Постанова 4816 № 585/695/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м.Суми Справа №585/695/21 Номер провадження 22-ц/816/1457/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2021 року в складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Ромни, повний текст якого складено 19 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 16 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 246752,13 грн, вартість послуг автотоварознавчої експертизи у розмірі 6958,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн, судові витрати у розмірі 2637,10 грн, а за відсутності або недостатності коштів у ОСОБА_2 для відшкодування завданої шкоди, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як батьків ОСОБА_2 субсидіарно (додатково) матеріальну та моральну шкоду, в частині якої не вистачає, або у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 вересня 2019 року о 12:10 в м. Ромни по вул. Полтавській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ceat Ibiza 1.4, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 , який не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримавшись безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2019 року у справі № 585/4277/19 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 у віці 15 років 18 вересня 2019 року о 12:10 на вул. Полтавській в м. Ромни порушив Правила дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП у віці від 14 до 16 років. Оскільки на день скоєння ДТП ОСОБА_2 не виповнилося 16 років, до відповідальності згідно ч. 3 ст. 184 КУпАП було притягнуто його батька ОСОБА_4 та матір ОСОБА_3 за невиконання ним своїх батьківських обов`язків. Вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 18 вересня 2019 року складає 246752,13 грн. Також позивачем понесено додаткові витрати у розмірі 6958,00 грн - сплачені на рахунок судового експерта Шаповалова В.І., за послуги автотоварознавчої експертизи автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_2 . Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не надано підтвердження наявності на його рахунку № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк» коштів, достатніх для відшкодування заподіяної ним шкоди внаслідок ДТП в розмірі 263710,13 грн, а тому відсутні належні та допустимі докази самостійного відшкодування ним завданої матеріальної та моральної шкоди позивачу. З огляду на особливість матеріальної норми, а саме ч. 2 ст. 1179 ЦК України батьки в порядку ст. 619 та ч. 2 ст. 1179 ЦК України мають нести субсидіарну відповідальність. Розмір душевних страждань оцінюється позивачем в 10000 грн, що враховує в себе душевні страждання, які доводиться переносити позивачеві, зокрема: порушення звичайного способу життя (змушений витрачати час на судові засідання для відновлення порушеного права), душевних страждань, що виражається в порушенні сну, надмірної нервозності, оскільки наслідки дорожньо-транспортної пригоди не вирішені, а порушені права позивача не відновлені. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 246752,13 грн, вартість послуг автотоварознавчої експертизи у розмірі 6958,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн, судові витрати у розмірі 2637,10 грн, а всього на загальну суму 263710,13 грн, а за відсутності або недостатності коштів у ОСОБА_2 для відшкодування завданої шкоди, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як батьків ОСОБА_2 субсидіарно (додатково) матеріальну та моральну шкоду, в частині якої не вистачає, або у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати частково та закрити провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди або рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В доводах апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції проігноровані вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України та ст. 619 ЦК України, які встановлюють, що спочатку потерпілому слід пред`явити вимогу до неповнолітньої особи, а у разі незадоволення цієї вимоги - до батьків. Тобто, потерпілий не наділений правом пред`являти одночасно вимогу і до неповнолітнього і до його батьків, вимога до батьків можлива лише після незадоволення вимоги неповнолітнім в повному обсязі або частково. Натомість, місцевий суд, встановивши, що у неповнолітнього ОСОБА_2 є кошти, достатні для погашення вимог потерпілого, наклавши арешт на його рахунок, не перевіривши наявність у ОСОБА_2 іншого майна для задоволення вимог потерпілого, такого як транспортні засоби, проігнорувавши рішення суду про відмову в позові до батьків, яке набрало законної сили, неправомірно застосував до правовідносин ч. 2 ст. 1179 ЦК України. Вказують, що судом першої інстанції не з`ясовано та не розмежовано відповідальність батьків за шкоду, завдану їх сином - в частковому вираженні чи солідарно, що робить рішення не зрозумілим і порушує права відповідачів на захист. Зазначають, що судом безпідставно не взято до уваги вимоги ч. 3 ст. 1179 ЦК України в частині припинення стягнення з батьків при досягненні ОСОБА_2 повноліття. Рішення в такому вигляді буде порушувати майнові права ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки їхньому сину ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнюється 18 років і в силу ч. 3 ст. 1179 ЦК України ОСОБА_2 з цього часу самостійно відповідає по своїм зобов`язанням. Посилаються на те, що місцевим судом не обґрунтовано в чому вина батьків у заподіянні їхнім сином моральної шкоди потерпілому. Жодного доказу на підтвердження правомірності стягнення з батьків моральної шкоди, матеріали справи не містять. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за передачу транспортного засобу неповнолітньому сину, а ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виховання, які тягнуть за собою різну цивільно-правову відповідальність їх як батьків. Судом взагалі не проаналізовані дані факти, не надано їм оцінку та не зроблено відповідних висновків. Також вказують, що встановивши, що предметом позову є вимога про відшкодування шкоди, завданої ДТП, місцевий суд не проаналізував вимоги ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Судом взагалі залишено поза увагою даний факт. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко К.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів адвоката Глущенка В.В., представника позивача адвоката Яковенко К.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог і доводів апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2019 року о 12:10 в м. Ромни по вул. Полтавській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ceat Ibiza 1.4, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 , який не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримавшись безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Відносно ОСОБА_1 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 15-16). Як вбачається зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 13). Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2019 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП і накладено штраф у розмірі 850 грн за те, що ухилився від виконання, передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення належних умов виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 18 вересня 2019 року близько 12 год. 10 хв. на вул. Полтавській в м. Ромни порушив п. 12.11. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП у віці від 14 до 16 років (т. 1 а.с. 11). Постановою Роменського ВП ГУНП у Сумській області № 3017 від 14 листопада 2019 року накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 510 грн за те, що ОСОБА_2 , який у віці 15 років з дозволу матері - ОСОБА_3 , керував транспортним засобом (Ceat Ibiza 1.4, д.н.з. НОМЕР_1 ), не маючи такого права за законом та 18 вересня 2019 року близько 12 год. 10 хв. по вул. Полтавській в м. Ромни порушив п. 12.11 ПДР, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 14). Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року встановлені обставини події від 18 вересня 2019 року і проти яких відповідачі не заперечували (т. 1 а.с. 39-42). Відповідно до технічного паспорту НОМЕР_6 транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado номер шасі НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 на праві власності (т. 1 а.с. 10). Вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 18 вересня 2019 року складає 246752,13 грн., що підтверджується висновком експерта № 4518 від 23 липня 2020 року (т. 1 а.с. 17-35). Також позивачем понесені додаткові витрати у розмірі 6958,00 грн, сплачені на рахунок судового експерта Шаповалова В.І. за послуги автотоварознавчої експертизи автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією рахунку-фактури № 248 від 09 липня 2020 року; договору № 32/20 про надання послуг з автотоварознавчої експертизи від 09 липня 2020 року; квитанції № 2016-5298-6130-2719 від 10 липня 2020 року та акту прийому - передачі робіт від 23 липня 2020 року (т. 1 а.с. 36-38). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 240709381 від 15 січня 2021 року відомості про реєстрацію речових прав ОСОБА_2 на нерухоме майно відсутні (т. 1 а.с. 53). Відповідно до довідки АБ «Укргазбанк» № 5-304/18/15/2021 від 30 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 в АТ «УКРГАЗБАНК», станом на 30 березня 2021 року залишок коштів на рахунку становить 270004 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки шкода майну позивача завдана внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 , тому прийшов до висновку, що з останнього на користь позивача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 246752,13 грн, вартість послуг автотоварознавчої експертизи у розмірі 6958,00 грн, а за відсутності або недостатності коштів у ОСОБА_2 для відшкодування завданої шкоди, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як батьків ОСОБА_2 субсидіарно (додатково) матеріальну та моральну шкоду, в частині якої не вистачає, або у повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, на думку місцевого суду, доведених позивачем, вважав, що вимога про відшкодування моральної шкоди позивачеві в розмірі 10000 грн цілком відповідає вимогам розумності і справедливості відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди. Колегія суддів апеляційного суду в цілому погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди (ч. 3 ст. 1179 ЦК України). З викладених вище обставин у справі та норм матеріального права вбачається, що заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітнім ОСОБА_2 матеріальна та моральна шкода підлягає відшкодуванню потерпілому як за рахунок винуватця пригоди, тобто неповнолітнього, так і за рахунок його батьків. При цьому, відповідальність батьків ОСОБА_2 є додатковою, тобто батьки відповідають перед потерпілим в тій частині, в якій не може відповідати сам неповнолітній по причині відсутності у нього коштів та майна, достатнього для відшкодування шкоди. Водночас, відповідальність батьків неповнолітнього припиняється у випадку після досягнення завдавачем шкоди повноліття (18 років) або коли завдавач шкоди до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, а тому абзац другий резолютивної частини оскаржуваного рішення на підставі п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення її у редакції, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 1179 ЦК України, зокрема, із зазначенням про припинення обов`язку батьків відповідати за заподіяну сином шкоду після досягнення ним повноліття або появи у нього майна, достатнього для відшкодування заподіяної шкоди, до досягнення повноліття та визначенням меж відповідальності кожного із батьків. Доводи апеляційної скарги з приводу незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на положення ст. 32 цього Закону, на увагу не заслуговують. Доводи скарги з приводу того, що судом вже ухвалювалось рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав також є безпідставними, оскільки рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року у цивільній справі № 585/1254/20 жодних вимог до ОСОБА_2 не вирішувалось, оскільки відповідний позов ОСОБА_1 таких вимог не містив. З рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих сум на відшкодування завданої матеріальної шкоди, вартості послуг експертизи, моральної шкоди, а також судових витрат колегія суддів повністю погоджується. Апеляційна скарга не містить доводів про спростування розміру визначеного судом відшкодування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2021 року змінити і викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 246752 грн 13 коп., вартість послуг автотоварознавчої експертизи у розмірі 6958 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн, судові витрати у розмірі 2637 грн 10 коп., а всього на загальну суму 263710 грн 13 коп., а за відсутності або недостатності коштів у ОСОБА_2 для відшкодування завданої шкоди, стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), як батьків ОСОБА_2 , додатково матеріальну та моральну шкоду, в частині якої не вистачає, або у повному обсязі і такий обов`язок припиняється після досягнення ОСОБА_2 повноліття або появи у нього до досягнення повноліття майна, достатнього для відшкодування шкоди. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: Т.А. Левченко О.І. Собина