Постанова 4803 № 201/11293/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7402/21 Справа № 201/11293/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Наукове-виробниче об`єднання Созидатель до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та судових витрат,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території та договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання. На ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання вказаних послуг до його об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 . Позивач надає належним чином житлово-комунальні послуги відповідачу. Однак, відповідач не сплачує кошти за вказані спожиті послуги. Позивач вже звертався до суду в 2018 році з позовом до цього ж відповідача про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за інший період, рішенням суду борг було стягнуто, апеляційним судом це рішення залишене без змін, але відповідач навіть по рішенню суду не виплатив заборгованості. Враховуючи зазначене, позивач просив суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» збитки в вигляді заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 01 листопада 2020 року в сумі: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги 115 891 грн. 06 коп., інфляційні втрати 4 652 грн. 20 коп., 3% річних 4 460 грн. 11 коп., а всього 125 003 грн. 37 коп. - стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» збитки по несплаті заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2020 року: інфляційні втрати, збитки 7 233 грн. 42 коп., три відсотки річних 4 321 грн. 91 коп., а всього 11 555 грн. 33 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Наукове-виробниче об`єднання Созидатель до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» збитки в вигляді заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 01 листопада 2020 року в сумі: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги 115 891 грн. 06 коп., інфляційні втрати 4 652 грн. 20 коп., 3% річних 4 460 грн. 11 коп., а всього 125 003 грн. 37 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» збитки по несплаті заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2020 року: інфляційні втрати, збитки 7 233 грн. 42 коп., три відсотки річних 4 321 грн. 91 коп., а всього 11 555 грн. 33 коп. Вирішено питання щодо судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Як вбачається із статуту ПрАТ «НВП «Созидатель», затвердженого рішенням загальних зборів від 22 січня 2011 року, ПрАТ «Науково-виробниче підприємство «Созидатель» є правонаступником АТЗТ «Науково-виробниче підприємство «Созидатель». ПрАТ «НВО «Созидатель» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 129,9 кв.м 01 січня 2008 року між АТЗТ «НВП «Созидатель» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання шляхом експлуатації будинкової дахової котельні, за умовами якого АТЗТ «НВП «Созидатель» зобов`язався надавати відповідні послуги за адресою квартири АДРЕСА_2 , а відповідач зобов`язався оплачувати комунальні послуги за поточний місяць не пізніше 25-го числа такого місяця. Крім того, 01 січня 2008 року між АТЗТ «НВП «Созидатель» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території, за умовами якого АТЗТ «Науково-виробниче підприємство «Созидатель» зобов`язалося надавати відповідні послуги за адресою цієї ж квартири, а відповідач зобов`язався оплачувати комунальні послуги за поточний місяць не пізніше 25-го числа такого місяця. Відповідно до п. 2.4. цих договорів, розмір щомісячної плати за комунальні послуги на дату укладання цього Договору визначається у додатку № 1 до Договору «Перелік послуг, що надаються за Договором, та розрахунок щомісячних платежів» на підставі затверджених у встановленому законодавством порядку тарифів. У разі зміни тарифів на комунальні послуги, вони є обов`язковими для сторін з моменту їх введення у дію. Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача одним з таких способів: у рахунках на оплату на інформаційних дошках у житлових будинках, а також в Інтернеті на сайті: www.sozidatel.dp.ua. Зміна тарифів не потребує внесення змія, до цього договору. Рішенням виконавчого органу Дніпропетровської міської ради № 467 від 16 травня 2012 року для власників квартир в будинку АДРЕСА_3 , встановлено тариф 3.29 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири. Такий тариф застосовувався до лютого 2017 року, а з березня 2017 року позивачем тариф змінено.Так, в березні-квітні 2017 року відповідачеві нарахована заборгованості з урахуванням тарифу 3.94 грн., у травні червні 2017 року з урахуванням тарифу 3.97 грн., а в червні-вересні 2017 року з урахуванням тарифу 4.44 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» заборгованість в розмірі 61561,00 грн. за послуги з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території та послуги з опалення та гарячого водопостачання, яка утворилася з листопада 2015 року по червень 2018 року, інфляційні витрати в розмірі 22562,11 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 4771,40 грн., а всього 88 894,51 грн. (вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 51 коп.). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2018 року залишено без змін. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги будується на принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів (частина 2 ст. 31 Закону). Вся інформація про ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги і відповідні документи за своїм характером є відкритою інформацією, становить суспільний інтерес, і відповідно суб`єкти господарювання є її розпорядниками відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Відповідно до п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги. У свою чергу, НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг й, зокрема, встановлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання. НКРЕКП встановлює тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення своїм ліцензіатам, а органи місцевого самоврядування у свою чергу, встановлюють тарифи на зазначені послуги підприємствам, які не підпадають під державне регулювання НКРЕКП і є ліцензіатами. При цьому форма власності надавача послуг не має значення. Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення формуються та встановлюються відповідними постановою НКРЕКП. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Так, відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно до положень ст. ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Правилами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що власник приміщення - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване в установленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пункт 5 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно із ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно зі ст. 13 Закону, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як роз`яснив Верховний суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Враховуючи, що відповідач є споживачем послуг, які надає йому позивач, за які в повному обсязі він не розрахувався, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 115 891 грн 06 коп підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також, врахувавши положення ст. 625 ЦК України, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача й інфляційні втрати в розмірі 4 652 грн 20 коп та 3% річних в розмірі 4 460 грн 11 коп від простроченої суми. Крім того, оскільки рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території та послуги з опалення та гарячого водопостачання, яка утворилася з листопада 2015 року по червень 2018 року, не виконане, суд першої інстанції врахувавши положення ст. 625 ЦК України, дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 233 грн 42 коп, три відсотки річних у розмірі 4 321 грн 91 коп. Безпідставними є доводи апелянта про те, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є не обґрунтованим, і тарифи мають бути затверджені органом місцевого самоврядування, оскільки ціни на житлово-комунальні послуги, в даному випадку визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) а їх коригування здійснюється відповідно до ч. 10 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яке не потребує подальшого затвердження органом місцевого самоврядування. Доказів того, що послуги позивача є неякісними, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано, адже будь-який претензій позивач до ПрАТ «НВО «Созидатель» не направляв, актів, якими було б зафіксована незадовільна якість послуг не складав. Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: