Постанова 4807 № 334/3304/19

Дата документу 24.11.2021 Справа № 334/3304/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/3304/19 Головуючий у 1 інстанції Козлова Н.Ю. Провадження № 22-ц/807/2604/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Крилової О.В., Полякова О.З. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 , зацікавлені особи районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, Запорізька міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою, зацікавлені особи районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, Запорізька міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства. В обґрунтування заяви зазначав, що він є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку ОСОБА_3 приймає за законом. У встановлений законом порядку, після смерті ОСОБА_4 , заявник звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. До складу спадкового майна, входить квартира АДРЕСА_1 , яка була надана ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , для проживання з родиною, що підтверджується ордером № 5033 від 06.01.1960 року, наданим Запорізьким міським житловим управлінням. Квартира знаходиться у комунальній власності. Починаючи з 1960 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у вищезазначеній квартирі, проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , своєчасно сплачували комунальні послуги, іншого житла не мали. Просив суд встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 братом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 по день його смерті, та ведення з ним спільного господарства. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 братом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 по день його смерті, та ведення з ним спільного господарства. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду особа, яка не брала участі у справі, але вважає. що оскаржуваним рішенням порушені її права - ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, заяву залишити без розгляду. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу. Задовольняючим вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з 1960 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у вищезазначеній квартирі, проживали ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , своєчасно сплачували комунальні послуги, іншого житла не мали. Встановлення факту проживання однією сімє`ю та ведення спільного господарства ОСОБА_3 з померлим братом ОСОБА_4 необхідно заявнику для зміни договору найму на вищевказане жиле приміщення та зміни особового рахунку на квартиру. Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення зазначеного факту, породжує юридичні наслідки, а саме необхідне заявнику для зміни договору найму та зміни особового рахунку на квартиру, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити. Однак колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 братом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 по день його смерті, та ведення з ним спільного господарства, суд першої інстанції фактично вирішив права та інтереси заявника ОСОБА_1 , яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 та була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 2005 р. Судом першої інстанції не було з`ясовано склад зареєстрованих осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 на час смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час ухвалення оскаржуваного рішення. Висновки суду першої інстанції про те, що у даній квартирі на час смерті ОСОБА_4 проживали також заявник та батьки заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки батько заявника помер у 1992 p., а мати - у 2004 p., що підтверджується свідоцтвами про смерть (а.с.9, 10). Після смерті батьків заявника, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані та проживали лише дві особи - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , яка зареєстрована у даній квартирі з 2005 р. (а.с. 53). Також судом першої інстанції не було з`ясовано хто є наймачем вказаної квартири та на ім`я якої особи оформлено особовий рахунок. Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації по Орджонікідзевському району Про зміну договору найму житла міського комунального підприємства «Основаніє» від 31.10.2012 р. № 844р, було змінено наймача квартири за адресою: АДРЕСА_2 з гр. ОСОБА_4 на співмешканку гр. ОСОБА_1 , у зв`язку із смертю головного квартиронаймача (а.с. 55). 01 листопада 2012 року між МКП «Основаніє» та ОСОБА_1 було укладено договір найму житла в будинках державного і комунального фонду, згідно якого квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було передано ОСОБА_1 у безстрокове користування та укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відносно даної квартири, а також оформлено на ОСОБА_1 особовий рахунок на дану квартиру (а.с.54, 56-60). Встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2013 року у справі № 335/4799/13-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району та визнані дії Районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району по поверненню ОСОБА_1 документів на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 неправомірними, а також зобов`язано Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району прийняти від ОСОБА_1 документи на приватизацію даної квартири та прийняти рішення у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 73-75). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2013 року залишено без змін (а.с. 76). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 78-80). Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований у вказаній квартирі з 30.12.1974 р. та виписаний 01.04.1977 р. Тобто, на час виникнення спірних відносин ОСОБА_3 жодного відношення до зазначеної квартири не мав (квартира у його власності чи користуванні не перебувала. Крім того, факт не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі підтверджено ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року (справа № 22-ц/778/4329/13(, якою було залишено без змін рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: МКП «Основаніє», про визнання права користування житловим приміщенням та вселення (а.с.69-72). Вказаною ухвалою апеляційного суду встановлено, що проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі з 2005 р. по теперішній час та не проживання позивача ОСОБА_3 у вказаній квартирі було підтверджено поясненнями свідків, яких було допитано у судових засіданнях, з пояснень яких вбачається, що ОСОБА_1 приблизно з 2004 року проживала у зазначеній квартирі із ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як чоловік та дружина та проживає по теперішній час, підтримує її у належному стані, сплачує комунальні послуги. Проте, позивач ОСОБА_3 у зазначеній квартирі не проживав та не проживає». Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, факт не проживання ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджено рішеннями судів у інших справах та підлягає доказуванню. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 братом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 по день його смерті, та ведення з ним спільного господарства, суд першої інстанції в порядку окремого провадження фактично вирішив житлові та майнові права і інтереси іншої особи - ОСОБА_1 . Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні норми закріплені у ч. 6 ст. 235 ЦПК України. Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Розглядаючи заяву, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону, роз`яснення Пленуму та обставини справи уваги не звернув, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження. За таких обставин, колегія вбачає наявним на теперішній час спір про право, який належить розглядати в порядку загального позовного провадження, а не у окремому провадженні. Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_3 в порядку окремого провадження. Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України. При цьому колегія суддів роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_3 , зацікавлені особи районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, Запорізька міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства - залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2021 року. Головуючий Судді: