Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3097/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/3097/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 09 серпня 2021 року (головуючий суддя: Казанчук Г.П.) по адміністративній справі № 340/3097/21, розглянутій у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 15.06.2021 року звернулася до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом №111450001393 від 07.06.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років починаючи з 31.05.2021 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Свої вимоги обґрунтовує тим, що має спеціальний педагогічний стаж роботи 29 років 16 днів, якого достатньо для призначення пенсії за вислугу років, а тому відмова в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи є протиправною. У відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення», оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи за спеціальністю для призначання пенсії за вислугу років Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 09 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, визнане протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №111450001393 від 07.06.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 31.05.2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати в сумі 605,33 грн. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач має необхідний педагогічний стаж для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-Х11(далі Закон №1788-Х11), а тому у відповідача відсутні підстави для відмови у призначення пенсії за вислугу років Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляцій-ну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом надана невірна оцінка встановленим обставинам справи, та неправильно застосовані норми матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно даних трудової книжки з 15.08.1991 року по 31.08.2020 року працювала вчителем загальноосвітніх навчальних закладів . Після звільнення з роботи позивач звернулась 31.05.2021 року до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-Х11,в чому їй відмовлено рішенням №111450001393 від 07.06.2021 року, яке мотивоване відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017р. - 26 років 6 місяців. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із відповідним позовом. Частиною 2 ст.19, 46 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до приписів ч. 1, 7, 51, 52 Закону №1788-Х11 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п."е" ст.55 Закону №1788-Х11. Положеннями п."е" ст.55 Закону №1788-Х11 (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 року N 2-р/2019 визнано не конституційними положення п."а" ст. 54, ст.55 Закону №1788-Х11 зі змінами, внесеними законами України від 02.03. 2015 року N 213-VIII, від 24.12. 2015 року N 911-VIII, які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на день звернення позивача із заявою 31.05.2021 року про призначення пенсії за вислугу років, діяла редакція п."е" ст. 55 Закону №1788-Х11 до 02.03.2015 року, яка передбачала право на пенсію за вислугу років працівників освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, до яких згідно п.1 входить робота учителем в загальноосвітніх навчальних закладах. Матеріалами справи підтверджено, і зазначену обставину визнав відповідач, що ОСОБА_1 на день звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років 31.05.2021 року має страховий стаж 34 роки 5 місяців 19 дні, із них 29 років є педагогічним стажем, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону №1788-XII . Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача як підставу відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років на п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV(далі - Закон № 1058-IV), яким передбачено, що право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно під віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10. 2017 року, зазначеним п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-Х11. Крім того, вказаною нормою не внесено змін до ст. 55 Закону №1788-Х11, а тому вона підлягає застосуванню у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06. 2019 року. В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років як працівник освіти відповідно до Закону №1788-Х11, визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області у формі протоколу №111450001393 від 07.06.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону №1788-Х11, та зобов`язав відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з дати звернення із заявою - 31.05.2021 року. У відповідності до приписів ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача правомірно стягнуті судові витрати пропорційно задоволених вимог в сумі 605, 33 грн. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано. З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення. Керуючись ст.12, 315 ,316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 09 серпня 2021 року по адміністративній справі № 340/3097/21- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 листопада 2021 року, та не підлягає оскарженню згідно п.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай