Постанова 4852 № 280/3463/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/3463/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі №280/3463/20 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 26 травня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури в якому просив - визнати протиправними дії прокуратури Запорізької області щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку із звільненням за наказом прокурора Запорізької області №731к від 29.04.2020; - зобов`язати прокуратуру Запорізької області нарахувати та виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 в розмірі 132927 грн. 36 коп. при звільненні за наказом прокурора Запорізької області №731 к від 29.04.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у виплаті вихідної допомоги після звільнення позивача з органів прокуратури. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначав, що з 17.07.2006 працював в органах прокуратури, а на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні з 14.01.2016. Наказом Прокурора Запорізької області №731к від 29.04.2020 його звільнено з займаної посади на підставі рішення кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 Офісу Генерального прокурора від 09.04.2020 №312. Здійснюючи розрахунок при звільненні, прокуратурою Запорізької області, в порушення статті 44 Кодексу законів про працю України позивачу не виплачено вихідну допомогу. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 р. у справі № 280/3463/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах прокуратури. На підставі рішення кадрової комісії, у зв`язку з реформуванням органів прокуратури, позивача звільнено з займаної посади. На заяву позивача про виплату вихідної допомоги при звільнені, позивачу відмовлено з посиланням на те, що у разі звільнення працівника на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 цього Закону виплати вихідної допомоги не передбачено. Судом встановлено, що позивачем оскаржено наказ про звільнення в судовому порядку. Судом рішенням, що набрало законної сили спірний наказ скасовано, позивача поновлено на посаді стягнуто з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду виконано. На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача не можна вважати таким, що звільнений з органів прокуратури, у зв`язку з чим право на отримання вихідної допомоги останній не набув. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 р. у справі № 280/3463/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що сам факт звільнення в силу ст. 44 КЗпП України надає позивачу право на одержання вихідної допомоги, а у відповідача виникає обов`язок з виплати вказаної допомоги. Посилаючись на правову позицію Верховного суду , позивач стверджує, що ч.5 ст.51 закону № 1697 та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень ст.44 при вирішенні спірного питання. Запорізькою обласною прокуратурою на апеляційну скаргу подано відзив, суть якого зводиться до заперечень доводів апеляційної скарги та посилань на спеціальне законодавство, яким є, зокрема, Закон України « Про прокуратуру» і Закон № 113-1Х. Звільнення позивача відбулося на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, згідно з вимогами п.19 розділу 11 Закону № 113, на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України « Про прокуратуру». Сам зміст наказу про звільнення позивача не містить посилань на ст. 44 КЗпП України, а зазначена норма не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у разі припинення з ним трудового договору на підставі п.9 ст. 51 Закону « Про прокуратуру». В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримані власні визначені по справі правові позиції, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає: Наказом прокурора Запорізької області від 14.01.2016 позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні. 29.04.2020 прокурором Запорізької області видано наказ №741к, яким на підставі статті 9 Закону України Про прокуратуру, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Запорізької області з 30.04.2020. Підстава: рішення кадрової комісії №2. На звернення позивача щодо виплати вихідної допомоги, листом від 21.05.2020 за вих. № 18-3621-20 прокуратура Запорізької області повідомила, що зазначені виплати Законом України «Про прокуратуру » не передбачені, а виплата працівникові вихідної допомоги за ст.44 КЗпП України здійснюється виключно з визначених цією статтею підстав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині виплати вихідної допомоги суд першої інстанції, надаючи оцінку нормам права, на які послався позивач, акцентував увагу на тій обставині, що право на отримання вихідної допомоги при звільненні мають виключно ті особи, які фактично були звільненні з роботи на підставах передбачених статтею 40 КЗпП України (ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»). Суд зазначив, що в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем оскаржено наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 731к про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 280/3607/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №731к від 29.04.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області; стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2020 по 15 квітня 2021 в сумі 260451,11 гривень, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та без урахування вже виплачених сум. З огляду на наявні судові рішення, суд зробив висновок, що позивача не можна вважати таким, що звільнений з органів прокуратури, у зв`язку з чим право на отримання вихідної допомоги останній не набув. Іншими словами, поновлення на роботі після скасування в судовому порядку наказу про звільнення нівелює право такої особи на отримання вихідної допомоги при звільненні з 30 квітня 2020 року, адже відсутній юридичний факт, з яким законодавець пов`язує набуття права на отримання такої допомоги - звільнення з роботи на підставах передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України(в контексті спірних правовідносин ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»). З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку що відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні, оскільки поновлення на посаді і виплата вихідної допомоги при звільненні є взаємовиключними. Судова колегія вважає такий висновок суду хибним, з огляду на те, що обставина оскарження позивачем рішення про звільнення та наявність судових рішень про поновлення позивача в органах прокуратури не впливають на вирішення питання наявності права у позивача на отримання вихідної допомоги при звільненні на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України № 1697 ( у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якій прокурор обіймає посаду). Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Розділом VІІ Закону України «Про прокуратуру» регулюються питання звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді. Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ст.40 доповнено ч.5 такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч.2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1, 2, 3 ст.49-2, ст.74, ч.3 ст.121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». З системного аналізу вищевказаного Закону вбачається, що питання щодо звільнення працівників органів прокуратури з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (розірвання трудового договору до закінчення строку у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників); застосування ст.42 (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці); ст.42-1 (переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу; частин 1, 2, 3 ст.49-2 (порядок вивільнення працівників); ст.74 (щорічні відпустки); ч.3 ст.121 (гарантії і компенсації при службових відрядженнях) регулюються Законом України «Про прокуратуру». Відповідно до ч.5 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Окремим розділом ІХ Закону України «Про прокуратуру» регулюються питання соціального та матеріально-побутового забезпечення прокурора та їх інших працівників органів прокуратури. Зокрема, ст.81 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Отже, Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. У той час, як ст.44 КЗпП України врегульовано порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника. Вихідною допомогою є державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами, яка виплачується працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин. Судова колегія погоджується з позицією позивача, що у нього є право на отримання вихідної допомоги при звільненні, однак у розмірі середнього місячного заробітку, визначеного відповідно до матеріалів справи у розмірі 22 154, 56 грн. виходячи з наступного: Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті). Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; Законом № 113-ІХ статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Законом № 113-ІХ внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу». Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Верховний Суд, викладаючи правову позицію у подібних правовідносинах, прийшов до висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 360/2160/20 і в силу положень ст. 242 КАС України, суд апеляційної інстанції при винесенні рішення у даній справі, враховує правові висновки Верховного Суду. З огляду на викладене, скасовуючи рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає що позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), і аргумент суду першої інстанції, що поновлений на посаді ОСОБА_1 не має права на виплату вихідної допомоги, спростовується вищевикладеним і є помилковим. Враховуючи викладені норми права, в їх сукупності, встановлені обставини справи, судова колегія за результатами розгляду апеляційної скарги позивача, керуючись ст. 317 КАС України дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в даній справі підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 р. у справі № 280/3463/20 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 р. у справі № 280/3463/20 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні. Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру (м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 02909973) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 22 154,56 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у загальному розмірі 3 328,18 грн. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко