Постанова 4852 № 280/2388/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/2388/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Замкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 22.06.2021) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність начальника ГУНП в Запорізькій області в частині невчинення дій щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту позивача від 01.02.2021; визнати неправомірним і скасувати наказ начальника ГУНП в Запорізькій області № 132 о/с від 04.03.2021 «По особовому складу» в частині призначення на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції; зобов`язати начальника ГУНП в Запорізькій області внести зміни в наказ № 132 о/с від 04.03.2021 «По особовому складу», вказавши про звільнення позивача з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, 04.01.2021 була попереджена про можливе наступне звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з 04 березня 2021 року за умови відсутності вакантних посад, що відповідають освітньо-кваліфікаційному рівню позивача або при її відмові від запропонованих посад. Позивачем 01.02.2021 було подано на ім`я начальника ГУНП в Запорізькій області рапорт про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Натомість 18.02.2021 та 19.02.2021 позивача повідомлено про організаційно-штатні зміни та скорочення посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області та запропоновано вакантну посаду зазначеної категорії у Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області. Також попереджено, що у разі відмови від призначення на одну із запропонованих посад буде вирішуватись питання про звільнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої вакантної посади, про що містяться записи з власним підписом позивача на пропозиціях. Також позивачем подано Рапорт від 25.02.2021 про відмову від запропонованих посад та відповідно до вимог ст. 68 ЗУ «Про Національну поліцію» та просила звільнити її зі служби в поліції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». За результатом розгляду Рапорту позивачеві було надано відповідь, що фактичного скорочення посади, яку обіймала позивач, не відбулося, при цьому запропоновано іншу вакантну посаду у Запорізькому районному управлінні поліції. Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 04.03.2021 № 132о/с ОСОБА_1 звільнена з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області та призначена на посаду оперуповноваженого ВКП Запорізького РУП. Згодом ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 01.04.2021 № 176 о/с на підставі рапорту від 25.03.2021 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає неправомірними дії/бездіяльність відповідача щодо не розгляду її рапортів про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та змінити формулювання підстав її звільнення. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що станом на 31.12.2020, до затвердження змін у штатах ГУНП в Запорізькій області наказом Національної поліції України № 1013 від 22.12.2020, кількість штатних посад оперуповноважених Дніпровського відділу поліції складала 23 посади. Після введення в дію зазначено наказу НП України кількість посад оперуповноважених Запорізького районного управління поліції залишилась не змінною 23, отже скорочення посади, яку обіймала позивач, не відбулося. Тому вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності начальника ГУНП в Запорізькій області в частині невчинення дій щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту позивача від 01.02.2021 є недоведеними та задоволенню не підлягають. Також за висновком суду першої інстанції, видаючи наказ № 132 о/с від 04.03.2021 «По особовому складу» про призначення позивача на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції, ГУНП реалізувало наданий органу державної влади владні повноваження, що не вимагає згоди позивача, тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають. Крім того суд звернув увагу, що позивачем не оскаржується протиправність наказу ГУНП від 01.04.2021 № 176 о/с про її звільнення. Отже, позивач вважається звільненим наказом ГУНП від 01.04.2021 № 176 о/с на підставі її рапорту від 25.03.2021 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Обов`язковою передумовою для внесення змін до наказу ГУНП № 132 о/с від 04.03.2021 «По особовому складу» щодо звільнення позивача з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» має бути скасування діючого наказу ГУНП про звільнення від 01.04.2021 № 176 о/с. Проте позивач у встановленому порядку наказ ГУНП про звільнення від 01.04.2021 № 176о/с, який є актом індивідуальної дії, не оскаржила, доказів протилежного суду не надано. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до пунктів 4, 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; за власним бажанням. За приписами статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що у разі скорочення посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції поліцейський, посада якого буде скорочена, може бути призначений на іншу посаду виключно за його згодою. В свою чергу статтею 65 вищенаведеного Закону передбачено, що переміщення поліцейських здійснюється, зокрема, на рівнозначні посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у спірних правовідносинах не мало місце скорочення посади, яку обіймала позивач, а відбулася реорганізація органів поліції, а саме функції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області перейшли до Запорізького районного управління поліції, що не вимагає від керівника відповідного органу поліції отримання згоди поліцейського на його переведення. Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з відсутністю факту скорочення посади, яку обіймала позивач. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 звільнена на підставі наказу ГУНП в Запорізькій області від 01.04.2021 № 176 о/с, який позивачем не оскаржується. В суді апеляційної інстанції представник позивача також підтвердив, що підстави для оскарження названого наказу відсутні, оскільки ОСОБА_1 самостійно та добровільно подала рапорт про звільнення за власним бажанням. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року в адміністративній справі № 280/2388/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 30 листопада 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повна постанова складена 02 грудня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров