Ухвала КГС ВС № 916/403/21

УХВАЛА 02 грудня 2021 року м. Київ Справа №916/403/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Вронської Г.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Богатир К.В., Бєляновський В.В., Філінюк І.Г. від 18.10.2021 за позовом Зозулі Юрія Миколайовича до

1. Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санафарм" про розірвання договору оренди, стягнення 950 666,50 грн та виселення, ВСТАНОВИВ: 12 листопада 2021 року Фізична особа-підприємець Кошель Оксана Анатоліївна (далі - Скаржниця) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, у якій просить змінити оскаржувану постанову, виклавши мотивувальну частину рішення з посиланням на застосування судом частини 6 статті 762 ЦК України (звільнення від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане). Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження Скаржниця визначила пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржниця зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення ЦК України та ГК України у питанні щодо визнання договору неукладеним без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2020 у справі №906/355/19, від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування зазначеного висновку. Проте Скаржниця чітко не зазначила які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування зазначених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду, а навела посилання в цілому на положення ЦК України та ГК України та ту обставину, що у випадку якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами повністю чи частково виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За положеннями підпунктів 1,2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Абзацом 1 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Слід зауважити, що у вирішенні питання про те, за якою ставкою має справлятися судовий збір за подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, яке оскаржується не у зв`язку з незгодою скаржника з його резолютивною частиною, а у зв`язку із запереченнями скаржника стосовно мотивів, з яких виходив суд у прийнятті оскаржуваного рішення, слід мати на увазі те, що норми Закону, якими встановлено ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг, не ставлять визначення розміру судового збору в залежність від того, з якою саме частиною судового рішення - мотивувальною чи резолютивною - не погоджується особа, що подала апеляційну чи касаційну скаргу. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №910/12803/18. Позивач звернувся з позовною заявою у 2021 році, предметом якої є дві вимоги немайнового характеру: розірвання договору оренди нежилого приміщення №0112-18 від 01.12.2018, виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санафарм" з нежитлового приміщення №8, загальною площею 76,5 кв.м; а також одна вимога майнового характеру про стягнення 950 666,50 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн. Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 37 599,99 грн, а саме (2270,00 грн + 2270,00 грн + 14 259,99 грн) * 200 %, де 18 799,99 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак Скаржниця до касаційної скарги не додала доказів сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржниці без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржниці необхідно чітко зазначити які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування зазначених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду, а також надати докази оплати судового збору у сумі 37 599,99 грн. Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №916/403/21 залишити без руху.

2. Надати Скаржниці строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Скаржниці. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя-доповідач Г. Вронська