Постанова 4851 № 520/5717/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 р.Справа № 520/5717/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник відповідача Діанова С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 16.06.21 року по справі № 520/5717/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 року №00034740710 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального на загальну суму 500 000,00 грн.; - стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Відповідальність за зберігання пального без отримання ліцензії передбачена абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР. Перевіркою встановлено, що позивач у період з квітня по жовтень 2020 отримував пальне від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтотовар» (код в ЄДРПОУ: 39461953), а саме: важкий дистилянт (газойл), код згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, згідно договору поставки № 08/07-20 від 20.07.2020, що підтверджується акцизними накладними, які відображаються у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (додаток 1 до акту перевірки). Згідно наданих документів встановлено, що адресою місця зберігання пального визначено пр. Московський, 303, м. Харків. При реєстрації вищевказаних акцизних накладних постачальник зазначив наступні критерії: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». На момент перевірки ФО-П ОСОБА_1 не отримав ліцензію на зберігання пального. Згідно наданих документів встановлено, що адресою місця зберігання пального визначено пр. Московський, 303, м. Харків. При цьому, на думку відповідача, відсутність жодних сховищ з пальним за адресою: АДРЕСА_1 не може підтверджувати те, що фактично пальне за цією адресою не зберігалося. Відвантаження продукції підтверджується видатковими накладними (№ 1083 від 24.09.2020, № 1138 від 02.10.2020. № 1163 від 08.10.2020) в яких зазначено місцем розвантаження пального паливний склад за адресою: АДРЕСА_1 , а доставка продукції за цією адресою - товарно-транспортними накладними. Також вказав на те, що згідно з базами даних ГУ ДПС, щодо автомобілів з державними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 зазначені в товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, немає жодних даних стосовно наявності зареєстрованих належним чином витратомірів - лічильників на них та наявності паливо - розбитного механізму для наливу в паливні баки. Відтак, вважає, що відповідачем правомірно, з урахуванням висновків акта перевірки від 19.02.2021 № 2811/20/36/РРО/ НОМЕР_3 , на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.03.2021 № 00034740710 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на загальну суму 500 000 грн. (зберігання пального без наявності ліцензії). Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення педставника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у якості платника податків в Головному управління ДПС у Харківській області. Напрямами господарської діяльності позивача є діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Дозвільний вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів втобусами, що підтверджується згідно ліцензії та дозволів. Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДПС на підставі наказу від 10.02.2021 № 795-п та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону № 481/95-ВР, Податкового кодексу України (далі -ПК України) та інших нормативно - правових актів у сфері обігу підакцизних товарів, здійснено фактичну перевірку господарського об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1 18.02.2021 року складено акт фактичної перевірки, яким встановлено, що позивач у період з квітня по жовтень 2020 отримував пальне від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтотовар» (код в ЄДРПОУ: 39461953) - важкий дистилянт (газойл), код згідно УКТ ЗЕД 2710194300, згідно договору поставки №08/07-20 від 20.07.2020, що підтверджується акцизними накладними, які відображаються у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (додаток 1 до акту перевірки). Згідно наданих документів встановлено, що адресою місця зберігання пального визначено пр. Московський, 303, м. Харків. При реєстрації вищевказаних акцизних накладних постачальник зазначив наступні критерії: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання «0». На момент перевірки ФО-П ОСОБА_1 не отримав ліцензію на зберігання пального. На підставі висновків акта перевірки від 18.02.2021 № 2811/20/36/РРО/ НОМЕР_3 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.03.2021 № 00034740710 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на загальну суму 500 000 гривень. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідальність за зберігання пального без отримання ліцензії передбачена абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, а розмір фінансової санкції у разі зберігання пального без наявності ліцензії становить 500 000 гривень за кожне місце зберігання. Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що ним за наведеною адресою не здійснюється зберігання пального, а придбане пальне відвантажується у паливні баки транспортних засобів, які мають достатній об`єм для вміщення отриманого палива. Не погодившись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при проведені перевірки ФОП ОСОБА_1 представниками податкової служби за зазначеною адресою жодних сховищ з пальним не виявлено та факт зберігання пального за зазначеною адресою не доведено. Враховуючи вищенаведене та підстави, які слугували висновку податкового органу, суд дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено належними та допустимим доказами, що ФОП ОСОБА_1 відповідає підакцизним умовам згідно ч. 1 та ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, напоїв, тютюнових виробів та пального". Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі Закон № 481/95-ВР). Відповідно до вимог п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За приписами п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Зі змісту акту перевірки вбачається, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 підакцизного пального на адресу: АДРЕСА_1 , що не є акцизним складом, на якому позивач зберігає пальне для власного користування, що є порушенням вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР. Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до абз. 1 преамбули Закону № 481/95-ВР, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР. Так, згідно з приписами ст. 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують. Згідно із ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень. При цьому, ч. 22 ст. 18 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії. Як свідчать матеріали справи, в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач у період з квітня по жовтень 2020 отримував пальне від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтотовар» (код в ЄДРПОУ: 39461953) - важкий дистилянт (газойл), код згідно УКТ ЗЕД 2710194300, згідно договору поставки №08/07-20 від 20.07.2020, що підтверджується акцизними накладними, які відображаються у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (додаток 1 до акту перевірки). Згідно наданих документів встановлено, що адресою місця зберігання пального визначено пр. Московський, 303, м. Харків. При реєстрації вищевказаних акцизних накладних постачальник зазначив наступні критерії: код операції «3», умови оподаткування « 0», напрямок використання «0». На момент перевірки ФО-П ОСОБА_1 не отримав ліцензію на зберігання пального. За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Приписами п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України визначено термін акцизний склад, яким, зокрема, у відповідності до п. «б» вказаного підпункту є приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. У відповідності до п. «г» п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої та згідно п. «ґ» вказаного підпункту - приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Відповідно до ст. 1 № 481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. З вказаних вище положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки у разі зберігання пального у відповідних спорудах, обладнаннях або ємностях. Як роз`яснено у листі ДФС України від 15.08.2019 року № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, у розумінні Закону № 481/95-ВР, суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Частиною 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Зі змісту адміністративного позову вбачається, що ФО-П ОСОБА_1 посилається на те, що він не зберігає куплене пальне ані за наведеною відповідачем адресою, ані в будь-якому іншому місці, а придбане пальне відвантажується у паливні баки транспортних засобів, які мають достатній об`єм для вміщення отриманого палива. Також позивач зазначає, що він не має жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання. Згідно матеріалів справи напрямами господарської діяльності позивача є діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Дозвільний вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів автобусами, що підтверджується відповідними ліцензією та дозволами. ФОП ОСОБА_1 , для обслуговування міжобласних та міжнародних маршрутів має ліцензію та відповідні дозволи (ліцензія АГ №504996 та дозволи - УП №001537, УП №001550, №014942, БВ №006318). Позивач виконує пасажирські перевезення по маршрутам - «Харків-Кролевець» (Україна), «Харків-Ромни» (Україна), «Харків-Познань» (Польща), «Харків-Гдиня» (Польща), які належать підприємцю, згідно Дозволів, виданих Міністерством Інфраструктури України у яких вказано та затверджено маршрут руху. Позивач підприємницьку діяльність здійснює на автобусах : Автобус - Mercedes - Benz 0404 RH, 1995 р.в., держ. номер НОМЕР_4 , об`єм двигуна 12763 см. куб., об`єм топливного баку 640 л.; Автобус - Mercedes - Benz 0404 RH, 1993 р.в., держ. номер НОМЕР_5 , об`єм двигуна 12763 см. куб., об`єм паливного баку 640 л.; Автобус - Renault SFRl 12, 1995 р.в., держ. номер НОМЕР_6 , об`єм двигуна 9834 см. куб., об`єм паливного баку 400 л.; Автобус MAN А32, 2001р. в., держ. номер НОМЕР_7 , об`єм двигуна 1281 см. куб., об`єм паливного баку 640 л.; Автобус - Scania Kl 13 CLC, 1996 р. в., держ. номер НОМЕР_8 , об`єм двигуна 11020 см. куб., об`єм паливного баку 400 л.; Автобус VANHOOLT-924, 1998 р. в., держ. номер НОМЕР_9 , об`єм двигуна 12816 см. куб., об`єм паливного баку 950 л.; Автобус NEOPLAN - N122L, 1999 р. в., держ. номер НОМЕР_10 , об`єм двигуна 14618 см. куб., об`єм паливного баку 650 л.; Автобус NEOPLAN - N122L, 2001 р. в., держ. номер НОМЕР_11 , об`єм двигуна 14618 см. куб., об`єм паливного баку 650 л.; Автобус VANHOOLTD927, 2003 р. в., держ. номер НОМЕР_12 , об`єм двигуна 12000 см. куб., об`єм паливного баку 950 л.; Автобус BOVAFHD, 2001 р. в., держ. номер НОМЕР_13 , об`єм двигуна 11630 см. куб., об`єм паливного баку 760 л. Так, в межах договору №08/07-20 від 20.07.2020 року позивач у період з квітня по жовтень 2020 отримував пальне від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтотовар» (код в ЄДРПОУ: 39461953) - важкий дистилянт (газойл), код згідно УКТ ЗЕД 2710194300, що підтверджується акцизними накладними, які відображаються у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Судом встановлено, що адреса доставки пального - м. Харків пр. Московський, 303, це місце, де ФОП ОСОБА_1 згідно договорів суборенди з ТОВ «СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» «СКАТ» від 02.07.2019 р. №48 С орендує 817,5 м3 площі, де розташована ремонтна база та стоянка автобусів, на яких підприємець здійснює свою підприємницьку діяльність. Фактично розвантаження дизельного палива здійснювалось в баки автобусів, що підтверджено картками обліку витрат дизельного палива, придбаного ФО- ОСОБА_2 для підприємницької діяльності, які ведуться щомісяця по кожному транспортному засобу, згідно державного номеру, у яких відображена наступна інформація: дата здійснення перевезення пасажирів, номер дорожнього листа, залишок пального в баці при виїзді автобуса на маршрут в кількісному вираженні; заправка пального в бак автобусу у кількісному та вартісному вираженні (з урахуванням ПДВ); пробіг автобусу в км. згідно дорожнього листа; витрати пального за нормами на автотранспорт, який використувається у підприємницькій діяльності у кількісному та вартісному вираженні (без урахування ПДВ); залишок пального в баці автобусу при заїзді в кількісному вираженні. Позивач наполягає на тому, що ним за наведеною адресою не здійснюється зберігання пального, а придбане пальне відвантажується у паливні баки транспортних засобів, які мають достатній об`єм для вміщення отриманого палива. В свою чергу, при проведені перевірки ФОП ОСОБА_1 , представниками податкової служби за зазначеною адресою жодних сховищ з пальним не виявлено та факт зберігання пального за зазначеною адресою не доведено. Враховуючи вищенаведене та підстави, які слугували висновку податкового органу, колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено належними та допустимим доказами, що ФОП ОСОБА_1 відповідає підакцизним умовам згідно ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, напоїв, тютюнових виробів та пального". Доказів на підтвердження фактів зворотного, контролюючим органом судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, напоїв, тютюнових виробів та пального", порушення якої встановлено, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, еспорту, оптової та роздрібної торгівлі алькогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Також, в акті не зазначено доказів, які б свідчили, що позивач протягом 2020 року зберігав пальне, оскільки сама поставка пального не свідчить про його зберігання, строк зберігання та кількість пального, що зберігалось, місце та об`єкт (резервуар тощо), де зберігалось також не вказано. Оскільки відповідачем не доведено наявності у позивача місць зберігання пального, тобто, місця (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за відсутність ліцензії на провадження діяльності зберігання пального є безпідставним та висновки про порушення ФО-П ОСОБА_3 ст. 15 Закону № 481/95-ВР є необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень. Оскільки контролюючим органом не підтверджено факту зберігання ФО-П ОСОБА_1 паливо-мастильних матеріалів за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 року № 00034740710 є протиправним та підлягає скасуванню. Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області без задоволення, а судове рішення без змін. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 520/5717/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 02.12.2021 року