Постанова Київський апеляційний суд № 373/185/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 373/185/2021 Номер провадження № 22-ц/824/13456/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Соколової В. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Залеської А. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у відповідності до рівності часток у праві спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя з відступом від рівності часток у праві спільної сумісної власності, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на: Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташований по АДРЕСА_1 ; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0019, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованої по АДРЕСА_1 ; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0012, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованої по АДРЕСА_1 ; покладення судових витрат на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 жовтня 2007 року між сторонами було укладено шлюб у якому ними набуто земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0012, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0019. Позивач зазначає, що оскільки зазначене майно було придбано за час перебування сторонами у шлюбі, то воно належить їм на праві спільної сумісної власності. Разом з тим, відповідач не визнає права власності на Ѕ частину вищевказаного майна у зв`язку з чим, позивач був вимушений звернутися до суду. У березні 2021 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права власності на ѕ, а за ОСОБА_1 1/4 частини земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0012 розташовану по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на ѕ, а за ОСОБА_1 1/4 частини земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0019 розташовану по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на ѕ, а за ОСОБА_1 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0012 розташовану по АДРЕСА_1 ; стягнення судових витрат. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не дбає про матеріальне забезпечення сім`ї, ухиляється від утримання спільних дітей у зв`язку з чим вони перебувають виключно на утриманні матері. Крім того, ОСОБА_1 частково знищив та пошкодив спільне майно чим наніс шкоду інтересам сім`ї. Зазначені обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, дають підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на ѕ частини в спільному сумісному майні подружжя. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року (т. ІІ а.с. 35-44) позов ОСОБА_1 , задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку, житловою площею 43,40 кв.м., загальною площею 69,00 кв.м. (з відповідною частиною господарських будівель та споруд), що розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер 3211000000:01:007:0019) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 3211000000:01:007:0012) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 , задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку, житловою площею 43,40 кв.м., загальною площею 69,00 кв.м. (з відповідною частиною господарських будівель та споруд), що розташований по АДРЕСА_1 ;визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер 3211000000:01:007:0019) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 3211000000:01:007:0012) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявність заборгованості по сплаті аліментів, недостатній розмір аліментів, проживання дітей разом з одним із батьків не є достатньою підставою для відступу від засад рівності часток подружжя. Крім того, ОСОБА_1 ніколи не відмовлявся від обов`язку щодо утримання дітей та наразі здійснює щомісячне відрахування із заробітної плати на їх утримання. На думку скаржника, суд першої інстанції проявив упереджене ставлення до нього, крім того, проігнорував практику Верховного Суду у аналогічних правовідносинах. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 09 вересня 2021 року від відповідача за первісним позовом на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику. З вказаного відзиву вбачається, що відповідач за первісним позовом не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, без змін. Відповідач за первісним позовом зазначає, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що останній сплачує аліменти на утримання дітей, а також те, що ним було сплачено заборгованість по аліментам. Крім того, скаржник частково знищив та пошкодив спільне майно, чим наніс шкоду інтересам сім`ї. У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом - адвокат Онишко В. М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Скаржник до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника відповідача за первісним позовом, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відступаючи від рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не дбає про належне матеріальне утримання дітей, що іншого житла окрім, спільного житлового будинку, у сторін немає, ОСОБА_2 , з якою залишаються діти, мусить придбати нові меблі замість пошкоджених ОСОБА_1 , а також із огляду на можливість ОСОБА_2 отримати додатковий прибуток за рахунок господарювання на земельних ділянках. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (т. І а.с. 08). ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 (т. І а.с. 09). ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_6 (т. І а.с. 10). 24 грудня 2010 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0600 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0012 розташованої по АДРЕСА_1 (т. І а.с. 11-13). 17 жовтня 2012 року між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3211000000:01:007:0019 розташованої по АДРЕСА_1 (т. І а.с. 14-15). 17 жовтня 2012 року між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними надвірними спорудами розташовані по АДРЕСА_1 (т. І а.с. 16-17). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 (т. І а.с. 57-58; 85). Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року у справі №373/1077/14-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (т. ІІ а.с. 02). ОСОБА_2 працює на посаді оператора заправних станцій департаменту мережі АЗС ТОВ «ЕВРО СМАРТ ПАУЕР» з 20 січня 2020 року (т. І а.с.86). Із довідок Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Переяслав-Хмельницької міської ради від 30 лютого 2020 року за № 110 та № 111 вбачається, що ОСОБА_9 навчається у 3Б класі, а ОСОБА_10 у 7Б класі. Вихованням дітей та участю їх у шкільному житті займається мати. Батько ОСОБА_1 , участі у вихованні дітей не бере (т. І а.с. 89-90). Судовим наказом від 29 грудня 2020 року виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області у справі № 737/1649/20 (провадження № 2-н/373/142/20) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення повноліття старшою дитиною (т. І а.с. 93-94). Згідно Розрахунку державного виконавця станом на 05 травня 2021 року у боржника ОСОБА_1 існує заборгованість з виплати аліментів в сумі 12 643 грн (т. І а.с. 246). Із матеріалів ІТС ІПНП № 7235 від 06 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до поліції з повідомленням про пошкодження майна в будинку по АДРЕСА_1 її колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Під час перевірки останній пояснив поліції, що розкидані речі та пошкоджені меблі були ним в результаті пошуку у будинку свого паспорта. З ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду, оскільки вартість пошкодженого майна є недостатньою для інкримінування йому складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 КК України (т. І а.с. 192-200; 232). Згідно висновку товарознавчої експертизи, виконаного на замовлення представника ОСОБА_2 , за наданим переліком 13-ти найменувань, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , вартість матеріальних збитків, нанесених власникові майна, внаслідок його ушкодження, станом на дату дослідження (15 грудня 2020 року), склала 60 590 грн. (т. І а.с. 102-183). Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Статтею 70 СК України встановлено, що уразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому у сторін народилися діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Під час перебування у шлюбі подружжям було набуте майно, зокрема, житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку площею 0,10 га розташовані по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,06 га розташовану по АДРЕСА_3 . Таким чином, зазначене майно, виходячи з приписів ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року у справі №373/1077/14-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Після розірвання шлюбу сторони залишилися проживати у будинку АДРЕСА_1 . Іншого житла у сторін немає. Діти проживають разом ОСОБА_2 , яка займається вихованням дітей та участю у їх шкільному житті. ОСОБА_2 працює на посаді оператора заправних станцій та отримує мінімальну заробітну плату. Судовим наказом від 29 грудня 2020 року з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення повноліття старшою дитиною. Проте, із розрахунку заборгованості по аліментах (ВП № 64387199) вбачається, що ОСОБА_1 за період січень 2020 року - квітень 2021 року сплатив аліменти на двох дітей у сумі 2 395 грн., в той час як повинен був сплачувати щомісячно по 3 193 грн. Сплачений ОСОБА_1 розмір аліментів на утримання дітей, колегія суддів вважає таким, що не достатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Доказів того, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість по аліментах, або ж того, що останній щомісячно сплачує аліменти на утримання дітей у встановленому судом розмірі, матеріали справи не містять. Слід також зазначити, що у будинку АДРЕСА_1 , де проживають, зокрема, діти, ОСОБА_1 були пошкоджені меблі, чим нанесено шкоду інтересам ОСОБА_2 та спільним дітям. Вартість матеріальних збитків, внаслідок їх пошкодження, станом на 15 грудня 2020 року, складає 60 590 грн. Разом з тим, враховуючи, розмір будинку, що у сторін немає іншого житла, ОСОБА_2 з двома дітьми вимушена проживати у будинку із пошкодженими меблями. Крім того, з метою забезпечення належного проживання дітей, ОСОБА_2 змушена придбати нові меблі, що є додатковими та вимушеними витратами останньої. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відступу від рівності часток у праві спільної сумісної власності сторін. Посилання скаржника на те, що наразі здійснюється щомісячне відрахування аліментів із його заробітної плати на утримання дітей, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Посилання скаржника на те, що наявність заборгованості по сплаті аліментів, недостатній розмір аліментів, проживання дітей разом з одним із батьків не є достатньою підставою для відступу від засад рівності часток подружжя, є безпідставним, оскільки приписами ст. 70 СК України встановлено право суду на відступу від засад рівності часток подружжя, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Колегія суддів ставитися критично до посилання скаржника на зазначену ним практику Верховного Суду, оскільки обставини у зазначених ним справах та даній справі, не є аналогічними за змістом. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов В. В. Соколова