Постанова 4803 № 201/10282/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7638/21 Справа № 201/10282/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання факту надання послуг з теплопостачання неналежної якості, відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання факту надання послуг з теплопостачання неналежної якості, відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Просив, визнати факт надання послуг неналежної якості з виробництва і постачання теплової енергії відповідачем, який призвів до затоплення квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану майну і приміщенню через неякісне надання послуг і залиття квартири в розмірі 20000 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану порушенням прав споживача, що призвів до пошкодження майна, в розмірі 1000000 грн. (а.с. 2-3). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання факту надання послуг з теплопостачання неналежної якості, відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено (а.с.28-30). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить твердження суду про те, що завданням Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, є встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі і суд встановлювати це не повинен, - визнати недійсним. Залучити до справи експерта або спеціаліста для роз`яснення суду поняття виробництво теплової енергії в котельні відповідача і Житлово-комунальні послуги по центральному опалені квартири. Призначити експертизу для визначення величини шкоди, завданої приміщенню залиттям квартири. Рішення суду першої інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.234). В порядку ст. 360 УПК України від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, просив, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_2 і КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради укладений договір на надання послуг з централізованого опалення № 03155 від 10.04.2013р. Предметом договору є надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води за наявності технічної можливості у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 опалювальною площею 54,6 кв.м (а.с. 4-5). Квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і членам їх сім`ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про право власності від 03.01.21997р. (а.с. 7). 02.02.2018р. начальником і майстром дільниці № 6, слюсарем сантехніком, та мешканцем квартири позивачем ОСОБА_1 складений акт про те, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , встановлено, що у зв`язку зі складними погодними умовами сталося промерзання крівлі та водозливної труби, внаслідок чого залита жила кімната: стеля побілка 2м * 1м; стіни шпалери 0,5 м * 2м; наявні сліди затікання на віконному откосі у розмірі 0,2 м * 0,2 м, 0,2 м * 0,2 м (а.с. 6 зв.бік). Як вказує ОСОБА_1 , 31.01.2018р. він з цього приводу подав скаргу з вх. № 785 (а.с. 8), яка відповідачем розглянута з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» і надано відповідь № 311 від 05.02.2018р. про те, що під час сильних морозів у січні 2018 року підживлення системи опалення не проводилася (а.с. 8 зв. Бік). З Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2019р. по справі № 201/8256/19 (провадження № 2/201/2851/2019), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.08.2020р., частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» ДМР про визнання дій протиправними, інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди. Визнано розгляд скарги ОСОБА_1 від 31.08.2018р., поданої до КП «Теплоенерго» протиправним та таким, що порушує вимоги ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян», ст. 4,10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Визнано недостовірною інформацію у відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 31.08.2018р.у, поданої до КП «Теплоенерго» № 311 від 05.02.2018р. про відсутність підпитки систем опалювання. Зобов`язано КП «Жилсервіс-2» ДМР розглянути скаргу вх. № 83 від 12.03.2018р. щодо надання неякісних послуг та надати на неї відповідь у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні решти вимог відмовлено. У цій справі установлено, що 31.01.2018р. ОСОБА_1 звернувся до КП «Теплоенерго» ДМР зі скаргою (яку зареєстровано за вх. № 785) в якій зазначив, що через порушення технологій, в результаті безконтрольної підпитки системи опалення в морози нижче -10?С відбулося обмерзання зовнішньої стіни будинку зі сторони двора через переповнення розширювального баку, встановленого на даху будинку. З підвищенням температури повітря, при таненні льоду відбулося намокання зовнішньої стіни будинку з 5-го по 3-й поверх. Це призвело до залиття квартир АДРЕСА_3 . В результаті затоплення пошкоджено стелю, стіну та шпалери зовнішньої стіни квартир. Тому, у відповідності до п. 33-37 «Правил надання послуг», затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року просив здійснити заходи для усунення несправності інженерного обладнання та ліквідації завданої шкоди власникам квартир. На зазначену скаргу КП «Теплоенерго» надано відповідь № 311 за підписом директора підприємства ОСОБА_5 , у якій за результатами розгляду звернення повідомлено, що котельня, що знаходиться у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_4 технологічних порушень не має. Розширювальний бак розташований на даху житлового будинку має сигнальний та переливний трубопроводи. Сигнальний трубопровід виходить у приміщення котельні. Переливний трубопровід (на 15 см. вище за сигнального за технологічною схемою) виходить на дах. В межах вказаного часу підпитка не проводилась. До залиття квартир, розташованих на відстані 12 м. від розширювального баку КП «Теплоенерго» відношення не має. 19.02.2018р. ОСОБА_1 подав до КП «Теплоенерго» ДМР інформаційний запит (зареєстрований за вх. № 814), в якому на підставі п.п. 1,2 п. 19 розділу «Права та обов`язки сторін» договору № 03155 від 10.04.2013р. просив відповідача: повідомити про дату ремонту двигунів котельні в будинку АДРЕСА_4 у січні 2018 року та надати відомості журналу оператора котельні про дати підпитки системи опалення та об`ємах води, що використовується для цього за період з 14.01.2018р. по 28.01.2018р. 23.04.2019р. в.о. директора КП «Теплоенерго» Білан В.П. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2018р. надав ОСОБА_1 відповідь на його інформаційний запит від 19.02.2018р. вх. № 81, в якій зазначив, що ремонти обладнання котельні у січні 2018 року не проводились. За даними журналу обліку підпитки води показники приладу обліку використаної води станом на 14.01.2018р. складали 00869 кубічних метрів, а станом на 28.01.2018р. значення показників приладу обліку води становило 00871 кубічний метр. Таким чином загальний обсяг води використаної для підпитки системи опалення за вказаний період складав 2 кубічних метри, про що міститься запис у вказаному журналі, де зазначено, що витрати води для підпитки системи опалення використані у період з 8 по 20 годину 16.012018р. складали 1 кубічний метр, а також 1 кубічний метр у період з 20 по 8 годину 25.01.2018р. Спір між сторонами виник з приводу розгляду КП «Теплоенерго» звернень позивача ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян». Задовольняючи частково позовні вимоги суд, дослідивши відповідь від 05.02.2018р., надану відповідачем на скаргу, дійшов висновку, що уповноваженими особами КП «Теплоенерго» ДМР не в повному обсязі були вирішені поставлені позивачем питання, не надані роз`яснення, з посиланнями на норми діючого законодавства, що свідчить про поверхневий характер розгляду скарги підприємством. Крім того, інформація щодо підпитки систем опалення, зазначена у цій відповіді, не відповідає фактичним обставинам. Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2018р. по справі № 201/4014/18 за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» ДМР про визнання незаконним ненадання відповіді на звернення, визнання претензії та стягнення моральної шкоди, позовні вимоги задоволені частково. Визнано відсутність своєчасної відповіді на звернення, акт-претензію ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» ДМР порушенням вимог статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 39 «Правил надання послуг централізованого опалення, подачі холодної гарячої води та водовідводу», затверджених постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005р., пунктів 19, 24 договору про надання послуг централізованого опалення № 03121 від 15.04.2013р. і статей 4, 10, 27 Закону України «Про захист прав споживачів». Визнано відсутність на протязі трьох днів відповіді на акт-претензію позивача від 20.02.2018р., що була зареєстрована відповідачем КП «Теплоенерго» ДМР 20.02.2018р., фактом визнання відповідачем неякісного надання послуг теплопостачання, що призвели до залиття квартири позивача. Стягнуто з КП «Теплоенерго» ДМР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено. Поставною Дніпровського апеляційного суду від 11.06.2019р. за наслідками розгляду апеляційної скарги КП «Теплоенерго», рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2018р. Скасовано і постановлене нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» ДМР про визнання незаконним ненадання відповіді на звернення, визнання претензії та стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі. Судами у цій справі було установлено, що у лютому 2018 року в мороз -10 градусів, в результаті неконтрольованої додаткової подачі води до системи опалення оператором котельні, що обслуговує будинок, в якому знаходиться квартира позивача, через переповнення розширювального баку, що знаходиться на даху будинку, відбувся вилив гарячої води і обледеніння зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_4 з боку двору, що призвело до залиття квартири в тому числі і позивача, яка знаходиться на 4 поверсі вказаного будинку. Пошкодженими через це в його квартирі виявилися стеля, стіна та шпалери. З цього приводу, позивач 20.02.2018р. звернувся до відповідача з актом-претензією з метою усунення вказаного виливу, ремонту системи теплопостачання та відшкодування збитків, але на його звернення відповідач в передбачений законом триденний термін не відповів, чим фактично визнав зазначені в цьому акті обставини. Однак, зі змісту акту-претензії не вбачалося скарг заявників на будь-які відхилення в якості послуг що надаються, а вбачалася скарга на залиття його квартири внаслідок обмерзання стіни будинку. Наданий позивачем акт-претензія не мав підстав для його складання у визначеному позивачем порядку, оскільки посилань на відхилення у якості послуг акт не містив, а викладені в ньому обставини вказували на те, що позивач фактично скаржиться на залиття його квартири. Доказів ненадання послуг або відхилення кількісних та якісних показників житлово-комунальної послуги з централізованого опалення позивачем не було надано. Крім того, позивачем не надано доказів виклику представника виконавця для складання та підписання акта-претензії споживача. Наслідки ненадання відповіді на акт-претензію, визначені пунктом 39 Правил надання послуг централізованого опалення, подачі холодної гарячої води та водовідводу та п.п. 23, 24 Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, можуть застосовуватись виключно до тих актів-претензій, які складені у відповідності до вимог вказаних Правил та за своїм змістом відповідають тим завданням, для яких вони є передбаченими як Законом України «Про житлово-комунальні послуги», так і зазначеними в цьому абзаці Правилами. Такими завданнями є встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. Отже, суд дійшов висновку, що неможливо вважати складений позивачем акт-претензію щодо залиття його квартири внаслідок обмерзання стіни будинку, фактом ненадання послуг або надання їх не у повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020р. по справі № 201/4014/18-ц (провадження № 61-13362св19) постанову Дніпровського апеляційного суду від 11.06.2019р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання незаконним ненадання відповіді на звернення, визнання претензії, змінено, виклавши в цій частині її мотивувальну частину в редакції цієї постанови (тобто постанови Верховного Суду від 07.10.2020р.). Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11.06.2019р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишено без змін. Змінюючи мотивувальну частину постанови апеляційного суду, колегією суддів Верховного Суду зазначено, що вимоги щодо визнання незаконним ненадання відповіді на звернення та визнання відсутність на протязі трьох днів відповіді на акт-претензію позивача фактом визнання відповідачем неякісного теплопостачання не є ефективним способом захисту порушеного права. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведений факт заподіяння йому шкоди діями (бездіяльністю) відповідача КП «Тепленерго» ДМР, що виключає підстави її відшкодування. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції. Позивач просить у позові визнати факт надання послуг неналежної якості з виробництва і постачання теплової енергії відповідачем, який призвів до затоплення квартири АДРЕСА_1 . Тобто, по суті, просить установити факт надання послуг неналежної якості відповідачем. Однак жодних доказів того, що мало місце ненадання послуг або відхилення кількісних та якісних показників житлово-комунальної послуги з централізованого опалення позивачем, внаслідок чого були пошкоджені в його квартирі стеля, стіна та шпалери, позивачем до даного позову також не надав. Окрім того, установлення факта надання послуг неналежної якості, не є тим фактом, що має встановлювати суд, оскільки такий факт встановлюється відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (далі Правил). Завданнями цих Правил є встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. До речі, про це було роз`яснено позивачеві апеляційним судом під час розгляду справи № 201/4014/18-ц. Таким чином, суд першої інстанції дійшов беззаперечного висновку, що встановлення факта надання послуг неналежної якості КП «Теплоенерго» не повинно встановлюватися судом, оскільки існує передбачений підзаконним нормативним актом порядок встановлення такого факт у позасудовому порядку, у зв`язку із чим така вимога позивача не підлягає задоволенню. Вимоги апеляційної скарги щодо визнання недійсним твердження суду першої інстанції, виходять за межі повноваження суду апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів критично ставиться до вимог позивача про залучення спеціаліста для роз`яснення поняття. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: