Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1054/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1054/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) в якому просила: - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01.10.2020, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на відповідній посаді та без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28.10.2020 №21-246, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ГУ ПФУ в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та, починаючи з 2005 року, отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на відповідній посаді. 28.10.2020 року Чернігівською обласною прокуратурою ОСОБА_1 видано довідку №21-246 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 (а.с.14). 14.12.2020 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, до якої серед іншого додала довідку Чернігівської обласної прокуратури №21-246 від 28.10.2020 року. Листом від 12.01.2021 року №142-5806/П/02/8-2500/21 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомив позивачу, що, відповідно до заяви, здійснено перерахунок пенсії позивача, з 01.10.2020, з урахуванням довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій від 28.10.2020 за №21-246, яка видана Чернігівською обласною прокуратурою в розмірі 60% заробітної плати; при цьому максимальний розмір пенсії позивача склав 17690,00 грн. (а.с.13). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії та зменшення розміру пенсії з 90% до 60%, позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що способом захисту порушених у спірних відносинах прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2020, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на відповідній посаді та без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28.10.2020 №21-246, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в цій частині, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо виплати пенсії позивача за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60%, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» № 1789-XII, а з 15 липня 2015 року Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, у редакції чинній на момент виникнення правових відносин. На час призначення позивачу пенсії діяв Закон України Про прокуратуру №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1789). Згідно частини 1 статті 50-1 Закону №1789 прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Судом встановлено, що позивачці, починаючи з 2005 року було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону №1789. Згідно частини 18 статті 50-1 Закону №1789 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 15.07.2015 року набрав чинності Закон України Про прокуратуру №1697-VII від 14.10.2014 року (далі по тексту - Закон №1697). Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697 визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом: Закон України «Про прокуратуру» крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів. Отже, з 15.07.2015 питання призначення та перерахунку пенсій, призначених прокурорським працівникам, регулюються Законом №1697. Частина 1 статті 86 Закону №1697 (в редакції, чинній на час набрання ним чинності) визначала, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців. Відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно частини 9 статті 86 Закону №1697 прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно частини 20 статті 86 Закону №1697 (в редакції, чинній на час набрання ним чинності) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Отже, відповідно до Закону №1697 відбулось звуження прав прокурорських працівників щодо розміру призначеної пенсії. Наявність у позивачки права на перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідних категорій на підставі довідки виданої Чернігівської обласної прокуратури від 28.10.2020 №21-246, відповідачем не заперечується. Між сторонами цієї справи виник спір стосовно розміру пенсії у відсотках. Так, ч. 2 ст. 86 Закону №1697 підлягає застосуванню при призначенні пенсії прокурорським працівниками після 15.07.2015 року. Натомість, умовою перерахунку пенсій прокурорським працівникам є підвищення заробітної плати. Інші умови щодо розміру пенсії, який застосовується під час перерахунку перерахунок пенсій, ч. 1 ст. 86 Закону №1697 не містить. Отже, при перерахунку пенсій прокурорським працівникам застосуванню підлягає розмір, з якого була призначена пенсія. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VII від 28.12.2014, відповідно до якого частина 18 статті 50-1 Закону України №1789 (яка діяла до 15.07.2015) та частина 12 статті 86 Закону України №1697-VІІ викладені в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Проте, в період з 2015 року по 2019 рік, Кабінетом Міністрів України нормативно-правові акти щодо встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури не приймалось. У подальшому рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII від 14.10.2014, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 встановлений такий порядок його виконання: - частина 20 статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; - частина 20 статті 86 Закону №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Також, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та №6-р/2020 від 26.03.2020 у позивачки виникло право на звернення за перерахунком пенсії в порядку, визначеному частиною 20 статті 86 Закону №1697, з дня підвищення заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Судом встановлено, Чернігівською обласною прокуратурою позивачці надано довідку від 28.10.2020 №21-246 про розмір заробітної плати, для перерахунку пенсії за відповідною посадою. Вказана довідка видана, відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020. Відповідач на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28.10.2020 №21-246, здійснив перерахунок пенсії позивачки виходячи з 60% грошового забезпечення, визначеного вказаною довідкою та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму. Пенсія позивача після вказаного перерахунку складає 17 690,00 грн. Враховуючи, що положення частини 2 статті 86 Закону №1697 щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, при перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної позивачу, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Також суд враховує, що питання визначення відсоткового розміру пенсії під час проведення її перерахунку неодноразово розглядалося Верховним Судом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі № 635/6663/16-а, від 10 квітня 2019 року у справі № 310/6638/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 354/90/15-а, від 19 липня 2021 року у справі № 752/17381/16-а, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувалися порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом враховується, що вказані судові рішення містять висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у редакціях, що діяли з 01 квітня 2014 року та з 01 січня 2015 року, а не ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Водночас зміст ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у редакції, що діяла з 01 квітня 2014 року повністю відповідає змісту ч. 2 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII у редакції, що діяла з 15 липня 2015 року. У подальшому, з 01 січня 2015 року до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та ч. 2 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII були внесені тотожні зміни. З огляду на зазначені правові положення та висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення позивачу пенсії, а саме: у розмірі 90% грошового забезпечення, відповідно перерахунок пенсії за вислугу років позивачки із застосуванням розміру пенсії 60% грошового забезпечення є протиправним. Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668). Положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», «Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року», Про затвердження «Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року по справі №580/5238/20. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність з боку ГУ ПФУ в Чернігівській області в цій частині порушень прав та законних інтересів позивача, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2020 року, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на відповідній посаді, на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 28.10.2020 року №21-246, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) судового збору. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 29.11.2021 року