Постанова Київський апеляційний суд № 752/3269/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________ Справа №752/3269/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14256/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року (суддя Машкевич К.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, встановив: 28 січня 2021р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів за період з 8 квітня 2013 року по 27 липня 2020 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 112 100грн 50коп. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 4 липня 2003 року, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 8 квітня 2013 року, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з часу припинення шлюбних відносин проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Позивач посилалася на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на дитину у розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 27 липня 2020 року, однак відповідач не виконував обов`язок щодо утримання дитини, починаючи з 8 квітня 2013 року, не надавав грошових коштів на її утримання, зокрема, на її харчування, одяг і взуття, навчання та оздоровлення. Позивач стверджувала, що вона неодноразово зверталась до відповідача щодо сплати грошових коштів з огляду на дорослішання дитини, навчання в школі та на збільшення потреб в купівлі одягу і взуття відповідно до віку. Проте від щомісячної сплати аліментів відповідач постійно ухилявся, зазначаючи про відсутність грошей. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, порушення норм процесуального права, так як суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та допит свідків, які могли підтвердити ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги на дитину та її неодноразові звернення до відповідача з цього приводу. Позивач стверджує, що відповідач, починаючи з 2014 року періодично проживав та працював у Польщі, що свідчить про його ухилення від сплати аліментів. Позивач вважає, що суд безпідставно не звернув увагу на те, що до розірвання шлюбу відповідач був зареєстрований та проживав разом з нею та її матір`ю у їх квартирі, а після розірвання шлюбу не повідомив свого нового місця проживання, не спілкувався ні з дитиною, ні з нею, і взагалі не виконував своїх батьківських обов`язків. Крім того, відповідач не повідомив її про своє місце роботи чи розмір доходів. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 липня 2003 року, мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 8 квітня 2013 року шлюб сторін розірвано. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та не надала доказів ухилення відповідача від сплати аліментів у розумінні ч. 2 ст. 191 СК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як при розгляді справи судом порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами (пункт 2). У позовній заяві на виконання вимог ст. 175 ЦПК України ОСОБА_1 вказала, що підтверджує, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2021 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України). Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Разом з цим, ОСОБА_1 , зазначивши про наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину, копії рішення суду до позовної заяви не додала. З сайту «Судова влада», доступ до якого є відкритий, встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів за минулий час (справа 752/14383/20). З тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року, розміщеного у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92631787), встановлено, що предметом судового розгляду були позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та аліментів на дитину за минулий час з 08.04.2013 про 20.07.2020 року у розмірі 112 100,50грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 липня 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому, з мотивувальної частини рішення суду вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час (за період з 8 квітня 2013 року по 20 липня 2020 року у розмірі 112 100грн 50коп.) стало ненадання ОСОБА_1 доказів вживання відповідних заходів стосовно одержання аліментів з відповідача та не подання нею клопотання про їх витребування судом. Рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час, а саме за період з 8 квітня 2013 року по 20 липня 2020 року у розмірі 112 100грн 50коп., вже були предметом судового розгляду і є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. За таких обставин, ОСОБА_1 , повторно звертаючись до суду з даним позовом та не повідомивши суд про наявність судового рішення з приводу заявлених позовних вимог, діяла недобросовісно. Підстави для закриття провадження в справі визначені статтею 255 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Даний позов є тотожним з позовом, який ОСОБА_1 подала до суду у липні 2020 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час у всіх трьох складових. Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи. Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Виходячи з того, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 , що відповідно до положень ст. 44 ЦПК України подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, може бути визнано судом зловживанням процесуальними правами, за що передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст. 148 ЦПК України). Керуючись статтями 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року скасувати, провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час закрити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 1 грудня 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк