Постанова 4857 № 300/2493/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2493/21 пров. № А/857/18414/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року (рішення ухвалене в м. Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом під головуванням судді Чуприни О.В., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі № 300/2493/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, якою просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про поновлення виплати та перерахунку їй пенсії від 21.01.2021; зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок розміру пенсії і поновити виплату пенсії за віком із врахуванням компенсації частини втрати доходів, всіх підвищень, індексації та доплат, як непрацюючому пенсіонеру з 21.01.2021, та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.02.2021, яким ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за віком з лютого 2021 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з лютого 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 726,40 гривень (сімсот двадцять шість гривень сорок копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що чинним законодавством виключена можливість подачі заяви на поновлення виплати пенсії шляхом поштового відправлення чи через представника. Тобто якщо законодавством виключена можливість поштового відправлення, то заява подається особисто (мається на увазі фізична присутність особи або її представника в Пенсійному фонді. Оскільки позивач з відповідною заявою та відповідними документами, передбаченими п. 2.22 Порядку №22-1 для відновлення виплати пенсії до сервісного центру Головного управління не зверталася, тому судом першої інстанції порушено норми матеріального права, так як до спірних правовідносин не застосовано чинний Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також вказує, що складені депутатом Калуської міської ради акти обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин не засвідчують місце проживання позивача. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштові адреси сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 16.07.2019 (а.с.31-39). Позивач, з квітня 2015 року перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримувала пенсію за віком, що засвідчується заявою про призначення пенсії від 20.04.2015, протоколом №1216 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.08.2015, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.54, 56, 69, 88). Згідно відповідної відмітки у паспорті позивача для виїзду за кордон, 29.09.2020, Генеральним консульством України в Барселоні прийнято на тимчасовий консульський облік ОСОБА_1 з 29.09.2020 до 28.10.2021 (а.с.32). Як встановлено судом із, листа Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №2601.4-679/26.3-21 від 04.02.2021 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за віком, у зв`язку із її зняттям з 21.01.2021 з обліку та оформлення останньою документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Держави Іспанія (а.с.92). Згідно поданої відповідачем довідки останнім місяцем нарахування і виплати позивачу пенсії є січень 2021 року 2 427,68 (а.с.86). В ході розгляду справи Управління 31.08.2021 інформувало суд про те, що припинення виплати пенсії мало місце на підставі рішення відповідача від 15.02.2021 (а.с.100-101). 25.02.2021 позивав звернулася на урядову "гарячу лінію" про вжиття заходів щодо поновлення виплати пенсії, зазначивши про наявність права на отримання пенсії незалежно від місця проживання і станом на 25.02.2021 проживає на території України, про що свідчить реєстраційна картка звернення від 25.02.2021 за №КУ-12140526 (а.с.82-83). Орган пенсійного фонду листом від 15.03.2021 за №1534-1258/К-02/8-0900/21 повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки згідно листа Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (а.с.92) до відома відповідача доведено інформацію про зняття з 21.01.2021 громадянина України ОСОБА_1 з обліку та оформлення у відношенні до останньої документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання. Додатково роз`яснено про порядок подання заяви на поновлення виплати пенсії, який передбачений Порядком №22-1 (а.с.80-81). 05.04.2021 ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача на урядову "гарячу лінію", згідно реєстраційної картки звернення від 05.04.2021 за №КУ-12140526/2, ставлячи вимоги повторно розглянути звернення щодо поновлення виплати пенсії (а.с.77-78). Втім Управління скерував на електронну адресу позивача лист від 22.04.2021 за №2681-2447/К-02/8-0900/21, в якому вказало на відсутність підстав для поновлення їй пенсії, зазначивши аналогічні обґрунтування, що й у попередній відповіді, оформленій листом від 15.03.2021 за №1534-1258/К-02/8-0900/21 (а.с.76). Відповідь, оформлену листом від 27.04.2021 за №0900-0201-8/15219, про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 пенсії, також направлено адвокату Німаку М. на його адвокатський запит від 20.04.2021 за №035/21 (а.с.87, 84-85). Надалі позивач вкотре звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про поновлення виплати пенсії та здійснення відповідного перерахунку, яку направила поштовим зв`язком на адресу відповідача 12.05.2021 (а.с.17). Втім відповідач листом від 14.05.2021 з №3204-2941/К-02/8-0900/21 повідомив позивача про відсутність підстав для розгляду такого звернення, оскільки Управлінням уже надавались відповіді на звернення позивача щодо перерахунку пенсії (а.с.79). Позивач не погоджуючись із відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії, вважаючи її протиправною, звернулася до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що право громадянина на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Особа має право на отримання призначеної пенсії незалежно від місця проживання чи її реєстрації. Крім того, суд першої інстанції вказав, що ураховуючи способи захисту порушених прав, а також повноваження суду при вирішенні справи, суд вважав належним способом відновлення порушеного права позивача є необхідність визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.02.2021, яким з лютого 2021 року припинено виплату пенсії за віком. При цьому суд дійшов висновку, що слід також визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком позивачу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити позивачу виплату пенсії за віком з лютого 2021 року. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Рішення в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.62 Закону №2262-XII, пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом №1058-ІV. Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно ст.51 Закону №1058 -ІV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано не конституційними положення п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV та другого речення статті 51 цього Закону, які втратили силу з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи з правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону №1058-ІV, виникли підстави щодо поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 по справі №523/5348/17, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проживаючи в Іспанії, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення. Тобто, саме з 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону №1058-ІV. Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Згідно ч.2 ст.49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1. Водночас, згідно пункту 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (п.4.1 Порядку №22-1). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (п.4.3 Порядку №22-1). Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом. Крім того, п.4 Порядку №3-1 передбачено, що заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому, в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії. Так, даною нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Відповідно до п.15 Порядку №3-1, особа, яка звертається за призначенням пенсії (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити уповноваженій особі органу, що призначає пенсію, паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Таким чином, вказаним Порядком передбачено подання пенсійному органу будь-якого документу, що засвідчує особу, яка звертається із відповідною заявою для призначення (перерахунку) пенсії. Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання із збереженням усіх конституційних прав. Відтак місце проживання особи не визначає обсяг її конституційних прав та свобод, а тому право позивача на одержання пенсії не може бути обмеженим такою умовою, як її постійне проживання в Іспанії. Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Особа має право на отримання призначеної пенсії незалежно від місця проживання чи її реєстрації. ГУ ПФУ, як орган уповноважений на здійснення та забезпечення реалізації права з питань поновлення виплати раніше призначеної пенсії, зобов`язане було після отримання заяви про поновлення виплати пенсії, прийняти її, зареєструвати у відповідному журналі та здійснити усі необхідні дії для відновлення виплати пенсії позивачу. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 по справі №552/1380/17. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 2 КАС України. Доводи скаржника стосовно того, що позивач з відповідною заявою та відповідними документами, передбаченими п. 2.22 Порядку №22-1 для відновлення виплати пенсії до Головного управління не зверталася, оскільки чинним законодавством виключено можливість подачі позивачем заяви на поновлення виплати пенсії шляхом поштового відправлення є безпідставними, з огляду на наступне. Як зазначалось вище, чинні норми законодавства містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення, перерахунок виплати пенсій не особисто, а через представника. При цьому колегія суддів зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто, не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на поновлення пенсії. Також, суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу. Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Крім того, слід зазначити, що відповідач не ставить питання щодо справжності особистого підпису позивача на заяві та щодо недостатності поданих представником позивача документів для поновлення виплати пенсії. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а. Стосовно доводів відповідача про фактичний виїзд позивача на постійне місце проживання до іншої держави, суд апеляційної інстанції враховує подані позивачем два акти обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 22.02.2021 та 07.06.2021, складених за депутатом Калуської міської ради Тимків В.Я. (підпис якого засвідчено секретарем міської ради Віктором Гільтайчуком), за участю свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у яких зафіксовано наступні дані: "Перевіркою встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , 1958 року народження, паспорт серії НОМЕР_4 , дійсно проживає з своєю мамою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , по АДРЕСА_1 , яка хворіє і потребує постійного догляду" (а.с.40, 41). Доводи відповідача про те, що дані акти обстеження не засвідчують місце проживання позивача в м. Калуш станом на лютий 2021 року судом до уваги не беруться, оскільки відповідач не надав суду доказів, які підтверджували б протилежне. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Дана справа віднесена до категорії справ незначної складності. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 300/2493/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.