що довідки про сплату внесків видавались платникам до 25.02.2008, а строк зберігання розрахункових відомостей сплати внесків становить 3 роки (а.с.68-69). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 02 липня 1999 року по 31 грудня 2003 року підлягають зарахуванню до його трудового стажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що в цей період часу він перебував на спрощеній системі оподаткування. Що стосується періоду з 01 січня 2004 року по 11 січня 2013 року, то як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня у зв`язку із знищенням документів не з вини позивача, тобто у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути. Враховуючи, що відповідно до доказів, наданих позивачем, здійснюючи підприємницьку діяльність він сплачував єдиний податок, в межах чого не міг не сплачувати і єдиний внесок, тому позивач має право на зарахування даних періодів до страхового стажу. При цьому доказів які спростовували вказані обставини відповідачем надано не було. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність у спірний період, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі Єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 зі змінами та доповненнями (42 % від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду), законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платник єдиного податку у позивача не було. Крім того, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, позивач вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження факту зайняття підприємницькою діяльністю та сплати ЄСВ, і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати такі відомості. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 02.07.1999 по 11.01.2013. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 03.12.2021.