Постанова 4803 № 201/1377/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9353/21 Справа № 201/1377/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12 січня 2002 року по 2012 рік. Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем. На даний час ОСОБА_3 є повнолітньою та навчається у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка». На сьогоднішній день донька не має самостійного заробітку, перебуває на утриманні позивача, а тому потребує матеріальної допомоги, у тому числі від батька. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн щомісячно, до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не пізніше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи стягнення з 02 лютого 2021 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Зазначає, що не має можливості надавати матеріальну допомогу доньці, оскільки на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 2002 року. Від цього шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано (а.с.14). Згідно з довідкою Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» № 23/21 від 27 січня 2021 року, ОСОБА_3 є студенткою заочної форми навчання 1 курсу за спеціальністю туризм (а.с.13). Також позивачем надано договір № 3552/ІЕ-20z від 02 вересня 2020 року про надання освітніх послуг (а.с.12). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є повнолітньою, проте продовжує навчання, власного доходу не має, несе витрати, пов`язані із навчанням, а тому потребує матеріальної допомоги батька, який має можливість фінансово допомагати доньці. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання у сукупності з іншими обставинами є вирішальною підставою для стягнення з батька аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання після досягнення вісімнадцятирічного віку. Таким чином, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу. Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача знаходяться на утриманні непрацездатні батьки, колегія суддів не приймає, оскільки вказане не підтверджується належними доказами. Матеріали справи не містять доказів не спроможності відповідача надавати доньці допомогу на період навчання. Даних про те, що відповідач є непрацездатним та/або має інші аліментні зобов`язання у справі не має. Обставини, які б свідчили про відсутність потреби повнолітньої доньки у матеріальній допомозі з боку батька не встановлено. Досліджені судом докази свідчать про те, що відсутні категоричні підстави щодо неможливості надання відповідачем утримання доньки у визначеному судом розмірі. Встановивши, що донька відповідача ОСОБА_3 навчається у Національному технічному університету «Дніпровська політехніка», у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню доньку, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: