Постанова 4819 № 647/3184/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Херсон справа № 647/3184/20 провадження № 22-ц/819/907/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарАвтонагова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 09 лютого 2021 року у складі судді Миргород В.С. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації, про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації, про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час перебували в стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , при реєстрації народження якого прізвище та ім`я по батькові дитини записано відповідно до частини статті 125 СК України. Позивач стверджує, що він не є батьком малолітнього ОСОБА_4 , що підтверджується результатом дослідження аналізу ДНК на батьківство медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» №28456, а тому просив суд виключити його з актового запису №179 від 15.09.2017 року про народження ОСОБА_4 , вчиненого Бериславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, даних про те, що він є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 09 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, згідно до ст. 106 ЦПК України зазначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи. Отже вважає, що наданий ним висновок ДНК є належним і допустимим доказом, оскільки є чітким, зрозумілим і не спростовувався будь- якою із сторін. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. 22 листопада 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції адвокат Ковальчук І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 подала заяву про залишення апеляційної скарги без розгляду. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що залишення позову без розгляду за заявою позивача допускається виключно до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції. Оскільки, законодавцем не передбачено процесуальної можливості залишення апеляційної скарги без розгляду на стадії апеляційного перегляду справи, тому правові підстави для задоволення такої заяви відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час перебували в стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області від 15.09.2017 за №179 вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Підставою актового запису про народження дитини за № 179 від 15 вересня 2017 року є заява матері та батька дитини про визнання батьківства від 15.09.2017 року, запис про батька дитини вчинено відповідно до ст.125 СК України. Ухвалою апеляційного суду від 10 серпня 2021 року за клопотанням адвоката Ковальчук І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 у даній справі призначалася судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлено наступне питання: 1.Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2 «а»). Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_4 у визначений експертами час з`явитися в експертну установу для відібрання біологічних зразків. Згідно повідомлення судового експерта Кравченко Т.Ю. від 26 жовтня 2021 року зразки біологічного матеріалу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не надходили, для проведення відбору порівняльних зразків 06 жовтня 2021 року сторони до експертної установи не з`явилися. Відбір порівняльних зразків не проводився. Тому відповідно до вимог статті 72 ЦПК Україниексперт повідомив суд про неможливість проведення експертизи. У зв`язку з наведеними обставинами 26 жовтня 2021 року експертним закладом ухвалу апеляційного суду та матеріали справи було повернуто без виконання. Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України) Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи». Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05). Таким чином, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Як вбачається із змісту ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертних досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Відповідно до п.1, 2 ч.І, ч. 5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Згідно ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до ст. 109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Так, в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз`яснено, що відповідно до Закону України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать: - науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров`я України; - експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність також може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Видача ліцензій та атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких структур та громадян здійснюється Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров`я України відповідно до їх повноважень. У випадках, коли проведення експертизи доручається працівникові підприємницької структури, яка має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності, суд повинен перевірити, чи є у спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю. Згідно ст. 9 ЗУ «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, - оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. З аналізу вищевикладених роз`яснень Верховного суду України слід зробити висновок, що встановити відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, можливе лише при застосуванні спеціальних знань в області генетики. Як вбачається з матеріалів справи, сторони не з`явилася для збору біологічних зразків разом із дитиною для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК), що свідчить про їх ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі. Нез`явлення сторін разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення експертизи свідчить про їх небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства. Сторони не довели наявність поважних підстав, які перешкоджали їм з`явитися разом із дитиною до експертної установи для збору відповідних зразків їх та дитини. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через їх недоведеність, а саме відсутність доказів, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 немає кровного споріднення, тоді як єдиним належним та допустимим доказом по справі даної категорії є висновок молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої стало неможливо через ухилення сторін (неявки їх з дитиною до експертної установи). Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що результат дослідження №28456, аналіз ДНК про біологічне батьківство наданого Медико- генетичним центром «МАМА ПАПА» від 10.11.2020 року, відповідно до якого біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 повністю виключено (вірогідність батьківства 0%) є належним доказом по справі, оскільки результат, який був отриманий замовником є конфіденційний, відбір матеріалу відбувався без дотримання процедури ідентифікації особистостей, даний документ видається виключно для особистого користування і може не мати силу в суді, але може бути підставою для подачі позову до суду згідно ст.76 та ст.83 ЦПК України. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть саме висновки судово-медичної, судово- біологічної (генетичної), судово-імунологічної експертиз. Таким чином, оскільки предметом спору є виключення відомостей про батьківство з актового запису, а для встановлення кровної спорідненості ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 необхідними є спеціальні знання експерта, який є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, а тому результат лаботорного дослідження ДНК про біологічне батьківство наданого Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА» від 10.11.2020 року не може бути належним доказом, оскільки він не відповідає вимогам ч.6,7 ст.102 ЦПК України. Отже, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій, аргументи наведені у апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції, яким надано належну правову оцінку таким доводам. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 09 лютого 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 02 грудня 2021 року Суддя Т.Г. Чорна