Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2503/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/2503/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (суддя суду 1 інстанції Батрак І.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на 13.07.2020, тобто на день призначення пенсії за віком; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на 13.07.2020, тобто на день призначення пенсії за віком. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з аналізу п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплат будь-якого іншого виду пенсії. Вказує, що у квітні 2014 року їй було призначено пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і не подавала заяв про виплату пенсії, оскільки продовжила працювати. Зауважує, що на день досягнення пенсійного віку працювала та продовжує працювати на посаді вчителя, згідно з даними трудової книжки на день досягнення пенсійного віку має стаж роботи на посаді 39 років 6 місяців 24 дні, тому відповідно до чинного законодавства має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення. Звертає увагу на те, що до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яких пенсійних виплат. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, зазначає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки під час призначення пенсії за вислугу років, 25.04.2014, вона не отримувала жодних пенсійних виплат. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, пенсіонером, якій 25.04.2014 на підставі особисто поданої заяви призначена пенсія відповідно до положень п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику в галузі освіти, виходячи з вислуги років, про що свідчить протокол № 712 від 30.04.2014. Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.08.1980 позивач з 05.08.1980 працювала на посаді вчителя початкових класів Балочковськой ВШ Пологівського району, з 17.08.1981 - переведена на посаду вчителя початкових класів Конко-Роздольської СШ Пологівського району Запорізької області, з якої звільнена 24.05.1982; з 15.08.1982 працювала на посаді вихователя групи подовженого дня К-Роздольської СШ, з 01.09.1986 переведена на посаду вчителя начальних класів та 24.04.2014 звільнена з займаної посади в зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років, але з 25.04.2014 знов призначена на посаду вчителя початкових класів Кінськороздорівської НПК, а якій працює до теперішнього часу, про що свідчить також довідка Комунальної установи «Кінськороздорівського НВК» від 16.03.2021 №65. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 13.07.2020 отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить заява про призначення пенсії та рішення 923180136951. На виконання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №280/5945/20 було здійснено перерахунок пенсії позивача за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки, починаючи з 13 липня 2020 року. 09.02.2021 позивач звернулась до Відділу обслуговування громадян №15 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом від 17.02.2021 №1830-1599/Ц-02/8-0800/21 відповідач повідомив, що оскільки з 25.04.2014 їй призначалася пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач не має права на виплату грошової допомоги п.7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами статті 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. За правилами пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року по справі №328/1620/17 умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за заявою позивача їй з 25.04.2014 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю. Тобто до призначення позивачу пенсії за віком їй призначалася пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та ухвалено рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 317 КАС України, є підставою для скасування рішення суду, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко