Ухвала КГС ВС № 910/6330/20

УХВАЛА 29 листопада 2021 року м. Київ Справа № 910/6330/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б. Ю. та Малашенкової Т. М., розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - Товариство) на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 за позовом Товариства до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" про стягнення 101 449, 14 грн та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" до Товариства про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення, ВСТАНОВИВ: Товариство 18.08.2021 (відповідно до поштової відмітки на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №910/6330/20. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не наведено передбачених частиною другою статті 287 ГПК Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також до скарги не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 05.11.2021. Товариство 05.11.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) на виконання вимог згаданої ухвали про залишення його касаційної скарги без руху направило на адресу Касаційного господарського суду уточнену касаційну скаргу, в якій останнє посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 923/316/17 (щодо стягнення вартості недоврахованої електричної енергії, у зв`язку з чим визначальним є доведення факту порушення ПКЕЕ), що є підставою касаційного оскарження судового рішення, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Також скаржником до заяви про усунення недоліків додано те саме платіжне доручення від 12.08.2021 № 201027289, яке Судом вже було визнано неналежним доказом сплати судового збору, оскільки останнє не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дати прийняття судового акта (постанови), що оскаржується. Разом з тим скаржник просить визнати згадане платіжне доручення від 12.08.2021 № 201027289 належним доказом, зважаючи на сам факт сплати суми судового збору та його зарахування до державного бюджету згідно з кодом сплати - "101". Розглянувши наведені обґрунтування, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття касаційної скарги та необхідності її повернення з огляду на таке. Частинами першою та другою статті 9 Закону "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому посилання скаржника на сам факт зарахування суми судового збору за відповідним кодом не приймається судом до уваги, оскільки згідно з пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором Необхідними ідентифікуючими ознаками позовної заяви (заяви, скарги), а у цьому випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна касаційна скарга, реквізити судових рішень, які оскаржуються та назва суду, де розглядається скарга. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Водночас, необхідно зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Отже, з урахуванням наведеного додане скаржником до заяви про усунення недоліків платіжне доручення від 12.08.2021 № 201027289 про сплату судового збору у розмірі 8 408, 00 грн, не є належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/6330/20, оскільки не містить інформації про номер справи, в межах якої подається касаційна скарга, з огляду на що з останнього не вбачається, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором, тобто скаржником не усунуто вказаний недолік касаційної скарги. При цьому Суд звертає увагу скаржника, що повернення помилково сплаченого судового збору передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системами обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №

787. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (пункт 2 Порядку). Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Як було зазначено в ухвалі від 12.10. 2021 про залишення касаційної скарги без руху, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права потрібно обов`язково наводити у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Проте скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків без зазначення конкретних норм права щодо яких, на думку скаржника, не було враховано висновок про їх застосування, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу. З урахуванням наведених норм ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Товариство не усунуло недоліків поданої ним касаційної скарги, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу та вимог ухвали від 12.10.2021 про залишення його касаційної скарги без руху не обґрунтувало належним чином підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту і форми. За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що він не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою з дотриманням вимог статей 288, 290, 291 ГПК України. Керуючись статтями 234, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №910/6330/20 повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя Т. Малашенкова