Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7544/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7544/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 до Київської міської ради, третя особа- Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа- Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", в якому просив: - визнати незаконною бездіяльність Київської міської ради з питань не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва; - зобов`язати Київську міську раду вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо незатвердження планів інвентаризації об`єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва. Зобов`язано Київську міську раду вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації об`єкта благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва. Позов в іншій частині залишено без задоволення. В апеляційній скарзі Київська міська рада, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Київською місцевою прокуратурою №3 опрацьовано інформацію щодо стану законності з питань дотримання законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, за результатами вивчення якої виявлено порушення вимог законодавства щодо проведення паспортизації та інвентаризації дитячих майданчиків міста, які негативно впливають на організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель та інженерних споруд та створюють потенційну загрозу життю дітей у разі їх неусунення. Згідно із розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №132 від 18 березня 2016 року, за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" на праві господарського відання закріплено 26 дитячих майданчиків, а саме: №211 - вулиця Бальзака, 55 (ігровий майданчик); №212 - вулиця Закревського, 5-7 (ігровий майданчик); №213 - вулиця Шолом-Алейхема, 9 (ігровий майданчик); №214 - вулиця Бальзака, 65-А (ігровий майданчик); №215 - проспект Маяковського, 14/13 (ігровий майданчик); №216 - вулиця Мілютенка, 11-А (ігровий майданчик); №217 - вулиця Братисласька, 34 (ігровий майданчик); №218 - вулиця Волкова, 2, 4, 6/55 (ігровий майданчик); №219 - вулиця Лаврухіна, 15/46 (ігровий майданчик); №220 - вулиця Лисківська, 15/46 (ігровий майданчик); №221 - проспект Лісовий, 43 (ігровий майданчик); №222 - проспект Маяковського, 4 (ігровий майданчик); №223 - проспект Маяковського, 95-Б (ігровий майданчик); №224 - вулиця Висоцького, 8-А (спортивний майданчик); №225 - вулиця Радунська, 3 (спортивний майданчик); №226 - проспект Маяковського, 72-Б (спортивний майданчик); №227 - проспект Маяковського, 21-Б (спортивний майданчик); №228 - вулиця Бальзака, 58 (спортивний майданчик); №229 - вулиця Кіото, 5-9 (спортивний майданчик); №230 - вулиця Закревського, 69 (ігровий майданчик); №231 - вулиця Драйзера, 26 (ігровий майданчик); №232 - проспект Маяковського, 23 (ігровий майданчик); №233 - вулиця Бальзака, 50 (ігровий майданчик); №234 - вулиця Братиславська, 7, 7-А ((ігровий майданчик); №235 - вулиця Жукова, 37, 39 (ігровий майданчик); №236 - вулиця Милославська, 21-А (ігровий майданчик); №237 - вулиця Драйзера, 20 (ігровий майданчик); №238 - вулиця Бальзака, 44 (ігровий майданчик); - №239 - проспект Лісовий, 25-А (ігровий майданчик); №240 - вулиця Бальзака, 54-А (спортивний майданчик); №241 - вулиця Драйзера, 26 (ігровий майданчик); №242 - проспект Маяковського, 25 (ігровий майданчик); №243 - вулиця Радунська, 44 (ігровий майданчик). З листа КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" від 21 та 26 грудня 2018 року вбачається, що з моменту створення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" плани проведення інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою - дитячих майданчиків на підприємстві - не розроблялись і не затверджувалися. З додатку до розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 березня 2016 року №132 вбачається, що вищенаведені ігрові та спортивні майданчики на праві господарського відання закріплені за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва". З вищевикладеного слідує, що паспорти об`єктів благоустрою, а саме дитячих майданчиків, які перебувають на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" та розташовані на території Деснянського району міста Києва не складалися, інвентаризація не проводилася. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06 вересня 2005 року №2807-IV (далі - Закон №2807-IV), благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 13 вказаного Закону, до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; Згідно з пунктом 8 частини першої статті 21 Закону №2807-IV, елементами (частинами) об`єктів благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків. Відповідно до пункту "а" частини сьомої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради. Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону №2807-IV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону №2807-IV, є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою. За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону №2807-IV, об`єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території. Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону №2807-IV передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. На виконання наведених вище положень статті 18 Закону №2807-IV, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29 жовтня 2012 року №550 затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція №550). Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №550, під паспортизацією об`єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об`єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об`єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об`єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об`єкті благоустрою. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №550, технічна інвентаризація та паспортизація об`єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно. Пунктом 1.5 Інструкції №550 передбачено, що технічна інвентаризація об`єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що організацію благоустрою території міста Києва повинна забезпечувати Київська міська рада, до компетенції якої віднесено, зокрема, затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту. Для підтримання об`єктів благоустрою у належному стані Закон №2807-IV зобов`язує, зокрема, підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів проводити їх планову інвентаризацію. Однією з необхідних умов для належного виконання цього обов`язку є наявність затвердженого плану проведення таких заходів з благоустрою населеного пункту. За змістом наведених вище положень Закону №2807-IV та прийнятої на його виконання Інструкції №550, затвердження планів інвентаризації об`єктів благоустрою на території міста Києва є компетенцією міської ради. Проте, Київською міською радою плани інвентаризації не затверджено, як наслідок паспорт та інвентаризаційні документи на дитячі ігрові майданчики, наведені вище, які знаходяться у Деснянському районі міста Києва відсутні. Отже, в порушення наведених вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Київською міською радою не було забезпечено виконання вимог законодавства в частині затвердження планів інвентаризації об`єкту благоустрою населеного пункту. З наведеного вище вбачається бездіяльність Київської міської ради, так як за відсутності затверджених планів інвентаризації об`єктів благоустрою (їх частин), не проведено планову інвентаризацію та паспортизацію відповідно до вимог статті 18 Закону №2807-IV, закріплених об`єктів благоустрою, а саме дитячих ігрових майданчиків, розташованих у Деснянському районі міста Києва. Таким чином, Київська міська рада, будучи суб`єктом, який здійснює управління об`єктами благоустрою населеного пункту, не виконала покладені законодавством повноваження, не вжила заходів щодо затвердження планів інвентаризації об`єктів благоустрою населеного пункту, а саме дитячих ігрових майданчиків, розташованих в Деснянському районі міста Києва, допускаючи протиправну бездіяльність. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави, до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.