Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/974/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/974/21 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 30 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якому просив суд: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті з 01.08.2019 року пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та не врахування довідки від 28.01.2020 № 16/01-19 при здійсненні перерахунку пенсії державного службовця з 01.08.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 01.08.2019 р. пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.08.2019 р. № 154/01-19 та в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 28.01.2020 р. № 16/01-19 з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін , суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області з 01.08.2019 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VII. 10.08.2020 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області з заявою в якій просив врахувати висновки викладені в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №240/6489/20 яке набрало законної сили 07.08.2020 року, яким враховано до стажу на державній службі період проходження строкової військової служби в Радянській армії в період з 27.10.1975 по 11.11.1977 року (2 роки 15 днів) та роботу на посаді провідного інженера по охороні праці та протипожежної безпеки в Черняхівському районному агропромисловому об`єднанні з 16.02.1990по 28.02.1992 (2 роки 13 днів) та здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.08.2019 р. № 154/01-19 та в довідці про складові заробітної плати особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 28.01.2020 р. № 16/01-19 з 01.08.2019 з урахуванням раніше проведених виплат. Відповідач, листом від 08.09.2020 року, відмовив позивачу в здійсненні перерахунку пенсії, зокрема зазначив, що на виконання рішення суду з 01.08.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії та зараховано до стажу роботи на державній службі періоди з 27.10.1975 по 11.11.1977 року та з 16.02.1990 по 28.02.1992 року, а довідка від 28.01.2020№ 16/01-19 не може бути врахована при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», так як стаж на посадах державної служби на розмір пенсії не впливає, тому після перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії не змінився. Вважаючи відмову в перерахунку пенсійного органу протиправною позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що станом на момент призначення пенсії позивачу, стаж державної служби з урахуванням періодів, врахованих на виконання рішення суду від 15.06.2020 по справі №240/6489/20, а саме 4 років 28 днів, становив 21 рік 6 місяців 8 днів, однак стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, становив 17 років 5 місяців 10 днів, тобто менше 20 років. Таким чином, суд першої інстанції погодився з висновком пенсійного фонду, що особи, які не набули стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону "Про державну службу", не менш як 20 років, права на обчислення виплат в середніх розмірах відповідно до абз. 6 п. 4 Порядку не мають. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року. З 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року. Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899 "Про державну службу", та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" вік і страховий стаж. Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, - визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не вказано, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України "Про державну службу" не призначалась. Правовідносини щодо обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 (далі - Порядок № 622). Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622 визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Так, підставою відмови у здійсненні позивачу перерахунку та виплати з 01.08.2019 року пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ є те, що станом на момент призначення пенсії державної служби, його стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, становив 17 років 5 місяців 10 днів, тобто менше 20 років, що позбавляє позивача права на обчислення виплат в середніх розмірах відповідно до абз. 6 п. 4 Порядку немає. Досліджуючи питання наявності у позивача достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ, що давали б йому право на перерахунок пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів враховує наступне. Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі № 242/2536/16-а. З наявної в матеріалах даної справи копії витягу з трудових книжок ОСОБА_1 (а.с.24-30) колегією суддів встановлено, що стаж його державної служби, станом на 01.05.2016 року, становить 20 років 3 місяці 8 днів та включає наступні періоди служби: - з 02.01.1986 по 15.12.1988 - провідним інженером в Черняхівському районному агропромисловому об"єднанні (2 роки 11 місяців 14 днів); - 01.03.1992 по 27.04.1994 - інженером та головним інженером в Черняхівському управлінні сільського господарства та продовольства ( 2 роки 1 місяць 27 днів) - з 28.04.1994 по 01.06.1995 - головним інженером та спеціалістом (1 рік 1 місяць 4 дні); - з 17.04.2006 по 30.04.2006, завідувачем сектору в Управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації(14 днів); з 01.05.2006 по 11.06.2014 - завідувачем сектору, начальником відділу та заступником начальника управління (8 років 1 місяць 11 днів); - з 01.07.2014 по 31.08.2014 - заступником начальника управління (2 місяці); з 01.09.2014 по 30.04.2016 - заступником начальника управління (1 рік 8 місяців). - з 27.10.1975 по 11.11.1977 - служби у лавах Радянської армії (2 роки 15 днів); - з 16.02.1990 по 28.02.1992 - робота на посаді провідного інженера, в Черняхівському районному агропромисловому об`єднанні (2 роки 13 днів). При цьому, колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача, що довідка Черняхівське районне агропромислове об`єднання від 28.01.2020 №16/01-19 про складові заробітної плати для призначення пенсії позивача, як державного службовця, не може бути врахована при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з наступних підстав. Відповідно до абз. 1, 3, 5 п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці. У Додатку до вищевказаної Постанови наведений перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. І, до таких органів, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби відносить: виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи; місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР; всесоюзні і республіканські промислові об`єднання та об`єднання, створені на базі головних управлінь міністерств і відомств відповідно до рішень Уряду. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з постановою ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 14 листопада 1985 року № 1114 та рішення сесії Черняхівської ради народних депутатів від 13 грудня 1985 року з 30.12.1985 створено Черняхівське районне агропромислове об`єднання. Тобто, з наведеного вбачається, що Черняхівське районне агропромислове об`єднання, згідно з приписами Додатку до Постанови № 283, є державними органами колишньої УРСР, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 592/2209/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у позивача, станом на 01.05.2016 року наявний стаж роботи на державній службі 20 років 3 місяці 8 днів, що підтверджується копією трудової книжок НОМЕР_1 , та копією трудової книжки від 24.06.1975 року. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 набув право на отримання пенсії з 01.08.2019 року як особа, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; має страховий стаж 38 років 4 місяці 19 днів; досяг віку 62 роки та має 20 років 3 місяці 8 днів стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Таким чином вимоги позивача, щодо визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті з 01.08.2019 року пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та не врахування довідки від 28.01.2020 № 16/01-19 при здійсненні перерахунку пенсії державного службовця з 01.08.2019 року, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, оскільки вимога зобов`язального характеру є похідною від основної та підлягає задоволенню в силу пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога позивача зобов`язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.08.2019 р. пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.08.2019 р. № 154/01-19 та в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 28.01.2020 р. № 16/01-19 з урахуванням раніше проведених виплат. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, колегія суддів, даючи правову оцінку спірному питанню, враховує наступне. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), роз"яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21.02.2020 у справі №363/3520/16-а, від 21.02.2020 у справі №628/3028/16-а та від 15.04.2020 у справі №815/63/18. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач посилається на те, що він є інвалідом 2 групи та має гіпертонічну хворобу 2 стадії. Вказує, що дії відповідача призвели до його душевного хвилювання та страждання, занепокоєння, розчарування, відчуття несправедливості та тривалою невизначеністю. При цьому, суд зауважує, що позивач не зазначив у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди (страждань та приниження), а також не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із бездіяльністю відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди (відповідного розрахунку моральної шкоди) суду не надано. На доказ завдання моральної шкоди, позивачем до матеріалів позовної заяви додано ксерокопію виписки з медичної карти амбулаторного хворого, яку колегія суддів вважає не достатнім доказом на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру та доказом причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі дослідив всі фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , з 01.08.2019 року пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та не врахування довідки від 28.01.2020 № 16/01-19 при здійсненні перерахунку пенсії державного службовця з 01.08.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.08.2019 р. пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.08.2019 р. № 154/01-19 та в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 28.01.2020 р. № 16/01-19 з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.