Постанова 4873 № 910/131/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" листопада 2021 р. Справа№ 910/131/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 (повний текст складено 18.03.2021) у справі № 910/131/21 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 222 860,09 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/131/21 позов задоволено повністю; вирішено стягнути Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» суму страхового відшкодування в розмірі 222 860,09 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 342,90 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/131/21 заяву Приватного підприємства «Транс Логістик» про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу вирішено задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу ПП «Транс Логістик» в задоволенні позову. Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Приватне підприємство «Транс Логістик» (ПП «Транс Логістик», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідач), у якому заявлені вимоги про стягнення суми страхового відшкодування по автомобілю MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 222 860, 09 грн. В обґрунтування позовних вимог ПП «Транс Логістик» вказувало на те, що у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 та внаслідок настання 28.07.2020 дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем MAN TGM 18.240, державний номер НОМЕР_1 , виник обов`язок з виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 222 860, 09 грн., який відповідачем у визначений договором строк не виконано. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/131/21 позов задоволено повністю. Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що сума страхового відшкодування підлягає сплаті на користь позивача та становить 222 860,09 грн., при цьому, згідно з п. 11.4.6 частини ІІ договору саме на страховика покладений обов`язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи; відповідно відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , після його пошкодження у ДТП, що трапилась 28.07.2020, не може стати підставою для невиконання обов`язку виплатити страхове відшкодування позивачу, як власнику вказаного транспортного засобу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що винесене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи. Згідно доводів апеляційної скарги: - суд першої інстанції, встановивши наявність в укладеному сторонами договорі страхування пункту 16.1.11 та, відповідно наявність у страховика права відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі наявності Акту огляду ТЗ, безпідставно не застосував такого пункту, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 6, 12, 525, ч. 1 ст. 526, ст. 627, 990, 991 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування»; - суд першої інстанції без будь-якого правового обґрунтування проігнорував зміст укладеного між сторонами договору страхування, а саме - підпункту 16.1.11, та не визнав за страховиком права на відмову у виплаті у зв`язку з відсутністю Акту огляду, яке прямо передбачене у зазначеному підпункті 16.1.11 Договору та жодним чином не обмежене іншими умовами Договору або нормами чинного законодавства; - суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу; таку відмову було здійснено ПАТ «УПСК» у повній відповідності із нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правил страхування та умовами Договору страхування, у тому числі п. 16.1.11 договору; - суд не взяв до уваги, що позивач не заперечував факту невиконання ним обов`язку надати ТЗ для огляду; що позивач сам порушив вимоги Правил страхування, не виконавши обов`язку щодо надання транспортного засобу для огляду страховику; - суд першої інстанції не надав жодної оцінки доказам того, що позивач чітко усвідомлював наслідки ненадання ТЗ для огляду при укладенні договору страхування; - суд залишив поза увагою посилання відповідача на те, що поведінка позивача, який спочатку не надав ТЗ для огляду страховику, усвідомлюючи прямо передбачені пунктом 16.1.11 договору наслідки у вигляді відмови у виплаті страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а потім пред`явив до страховика позов про стягнення такого відшкодування - суперечить його попередній поведінці і є прямим порушенням доктрини venire contra factum proprium. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/131/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 18.05.2021), до справи залучені додаткові пояснення з посиланням на відповідну судову практику у вирішенні спорів між сторонами подані позивачем (24.06.2021) та відповідачем (02.08.2021). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 16.07.2019 між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та ПП «Транс Логістик» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (далі - договір страхування). Згідно з умовами договору страхування, а також додатку № 6 від 28.08.2019 до нього, були застраховані майнові інтереси страхувальника (ПП «Транс Логістик»), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Автомобіль MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ПП «Транс Логістик» згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; у додатку № 6 до договору визначено строк дії договору з 05.09.2019 по 04.09.2020. У п. 3 частини І договору зазначено, що вигодонабувач сторонами договору не визначений. З посиланням на положення ст. 3 Закону України «Про страхування», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки за погодженням сторін не визначено іншого вигодонабувача, страхове відшкодування за страховим договором № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 належить до виплати на користь ПП «Транс Логістик», як власника застрахованого транспортного засобу, який може понести збитки внаслідок його пошкодження. У розділі 7 частини І договору та п. 4.1 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) встановлено, що застрахованим може бути, зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди). Відповідно до п. 7.3 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) лімітом відшкодування по КАСКО та/або ДО за кожним ТЗ є страхова сума за кожним ТЗ, зазначена у додатку до договору страхування. Страхова сума є агрегатним лімітом відшкодування страховика по всіх страхових випадках, що відбулись під час дії договору. Договір вважається виконаним і припиняє свою дію з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі, еквівалентному розміру страхової суми за мінусом франшизи по всіх страхових випадках, що сталися за договором. Договір діє до кінця обумовленого в частині І терміну в межах різниці між страховою сумою і розміром виплачених страхових відшкодувань, тобто страхова сума зменшується на розмір виплачених відшкодувань. Страхова сума може бути відновлена до початкового розміру шляхом внесення відповідних змін до договору та сплати додаткового страхового платежу. У додатку № 6 від 28.08.2019 до договору, сторони погодили страхову суму для транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 970 000,00 грн. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачем будь-яких страхових виплат на виконання укладеного сторонами договору страхування № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 щодо автомобіля MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 . 28.07.2020 на 41 км + 700 м автошляху Мар`янське - Берислав Т-0403 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Renault, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 ; внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2020 по справі №504/3430/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 340,00 грн. У вказаній постанові Комінтернівським районним судом Одеської області також було встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм ПП «Транс Логістик». 29.07.2020 ПП «Транс Логістик» звернулось до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою-повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, яка була зареєстрована в журналі реєстрації за № 1551. Листом № 3908/18 від 05.01.2021 ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» керуючись п.п. 11.3.7 п. 11.3 договору страхування, та на підставі п.п. 16.1.11 п. 16.1 вказаного договору відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, зазначивши при цьому, що страхувальник при укладенні договору страхування не виконав свого обов`язку щодо надання страховику транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , для огляду та фотографування з метою оцінки страхового ризику, у зв`язку з чим відсутній акт огляду цього транспортного засобу. За умовами п. 12.5 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ лише на СТО, що погоджена з страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими з страховиком вважаються СТО, на яких відповідно до вимог заводу-виробника ремонтуватимуться застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для ТЗ, що знаходяться на обслуговування сервісного дилеру MAN, SCANIA. ПП «Транс Логістик» звернулось до офіційного сервіс-партнера MAN в Україні Одеської філії ТОВ «Технофорум» та самостійно оплатило проведений відновлювальний ремонт автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком-фактурою № ODN-TEF-2052015 від 05.08.2020 на суму 222 860,09 грн., актом виконаних робіт № ODN-TEF-2053084 від 30.10.2020 на суму 222 860,09 грн., а також платіжним дорученням № 46748 від 19.11.2020 на суму 222 860,09 грн. За висновками суду першої інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням наступного: - за приписами ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування; - відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про страхування» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» були розроблені та зареєстровані в установленому законом порядку Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), розміщені на офіційному сайті відповідача за посиланням: https://upsk.com.ua/dbs.8.files/upload/file/214_final.pdf; - у п. 1.1 частини ІІ договору зазначено, що цей договір укладено відповідно до чинного законодавства України на умовах «Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)», затверджених Головою правління АТ «УПСК» 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним № 0690302 (далі - Правила страхування); - положеннями п. 11.2.1 частини ІІ договору на страхувальника покладений обов`язок при укладення цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання тощо, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких факторів; - відповідно до п. 8.3 Правил страхування при страхуванні ТЗ, перед укладанням, оновленням чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов`язаний надати Страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду; - згідно з п. 9.2.18 Правил страхування страхувальник зобов`язаний надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу страховика протягом дії договору страхування. - за умовами договору страховику також надано право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених в розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7 частини ІІ договору); - пунктом 16.1.11 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ; - в обґрунтування необхідності складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення договору, страхування відповідач вказував, що складення такого документу має істотне значення для здійснення індивідуальної оцінки страхового ризику, оскільки саме під час такого огляду страховик у акті огляду фіксує показники одометра транспортного засобу (чи експлуатувався раніше ТЗ), наявність/відсутність пошкоджень транспортного засобу на момент страхування тощо; згідно з поясненнями відповідача оцінка страхових ризиків та транспортного засобу, як предмету майбутнього договору страхування, здійснюється страховиком саме під час складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення договору страхування; - встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про визначення відповідачем, як страховиком, страхової суми для транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 970 000,00 грн. і про погодження такого розміру страхової суми позивачем, що підтверджується додатком № 6 від 28.08.2019 до договору страхування, підписаним представниками обох сторін та засвідченим їх печатками; - відповідно, при невиконанні позивачем обов`язку надати автомобіль MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , для огляду та складення відповідного акту під час укладення договору страхування, відповідач все ж визначив страхову суму для вказаного автомобіля, що, в даному випадку, стало підставою критично оцінити твердження відвідача про невиконання позивачем вказаного обов`язку; - підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування на користь позивача відсутні; - за умовами частини І договору франшиза за страховим випадком ДТП становить 0,00 грн.; відповідно сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті на користь позивача, становить 222 860,09 грн.; - при цьому судом відзначено, що згідно з п. 11.4.6 частини ІІ договору саме на страховика покладений обов`язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи; у зв`язку з чим зроблено правильний висновок, що відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , після його пошкодження у ДТП, що трапилась 28.07.2020, не може стати підставою для невиконання обов`язку виплатити страхове відшкодування позивачу, як власнику вказаного транспортного засобу. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування за договором, яка мотивована невиконанням відповідачем Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 31.03.2009 та умов договору, не може вважатись обґрунтованою та правомірною. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (страхувальника) здійснити виплату суми страхового відшкодування у розмірі 222 860, 09 грн. на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 внаслідок настання 28.07.2020 дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем MAN TGM 18.240, державний номер НОМЕР_1 . В обґрунтування підстав заявлених вимог позивач посилався на необгрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування на користь позивача. Згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування на законодавчому рівні визначені у ст. 26 Закону України «Про страхування», зокрема такими є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником-фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Частиною 2 вказаної статті також встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. За приписами ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про страхування» Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» були розроблені та зареєстровані в установленому законом порядку Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які розміщені на офіційному сайті відповідача. У пункті 1.1 договору страхування зазначено, що цей договір укладено відповідно до чинного законодавства України на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених головою правління Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним №0690302 (далі - Правила страхування). Положеннями пп. 11.2.1 договору передбачено, що на страхувальника покладений обов`язок при укладенні договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання тощо, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких факторів. Відповідно до п. 8.3 Правил страхування при страхуванні ТЗ, перед укладанням, оновленням чи зміною умов договору страхування страхувальник зобов`язаний надати страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду. Згідно з п. 9.2.18 Правил страхування страхувальник зобов`язаний надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу страховика протягом дії договору страхування. Разом з цим, за умовами договору добровільного страхування страховику надано право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених у розділі 16 договору та Правилах страхування (пп. 11.3.7 договору). Підпунктом 16.1.11 договору у редакції протоколу розбіжностей передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ. Обґрунтовуючи необхідність складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення договору страхування, відповідач вказує на те, що обов`язок надання транспортного засобу для огляду прямо передбачений Правилами страхування та мав бути реалізований при страхуванні транспортного засобу, тобто, перед укладенням договору. Відсутність акту огляду в силу пп. 16.1.11 договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, про що був обізнаний позивач при укладенні договору. Проте, місцевим господарським судом наведені аргументи правомірно визнано необґрунтованими. Так, положення пп. 16.1.11 договору не містить чіткого посилання на те, що вказане положення стосується саме акта огляду, який складається до укладення договору, з огляду на визначений договором та Правилами страхування порядок щодо обов`язкового огляду та складання відповідного акта огляду ТЗ також і після завдання відповідного матеріального збитку. З наведеного регулювання вказаного питання слідує, що оскільки сам по собі факт ненадання страхувальником на огляд ТЗ виключає можливість страховика встановити відповідні пошкодження, що вже існують на час укладення договору та які не відносяться до страхового випадку, що може настати в майбутньому, то відповідач був вправі відмовити в укладенні договору добровільного страхування такого не оглянутого транспортного засобу. Натомість, що 28.08.2019 між сторонами було підписано додаток 6 до договору страхування, в якому страховиком самостійно було визначено страхову суму для автомобіля MAN TGM 18.240, державний номер НОМЕР_1 , а також визначено строк дії договору страхування щодо такого авто. На виконання умов вказаного правочину відповідачем отримувались відповідні страхові платежі. ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не надано суду доказів ініціювання до або після укладення договору процедури огляду застрахованого транспортного засобу, зокрема, направлення листа-вимоги позивачу про надання транспортного засобу на огляд, а також доказів відмови або ігнорування такої вимоги позивачем. З огляду на викладене, як вірно зауважено місцевим господарським судом, не зважаючи на твердження відповідача щодо невиконання позивачем обов`язку надати автомобіль для огляду та складення відповідного акту під час укладення договору страхування, відповідач все ж таки визначив страхову суму для вказаного автомобіля та прийняв його на страхування. Таким чином, дії ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підтверджують прийняття до виконання зобов`язань зі страхування рухомого майна в непошкодженому стані, а тому посилання скаржника на неможливість визначення розміру завданого збитку у зв`язку з відсутністю акта огляду транспортного засобу, складеного при укладенні договору страхування, визнаються судом апеляційної інстанції неприйнятними. Доводи позивача, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування за спірним договором у 227 страхових випадках за іншими ТЗ, при таких же обставинах (за відсутності огляду автомобілів перед страхуванням), не спростовані під час розгляду справи, оскільки відповідачем не надано належних доказів, що по усіх цих випадках у страхових справах був наявний акт огляду транспортного засобу. В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлені вище обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. На переконання колегії суддів, дії відповідача, який, не здійснивши огляд транспортного засобу та не склавши відповідний акт (як це передбачено п. 8.3 Правил страхування), уклав договір, вносив до нього зміни, отримував від позивача страхові платежі за вказаним договором, здійснював страхові виплати по інших страхових випадках, а в подальшому почав стверджувати про невиконання позивачем свого обов`язку з надання спірного автомобіля на огляд страховику та вказувати, що дана обставина є підставою для невиплати страхового відшкодування, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. Вказана доктрина venire contra factum proprium застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, 15.10.2020 у справі №904/5525/18 та 28.04.2021 у справі №910/9351/20. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача в частині правомірності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю в матеріалах страхової справи складеного при укладенні правочину акта огляду ТЗ, відповідальність за зберігання та обов`язок зі складання якого покладено саме на страховика (відповідача). Наведене не може бути покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позову. Отже правомірним є висновок місцевого господарського суду про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в заявленій позивачем сумі. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Пунктом 12.5 договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ лише на СТО, погодженою із страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими із страховиком вважаються всі СТО, на яких відповідно до вимог заводу-виробника ремонтуватимуться застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для транспортних засобів, що знаходяться на обслуговуванні сервісного дилера MAN, SCANIA. На підтвердження завданих внаслідок спірної ДТП автомобілю MAN TGM 18.240, державний номер НОМЕР_1 , збитків позивачем надано до матеріалів справи рахунок-фактуру № ODN-TEF-2052015 від 05.08.2020 на суму 222 860,09 грн., виставлений офіційним сервіс-партнером MAN в Україні - Одеською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорум», акт виконаних робіт № ODN-TEF-2053084 від 30.10.2020, а також платіжне доручення № 46748 від 19.11.2020 про сплату 222 860,09 грн. витрат за ремонт автомобіля. Натомість, відповідачем, у свою чергу, не було надано доказів необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування, у тому числі, не надано власного розрахунку суми страхового відшкодування, як і не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля. Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що розмір збитків, завданих автомобілю MAN TGM 18.240, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок спірної ДТП складає 222 860,09 грн. Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, який обгрунтовано їх відхилив і такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача 222 860,09 грн. невиплаченого страхового відшкодування. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 ухвалене з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не підлягає задоволенню. За таких обставин доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову. Застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/131/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/131/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

4. Матеріали справи №910/131/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови підписано 29.11.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. з лікарняного та відпусток. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська