Постанова 4873 № 910/17376/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2021 р. Справа№ 910/17376/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Яковлєва М.Л. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.10.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 (суддя Бойко Р.В., повний текст окремої ухвали складено 02.07.2021) за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Одеської міської ради про стягнення шкоди у розмірі 123 531,42 грн. ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17376/19 за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» до Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» про стягнення шкоди у розмірі 123 531,42 грн. Спір у справі стосується стягнення шкоди, завданої АТ «Укрпошта» внаслідок знищення належного йому нерухомого майна, яке було складовою автобази Цеху перевезення пошти Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, демонтаж якого було здійснено на замовлення АТ «Концерн Галнафтогаз». За наслідками розгляду такого спору 11.06.2021 Господарським судом міста Києва було винесено рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» задоволено в повному обсязі. Окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 повідомлено Національне антикорупційне бюро України про виявлення в діях посадових осіб Одеської міської ради та інших осіб можливих ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364 Кримінального кодексу України, що мали своїм наслідком незаконне заволодіння державним майном у вигляді нежитлових будівель та права користування землею, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2, орієнтовною вартістю 11 520 000,00 грн. Встановлено Національному антикорупційному бюро України строк для надання відповіді про вжиті ним заходи за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали. Вказана ухвала мотивована тим, що судом при розгляді справи №910/17376/19 було встановлено, що дії посадових осіб Одеської міської ради порушують приписи +4 посилання, адже зумовили незаконне заволодіння державним майном, розпорядження ним за відсутності волі власника - держави, та послідуюче його знищення. Суд визнав за необхідне направити окрему ухвалу, в якій викладено встановлені під час розгляду справи №910/17376/19 порушення законодавства, що можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364 Кримінального кодексу України, органу досудового розслідування, до повноважень якого входить здійснення досудового розслідування відповідних злочинів, - Національному антикорупційному бюро України. Не погоджуючись з прийнятою окремою ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також такою, що має бути скасована з наступних підстав: - судом було не дотримано вимоги статті 246 Господарського процесуального кодексу України; - висновки суду про вартість спірного нерухомого майна є виключно припущеннями та не відповідають фактичним обставинам справи; - судом невірно встановлено підслідність кримінальних правопорушень, про які він зазначає в оскаржуваній ухвалі; - скаржник звертає увагу, що представники відповідача здійснювали дії з підготовчих робіт на орендованій земельній ділянці щодо майна, що належить йому на праві власності, на підставі належним чином отриманих документів, що виключає протиправність дій відповідача; - суд першої інстанції безпідставно дійшов висновків про те, що нерухоме майно відповідача є частиною нерухомого майна позивача; - апелянт вважає, що встановлення будь - яких порушень, про які зазначає суд першої інстанції, знаходиться поза межами предмета та підстав даного спору про стягнення шкоди, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та ухвали. 02.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Хрипун О.О., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 поновлено Акціонерному товариству «Концерн Галнафтогаз» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2021 Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. 16.08.2021 відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 25.08.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло повідомлення про початок досудового розслідування від 12.08.2021, що було адресовано Господарському суду міста Києва та скеровано останнім до Північного апеляційного господарського суду. До повідомлення про початок досудового розслідування від 12.08.2021 додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 26.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. 27.08.2021 електронною поштою до канцелярії суду та 31.08.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому наведено заперечення щодо доводів апеляційної скарги, яку заявник просить залишити без задоволення, а оскаржувану окрему ухвалу - без змін. Позивач вважає окрему ухвалу законною та обґрунтованою, зазначаючи наступне: - твердження апелянта про порушення судом приписів ст. 246 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними; - у позивача наявні докази, що підтверджують право власності на зруйноване майно та його вартість, а відповідач не заперечував проти заявленої у позові суми заподіяної шкоди та не зазначив іншої суми, враховуючи, що руйнування споруд фактично підтверджено документами, наданими відповідачем; - позивач наполягає, що визначені правопорушення підслідні НАБУ, а судом зроблено правильний висновок про розмір заподіяної шкоди; - твердження відповідача про нібито різність об`єктів ґрунтується лише на різних номерах реєстраційних справ, інших доказів на підтвердження власної позиції відповідачем не надано; - на переконання позивача, вина Одеської міської ради знайшла свій вираз у використанні державної власності всупереч закону - спочатку у віднесенні її до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають відчуженню, що спростовує твердження відповідача у скарзі про відсутність у матеріалах справи доказів наявності вини третьої особи; - позивач вважає, що скаржник не є належним суб`єктом оскарження цієї окремої ухвали. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4002/21 від 01.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В. та Хрипун О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В. та Хрипун О.О. та призначено до розгляду на 05.10.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 відмовлено в задоволенні заяви Одеської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 27.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду проведення якої доручити Південо-західному апеляційному господарському суду. 30.09.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» надійшли додаткові пояснення, у яких апелянт наводить свої доводи щодо безпідставності висновків суду про нелегітимну ланку майна. У період з 20.09.2021 по 03.10.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відмовлено в задоволенні заяви Одеської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 05.10.2021 відкладено розгляд справи за апеляційною Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 на 13.10.2021. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4992/21 від 11.10.2021, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі; розгляд справи ухвалено здійснювати за раніше визначеною датою та часом. 11.10.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» надійшло клопотання, у якому позивач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, мотивуючи перебуванням представника позивача на лікарняному. 12.10.2021 через систему «Електронний суд» та електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому заявник посилається на неможливість прибуття уповноваженого представника відповідача у судове засідання у зв`язку з необхідністю перебування на самоізоляції та неможливістю забезпечити явку іншого представника, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату. 13.10.2021 в судове засідання уповноважені представники учасників справи не з`явились. Представник Одеської міської ради про причини неявки суд не повідомив. Судом враховано подані позивачем та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, стосовно яких судова колегія зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Колегія суддів звертає увагу, що подані позивачем та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не містять обґрунтування обов`язковості участі представника у судовому засіданні. Крім того, клопотання позивача не містить доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для відкладення розгляду справи. Дослідивши обставини справи та доводи клопотань, колегія суддів зазначає, що позивач та відповідач були завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а враховуючи перебування на лікарняному та самоізоляції представників, могли здійснити самопредставництво в порядку передбаченому ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач висловив свою позицію щодо спору шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, а відповідач у свою чергу - шляхом подання апеляційної скарги та додаткових пояснень. Таким чином, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами. Отже, колегія суддів відхиляє клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи. За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/17376/19 за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» до Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» про стягнення шкоди у розмірі 123 531,42 грн, який рішенням від 11.06.2021 задоволено в повному обсязі, та в процесі розгляду якої судом встановлено наступні обставини. На виділених Одеському обласному Управлінню Міністерства зв`язку в 1953 році згідно рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих №71 від 02.02.1953, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №209 від 21.02.1953, та Транспортній конторі Одеського обласного управління зв`язку згідно рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №402 від 21.05.1959, земельних ділянках визначеною у таких рішеннях площею 1 га та 0,51 га, що на сьогоднішній день знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, було зведено комплекс будівель і споруд, які з 2017 року являлися автобазою Цеху перевезення пошти Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», а до цього часу перебували на утриманні та балансі Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» з цією ж метою. Відповідно до схематичного плану земельної ділянки в м. Одеса по вул. Пестеля, 2, складеного станом 27.10.2006, загальна площа займаної Укрпоштою земельної ділянки становила 16977 кв.м., а під забудовою перебувало - 3321 кв.м. В 2007 році на виконання окремого доручення Міністра транспорту та зв`язку України, Укрпошта (на той час Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта») листом за №75-76 від 08.02.2007 звернулося до Одеської міської ради з проханням оформити та видати свідоцтва про право власності на в т.ч. зазначені об`єкти нерухомого майна, однак в задоволенні такого прохання Одеською міською радою листом від 24.02.2007 за №1032 було відмовлено з посиланням на відсутність у останнього акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки та відсутність акту комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію. Наведені обставини зумовили виникнення судового спору з приводу прав власності на розташоване за адресою: м. Одеса по вул. Пестеля, 2, нерухоме майно, який став предметом розгляду Господарським судом Одеської області справи №16/5-08-35 за позовом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» в особі Одеської дирекції до Одеської міської ради про визнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства транспорту та зв`язку України до Одеської міської ради про визнання права власності. За наслідками розгляду такої справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2008 було задоволено позов Міністерства транспорту та зв`язку України і, зокрема, визнано право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, які складаються з будівель під літ «А» площею 995,7 кв.м., літ. «В» площею 52,5 кв.м., літ. «Г» площею 409,5 кв.м., літ. «Д» площею 108,4 кв.м., літ. «Е» площею 110,2 кв.м., літ. «Ж» площею 1456,0 кв.м., літ. «З» площею 22,3 кв.м., літ. «И» площею 14,6 кв.м., літ. «К» площею 93,2 кв.м, літ. «Б» - навіс, літ. «Л» - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№ 1-8 - огорожа, за №1 - мостіння. При цьому, в межах наведеної справи Одеська міська рада заперечувала проти заявлених вимог як з боку Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», так із боку Міністерства транспорту та зв`язку України, посилаючись на відсутність у позивачів правовстановлюючих документів на спірні об`єкти нерухомості, відсутність оформлених у встановленому законом порядку документів на земельні ділянки, на яких розташовані дані об`єкти та наголошувала на статусі цього майна як комунального. Однак, відхиляючи наведені заперечення та здійснюючи висновок про необхідність задоволення позову Міністерства транспорту та зв`язку України в основу зазначеного рішення суду було покладено висновок про те, що керуючись приписами ст. 84, п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких знаходяться окремі об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: вул. Пестеля 2, належать до державної власності, що свідчить про відсутність у Одеської міської ради будь-яких повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, що, в тому числі, свідчить про відсутність порушення прав зазначеної особи при оформленні правовстановлюючих документів на дане майно за державою, а відтак суду не зрозуміла позиція Одеської міської ради, якою заперечується позовні вимоги з підстав порушення майнових прав територіальної громади на вказані земельні ділянки. Такий висновок було підтримано в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 та постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2009, якими рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2008 у справі №16/5-08-35 було залишено без змін. Отже, судовим рішенням в господарській справі, яке набрало законної сили та статусу остаточного, було встановлено, що станом на 2008 рік: - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, які складаються з будівель під літ «А» площею 995,7 кв.м., літ. «В» площею 52,5 кв.м., літ. «Г» площею 409,5 кв.м., літ. «Д» площею 108,4 кв.м., літ. «Е» площею 110,2 кв.м., літ. «Ж» площею 1456,0 кв.м., літ. «З» площею 22,3 кв.м., літ. «И» площею 14,6 кв.м., літ. «К» площею 93,2 кв.м, літ. «Б» - навіс, літ. «Л» - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№ 1-8 - огорожа, за №1 - мостіння, як і земельна ділянка, на якій вони розташовані, є власністю Держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України; - відсутність у вказаної нерухомості (в т.ч. земельної ділянки) статусу комунального майна в силу приналежності її до державної власності. 12.06.2018 за наслідками проведення корпоратизації УДППЗ «Укрпошта» та на підставі наказів Міністерства інфраструктури України №56 від 16.02.2017 «Про припинення УДППЗ «Укрпошта» в результаті його перетворення у ПАТ «Укрпошта» та створення ПАТ «Укрпошта» і №240 від 05.07.2017 «Про затвердження Акта передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрпошта» право власності на вказане майно було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Укрпошта», 100% статутного капіталу якого належить державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України. Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, зібраними в матеріалах справи документами підтверджується, що з моменту створення та по 04.07.2017 розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, нерухомість, яка становила комплекс будівель і споруд автобази Цеху перевезення пошти Укрпошти, перебувала в державній власності, а з 05.07.2017 була передана у власність Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», 100% статутного капіталу якого належить державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України. При цьому, доказів вчинення як державою, так і ПАТ «Укрпошта» в особі уповноважених органів управління дій, спрямованих на відчуження чи іншим чином передання такого майна у власність/користування іншим особам по сьогоднішній день матеріали справи не містять 28.09.2019 на замовлення АТ «Концерн Галнафтогаз» було здійснено демонтаж (фактичне знищення) частини такого нерухомого майна, а саме: будівель під літ. «Д», площею 108,4 кв.м., та «Е», площею 110,2 кв.м.; авто-заправної станція, позначеної за планом земельної ділянки - «ІІ»; огорожі, позначеної за планом земельної ділянки - «№1, 2, 8», що підтверджується зібраними в матеріалах справи документами. Під час розгляду справи №910/17376/19 Господарським судом міста Києва було встановлено, що передумовою знищення наведеного майна шляхом його демонтажу на замовлення АТ «Концерн Галнафтогаз» стали наступні обставини: - 14.12.2009 - звернення Приватного підприємства «ВИРА» до начальника представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з проханням розпочати оформлення документації, необхідної для викупу у територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності, а саме: нежитлових будівель загальною площею 218,6 кв.м. та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2; - 22.01.2010 - прийняття Одеською міською радою рішення №4961-V «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішення Одеської міської ради», яким внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню нежитлові будівлі загальною площею 218,6 кв.м та споруди по вул. Пестеля, 2, з визначенням способу та умов продажу - викуп ПП «ВИРА» за грошові кошти; - 24.09.2010 - прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення №474 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси», яким затверджено перелік об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, згідно якого за №21 було визначено будівлі, загальною площею 218,6 кв.м., та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2; - 25.10.2010 - видача Одеською міською радою свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та авто-заправну станцію, серії САС №914510, відповідно до якого посвідчено, що об`єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, який складається з будівель літ. «Д» - котельної, літ. «Е» - боксу, загальною площею 218,6 кв.м., ІІ - авто-заправної станції, відображених у технічному паспорті від 18.11.2009, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності; - 25.10.2010 - проведення на підставі вказаного свідоцтва Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» реєстрації прав власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі та авто-заправну станцію за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, про що здійснено запис №2544 в книзі: 12ог-35; - 02.11.2010 - укладення між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, як продавцем, та Приватним підприємством «ВИРА», як покупцем, договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. за реєстраційним №706, (надалі - «Договір купівлі-продажу №706»), у відповідності до якого продавець продав, а покупець за ціною у розмірі 868 028,40 грн. купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових будівель та авто-заправної станції, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та в цілому складаються з будівель літ. «Д» - котельної, літ. «Е» - боксу, загальною полщею 218,6 кв.м., основною площею 196,2 кв.м., ІІ - авто-заправної станції, №1, 2, 8 - огорожа, відображених у технічному паспорті від 18.11.2009, та розташовані на земельній ділянці, площею 5112 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні та належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, документи на яку не оформлені, сформовано кадастровий номер 5110137300:07:003:0030; - 08.11.2010 - укладення між ПП «ВИРА», як продавцем, та ТОВ «АРЕС-ІВ», як покупцем, договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстраційним №4918, (надалі - «Договір купівлі-продажу №4918»), у відповідності до якого покупець за ціною у розмірі 920 000,00 грн. придбав об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та авто-заправну станцію, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та в цілому складаються з будівель літ. «Д» - котельної, літ. «Е» - боксу, загальною полщею 218,6 кв.м., основною площею 196,2 кв.м., ІІ - авто-заправної станції, №1, 2, 8 - огорожа, та розташовані на земельній ділянці, площею 5112 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні ПП «ВИРА» та належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, документи на яку не оформлені, сформовано кадастровий номер 5110137300:07:003:0030; - 18.11.2010 - укладення між ТОВ «АРЕС-ІВ», як продавцем, та ПАТ «Концерн Галнафтогаз», як покупцем, договору купівлі-продажу нежитлових будівель та авто-заправної станції, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В. за реєстраційним №9658, (надалі - «Договір купівлі-продажу №9658»), згідно якого покупець придбав за ціною у розмірі 11 520 000,00 грн. нежитлові будівлі та авто-заправну станцію, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2, загальною площею 218,6 кв.м., до складу яких входять: котельня, позначена за планом земельної ділянки - «Д», площею 108,4 кв.м.; бокс, позначений за планом земельної ділянки - «Е», площею 110,2 кв.м.; авто-заправна станція, позначена за планом земельної ділянки - «ІІ»; огорожа, позначена за планом земельної ділянки - «№1, 2, 8», та знаходяться на земельній ділянці площею 5112 кв.м., якій присвоєно кадастровий номер 5110137300:07:003:0030; - 17.12.2013 - прийняття, на підставі подання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» Одеському міському голові про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як власнику розміщеного на ній нерухомого майна, Одеською міською радою рішення №4304-VI «Про надання дозволу публічному акціонерному товариству «Концерн Галнафтогаз» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції»; - 10.09.2015 - прийняття Одеською міською радою рішенням №7057-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції та надання її в оренду публічному акціонерному товариству «Концерн Галнафтогаз», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:07:003:0033), площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та надано ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вказану земельну ділянку в оренду терміном на 10 років; - 21.10.2015 - проведення державним реєстратором Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, площею 0,5112 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, земельна ділянка 2 (рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) №25438088 від 21.10.2015; номер запису про право власності: 11682825); - 01.04.2016 - укладення між Одеською міською радою, як орендодавцем, та ПАТ «Концерн Галнафтогаз», як орендарем, договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №709, (надалі - «Договір оренди землі»), у відповідності до якого передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, площею 0,5112 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки була визначена у розмірі 13 036 745,70 грн.; - 01.04.2016 - проведення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, площею 0,5112 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, земельна ділянка 2, за ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (рішення про державну реєстрацію прав №29104947 від 05.04.2016; номер запису про інше речове прав: 14024294). Тобто, з викладеного у сукупності вбачається, що ініційованими Одеською міською радою діями, враховуючи приписи ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст.ст. 181, 182, 316, 317, 334 Цивільного кодексу України, з 25.10.2010 фактично було створено нелегітимну ланку перебігу прав власності та користування на нерухомість (земельна ділянка, будівлі, споруди), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля,

2. При цьому, такі дії було вчинено всупереч рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2008 у справі №16/5-08-35, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009, тобто, такого, що набрало законної сили та статусу остаточного, про що Одеській міській раді було достеменно відомо як стороні судової справи №16/5-08-35, а відтак, є такими, що порушують фундаментальні положення Конституції України (ст.ст. 8, 19, 41, 1291) та Цивільного кодексу України (ст.ст. 182, 316, 317, 321, 326, 328, 334), адже має місце фактичного заволодіння державним майном за відсутності правових підстав для цього. Разом з тим, обставини перебігу такої нелегітимної ланки прав власності та користування на нерухомість, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, не викликають жодних сумнівів у тому, що Одеська міська рада, реєструючи за територіальною громадою міста Одеси права власності на спірну земельну ділянку та розташоване на ній майно і вчиняючи в подальшому правочини, на підставі яких відбувся перехід права власності та права користування на спірну нерухомість, що на той час належала державі, мала намір незаконно заволодіти нею, свідомо нехтуючи імперативними приписами Конституції України та Цивільного кодексу України (зокрема, в частині обов`язковості остаточного судового рішення та непорушності прав власності). Отже, встановлені судом у справі обставини вчинення порушень приписів +4 посилання, що безумовно посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, адже в першу чергу нівелює такий основний принципу існування держави України в цілому як верховенство права, є неспростовною ознакою порушення публічного порядку в розумінні положень ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим наведені рішення, акти, записи, правочини є нікчемними. Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі обставини вибуття із власності держави зазначеного майна можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364 Кримінального кодексу України, в діях посадових осіб Одеської міської ради та інших осіб. Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, при розгляді справи №910/17376/19 судом було встановлено, що дії посадових осіб Одеської міської ради порушують приписи ст.ст. 8, 13, 19, 41, 1291 Конституції України, ст.ст. 182, 316, 317, 321, 326, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», адже зумовили незаконне заволодіння державним майном, розпорядження ним за відсутності волі власника - держави, та послідуюче його знищення. При цьому, як вказав суд першої інстанції, вартість такого майна, за наявними в матеріалах справи документами, становить близько 11 520 000,00 грн. (остання відома ринкова вартість знищеного нерухомого майна), не враховуючи вартість права користування земельною ділянкою, ціною за останньою грошовою оцінкою у розмірі 13 036 745,70 грн. Тобто, викладені у даній ухвалі обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що дії посадових осіб Одеської міської ради та/або інших осіб (наразі невідомих) можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364 Кримінального кодексу України. Відповідно до ч. 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено. Частиною 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо злочин вчинено державним службовцем, посада якого належить до категорії «А», а також у разі, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків). Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що викладені в даній ухвалі обставини свідчать про завдання шкоди державі у сумі, щонайменше, 11 520 000,00 грн., а тому наявна необхідність направлення даної окремої ухвали, у якій викладено встановлені під час розгляду справи №910/17376/19 порушення законодавства, що можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364 Кримінального кодексу України, органу досудового розслідування, до повноважень якого входить здійснення досудового розслідування відповідних злочинів, - Національному антикорупційному бюро України. У зв`язку з вищезазначеним, відповідні доводи апеляційної скарги щодо неправильно визначеної підслідності кримінальних правопорушень та щодо вартості спірного нерухомого майна, які на думку скаржника, є припущеннями та не відповідають фактичним обставинам справи, судова колегія визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи з урахуванням вищевказаних положень законодавства. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що апелянтом в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Також суд апеляційної інстанції не вбачає недотримання судом вимог статті 246 Господарського процесуального кодексу України, на що вказує скаржник у своїй апеляційній скарзі. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" - залишити без задоволення.

2. Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/17376/19 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2021 після виходу суддів з відпустки та лікарняних. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов М.Л. Яковлєв