Постанова 4852 № 280/4202/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4202/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №280/4202/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 30.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій та зобов`язання Пенсійного органу нарахувати та виплатити таку допомогу. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі цього Закону, а не її (будь-якого іншого виду пенсії) отримання у минулому, як помилково вважає відповідач. Рішенням Запорізького окружного административного суду від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений повністю. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наявності у позивача права на отримання спірної грошової допомоги, оскільки на момент виникнення права на пенсію за віком будь-якого іншого виду грошової допомоги остання не отримувала. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що умовою наявності права на отримання спірної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважає позивач і з чим погодився суд першої інстанції, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю (за віком) пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивачці 30.08.2010 року призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти та вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 30.08.2010 року прийнято на посаду вчителя світової літератури Запорізької загальноосвітньої школи № 49, з 01.09.2010 року виплату пенсії припинено. З 22.07.2013 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом відповідача від 04.07.2019 року № 2-Н позивача повідомлено про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку з реалізацією нею права на пенсію за вислугу років. У відповіді відповідач повідомив заявницю, що звертаючись за призначенням пенсії за вислугою років, остання використала право первинного призначення пенсії по Україні , тому підстави для нарахування грошової допомоги, відсутні. Натомість, позивачка зазначає, що має право на отримання такої допомоги, оскільки на момент виникнення права на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала, тоді як відповідач вказує про відсутність можливості виплати грошової допомоги у зв`язку з реалізацією позивачем права виходу на пенсію за вислугою років. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд виходить з того, що відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що однією з умов наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як справедливо зазначив суд першої інстанції. Саме вказана умова є спірною в правових позиціях сторін в даній справі. Колегія суддів відмічає, що в матеріалах справи немає доказів того, що позивачка за період з 30.08.2010 року по 31.08.2010 року отримала пенсію за вислугу років, в розмірі 91.20 грн., нарахування та виплата якої на думку відповідача унеможливлює отримання ОСОБА_1 грошової допомоги. Суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів виплати пенсії позивачці , а також те, що поняття « нарахування пенсії» та « отримання пенсії» не є тотожними визначеннями. З урахуванням того, що відповідач не заперечує факту досягнення позивачкою на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України № 1058, факту того, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1778, та наявності у позивачки достатнього страхового стажу, а також при відсутності доказів виплати та отримання ОСОБА_1 пенсії , доводи апеляційної скарги не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з викладенням обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, зазначених у відзиві, враховує детальні пояснення позивачки щодо суті пенсійних виплат 2010 року, які остання в цей період не отримувала, погоджується з посиланням ОСОБА_1 на ст.77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення чи правової позиції суб`єктом владних повноважень. Суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання сторін в даній справі на судову практику з зазначеної категорії справ, без врахування особливостей та обставин по конкретній справі, не може мати наслідком застосування тієї чи іншої правової позиції суду касаційної інстанції, оскільки суд надає оцінку конкретним обставинам справи у відповідності до законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Судова колегія ставиться критично до доводів апеляційної скарги щодо застосування наслідків ст. 123 КАС України, з огляду на ту обставину, що своє право звернення до суду позивачка обґрунтовує протиправною відмовою відповідача щодо призначення та виплати грошової допомоги, викладеної в листі на звернення ОСОБА_1 від 04.07.2019р. З урахуванням дати подання позову 30.08.2019 року, очевидно строк звернення позивачки до суду не є пропущеним. Не заслуговують на увагу, та не є підставою для задоволення апеляційної скарги доводи про покладення на відповідача обов`язку відшкодування судових витрат, з огляду на приписи ст. 139 КАС України, та прийняте судом першої інстанції рішення про задоволення адміністративного позову, в зв`язку з чим судові витрати, понесені позивачем відшкодовуються за рахунок асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не були допущені порушення норм матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим, підстав для застосування ст. 317 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №280/4202/19 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного административного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №280/4202/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко