Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/809/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" листопада 2021 р. Справа №914/809/18 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Чудяк Х.В. явка учасників справи: від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. посвідчення № 057861 від 05.11.2020 від позивача 1: Курса О.С. від позивача 2: не з`явилися; від відповідачів 1, 2 : не з`явилися; від відповідача 3: Перевозник П.М. адвокат довіреність за № 790 від 30.12.2020 від третіх осіб: не з`явилися; розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України за № 130-2-19/2390 від 01.07.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2021, колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванчук С.В., судді Коссак С.М., Кітаєва С.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 04.06.2021 за позовом Прокурора Львівської області, м.Львів в інтересах держави в особі позивача -1 Кабінету Міністрів України, м.Київ позивача-2 Міністерства аграрної політики та продовольства України. Київ до відповідача -1 Виконавчого комітету Стрийської міської ради, м.Стрий Львівської області до відповідача- 2 Стрийської міської ради, м.Стрий Львівської області до відповідача-3 Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, м.Київ за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів комунального підприємства Львівської обласної ради Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м.Стрий Львівської області за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м.Стрий Львівської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 05.09.2018 в Господарський суд Львівської області звернувся прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до виконавчого комітету Стрийської міської ради, Стрийської міської ради та публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») про: 1)визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012, яким за ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» оформлено право власності на цілісні майнові комплекси, які розташовані у м. Стрий по вул. Болехівська, 26, вул. Болехівська, 26а, та вул. Крива, 20, а також видано відповідне свідоцтво; 2)визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №146 від 21.06.2012, яким внесено зміни до вищезазначеного рішення №40 від 23.02.2012 у частині посилань на додатки №1-3 щодо найменувань будівель та споруд, які розташовані у м. Стрий по вул. Болехівська, 26, вул. Болехівська, 26а, та вул. Крива, 20; 3)визнання недійсним та скасування свідоцтва САЕ №116977 від 05.07.2012 про право власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на будівлі та споруди за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 26, яке видане Стрийською міською радою; 4)визнання недійсним та скасування свідоцтва САЕ №117101 від 12.07.2012 про право власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нежитлову будівлю за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 26а, яке видане Стрийською міською радою; 5)визнання недійсним та скасування свідоцтва САЕ №117102 від 12.07.2012 про право власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Стрий, вул. Крива, 20, яке видане Стрийською міською радою; 6)визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на будівлі і споруди, а саме цілісні майнові комплекси які розташовані у м. Стрий по вул. Болехівська, 26, вул. Болехівська, 26а, та вул. Крива,

20. Обґрунтовуючи позов прокурор покликається на те, що на підставі оскаржуваних актів правовий режим майна незаконно змінено з державної форми власності на приватну, внаслідок чого порушені інтереси держави. Незаконне оформлення права приватної власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та вибуття цих об`єктів з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним. Зазначений об`єкт має стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки в області, повноти функціонування аграрного сектору, розвитку сільських територій, належної діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств. Прокурор також вказує на те, що наявні правові підстави в органів прокуратури для представництва інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством на час подання позову не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства, що призвели до вибуття з державної власності нежитлових спірних об`єктів, що свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з належного управління, ефективного використання та збереження державного майна, що й стало підставою для звернення прокуратури до суду для захисту порушених інтересів держави. Прокурором у позові зазначено, що з врахуванням вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою області повідомлено Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України про вжиття заходів представницького характеру (копії повідомлень №05/1-252вих-18 від 02.05.2018, №05/1-253вих-18 від 02.05.2018. долучено до матеріалів справи). Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 13, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 21, 319, 321, 325, 326, 328, 329, 393 ЦК України, ст.ст. 22, 86, 145 ГК України, ст. 1, 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст.ст. 24, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2021 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012 Про оформлення та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна відповідно до якого за ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України оформлено право власності на будівлі і споруди, а саме цілісні майнові комплекси за адресами: Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26 і 26а та вул. Крива,

20. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №146 від 21.06.2012, яким внесено зміни у рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012 Про оформлення та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна в частині посилання на додатки №1 (найменування будівель та споруд за адресою: м.Стрий, вул.Болехівська, 26), №2 (найменування будівель та споруд за адресою: м.Стрий, вул.Болехівська, 26а) та №3 (найменування будівель та споруд за адресою: м.Стрий, вул.Крива, 20). Визнано недійсним та скасовано видане Стрийською міською радою свідоцтво про право власності від 05.07.2012 САЕ №116977 ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на будівлі та споруду за адресою: м.Стрий, вул.Болехівська,

26. Визнано недійсним та скасовано видане Стрийською міською радою свідоцтво про право власності від 12.07.2012 САЕ №117101 ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на нежитлову будівлю за адресою: м.Стрий, вул. Болехівська,26а. Визнано недійсним та скасовано видане Стрийською міською радою свідоцтво про право власності від 12.07.2012 САЕ №117102 ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Стрий, вул. Крива,

20. Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на будівлі і споруди, а саме цілісні майнові комплекси за адресами: Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26 і 26а та вул. Крива,

20. Стягнуто з Виконавчого комітету Стрийської міської ради на користь Прокуратури Львівської області 3 524,00 грн. судового збору. Стягнуто з Стрийської міської ради на користь Прокуратури Львівської області 5 286,00 грн. судового збору. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь Прокуратури Львівської області 616 700 грн. судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач -3 просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-

3. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що: 1)суд безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності; 2)судом порушено положення ч. 1 ст. 52 ГПК України, не залучено до участі у справі правонаступника Міністерства аграрної політики та продовольства України Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; 3)прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави, а тому суд безпідставно не залишив позов без розгляду; 4) висновок суду про те, що спірне нерухоме майно перебуває у переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та висновок про те, що державою не приймалося рішення про зміну правового режиму спірного нерухомого майна не відповідають фактичним обставинам справи. Узагальнені доводи та заперечення прокуратури та позивача

1. У відзивах на апеляційну скаргу прокуратура та позивач 1 погодилися з висновками місцевого господарського суду, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзивів на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні. В судове засідання 17.11.2021 з`явилися прокурор, представники позивача 1 та відповідача-

3. Позивач -2, відповідачі 1, 2 та треті особи в судове засідання повторно не з`явилися, причин неявки не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому в силу п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності. Прокурор та представник позивача- 1 у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Представник відповідача-3 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача- 1 та відповідача -3, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції- залишенню без змін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 11.08.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - постанова КМУ № 764 від 11.08.2010), відповідно до якої ліквідовано дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" та утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Відповідно до пункту 5 постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 установлено, що статутний капітал ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства. Згідно із Переліком дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, що є додатком до постанови № 764 від 11.08.2010, зокрема, припиняється шляхом ліквідації Стрийський комбінат хлібопродуктів №2. На виконання пункту 3 постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 згідно із актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2" № 39 від 30.03.2011 комісією з ліквідації Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2" передано, а ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2" (Т.4, арк.160). Згідно до даного акту приймання-передачі вартість необоротних активів складає 8 658 286,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна від 04.03.2011 складеного СПД Снєгурова Ю.Б. та аудиторським висновком від 10.03.2011. Постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 внесено зміни до постанови КМУ №764 від 11.08.2010, та у п. 1 вказано, що вирішено погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство. Згідно із пунктом 2 постанови КМУ № 593 від 06.06.2011, 100 відсотків акцій Державного ПАТ "ДПЗКУ", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ; Державне ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Цією ж постановою доручено Міністерству здійснити у встановленому порядку заходи, пов`язані з перетворенням ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України". На виконання постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ № 325 від 07.07.2011 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Установлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (пункт 4 Наказу № 325 від 07.07.2011). Відповідно до акта оцінки майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 26.09.2011, його статутний капітал станом на липень 2011 року складає 867 717 000,00 грн. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011 "Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" та затверджено його Статут; здійснено емісію акцій ПАТ "ДПЗКУ" на весь розмір його статутного капіталу 867 717 000,00 грн; вирішено випустити 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100,00 грн кожна; створити філії ПАТ "ДПЗКУ" згідно з додатком. Відповідно до переліку філій ПАТ "ДПЗКУ", що створюються, який є додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011, створено філію "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2". На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків від 18.11.2011 ДП "ДПЗКУ" передано, а ПАТ "ДПЗКУ" прийнято станом на 18.11.2011 майновий комплекс відповідно до додатків. Згідно з пунктами 1.1, 1.4, 1.6, 4.4, 5.1, 6.6, 7.1 Статуту ПАТ "ДПЗКУ" останнє створено шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Засновником товариства є держава в особі КМУ. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків ДП "ДПЗКУ". Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Статутний капітал товариства становить 867 717 000,00 грн та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення КМУ 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави. Акціонерами товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію. Судами встановлено, що 21.02.2012 Філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 звернулася до міського голови міста Стрий із заявою від 21.02.2012 прийняти рішення про оформлення права власності на майновий комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м.Стрий, вул.Болехівська, 26, м.Стрий, вул.Болехівська, 26а, м.Стрий, вул.Крива, 20 з приватною формою власності. 23.02.2012 Виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області прийнято рішення № 40 "Про оформлення права власності та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна", яким вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності будівлі і споруди, а саме на цілісні майнові комплекси за адресами: м.Стрий, вул.Болехівська, 26, м.Стрий, вул.Болехівська, 26а, м.Стрий, вул.Крива, 20 на праві приватної власності за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України. 25.05.2012 Філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 звернулася до міського голови міста Стрий із заявою №381 від 24.05.2012 про внесення змін до рішення виконкому від 23.02.2012 №40 "Про оформлення права власності та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна", доповнивши його такими словами: згідно з додатками №1,2,3 додається. 21.06.2012 Виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області прийнято рішення № 146 "Про оформлення права власності та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна", яким з врахуванням заяви №381 від 24.05.2012, вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності будівлі і споруди, а саме: на цілісні майнові комплекси за адресами: м.Стрий, вул.Болехівська, 26, м.Стрий, вул.Болехівська, 26а, м.Стрий, вул.Крива, 20 на праві приватної власності за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України, згідно з додатками №1,2,3. На підставі рішення №40 від 23.02.2012 Виконавчим комітетом Стрийської міської ради видано ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтва серії: САЕ №116977 від 05.07.2012р. на будівлі і споруди за адресою м.Стрий, вул.Болехівська, 26; САЕ №117101 від 12.07.2012р. на будівлі і споруди за адресою м.Стрий, вул.Болехівська, 26а; САЕ №117102 від 12.07.2012р. на будівлі і споруди за адресою м.Стрий, вул.Крива, 20. 13.07.2012 Комунальним підприємством Львівської обласної ради Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про державну реєстрацію прав ПАТ "ДПЗКУ" на зазначені об`єкти нерухомого майна (реєстраційні номера об`єктів №37060067, №37121336, №37121942) та сформовано відповідні витяги. Реєстратором Стрийського МБТІ 06.07.2012 прийнято рішення про Державну реєстрацію права приватної власності на будівлі та споруди за вказаною адресою із присвоєнням реєстраційного номера №37060067 (порядковий номер заяви в журналі обліку заяв про державну реєстрацію прав №1278 від 26.06.2012). Згідно зведеної інформації на об`єкт нерухомого майна №37060067 від 06.07.2012 загальна площа будівель і споруд становить 29503.4 кв.м, інвентаризаційна вартість - 53 341 075 грн. Предметом позову у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012, №146 від 21.06.2012, визнання недійсними та скасування виданих Стрийською міською радою свідоцтв про право власності від 05.07.2012 САЕ №116977, від 12.07.2012 САЕ №117101, від 12.07.2012 САЕ №117102 ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності спірне нерухоме майно. Підставою позову є неправомірна зміна правового режиму майна з державної власності на приватну. Правовою підставою для звернення прокурора з позовом зазначено невчинення протягом тривалого часу компетентними органами дій щодо повернення майна до державної власності. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у справах, предметом позову, в яких була вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування (зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16). Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Судами встановлено, що на виконання постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 було утворено ДП "ДПЗКУ", в статутний капітал якого за актом приймання-передачі від 20.01.2011 передано, зокрема, цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Стрийський комбінат хлібопродуктів №2. Згідно із постановою КМУ від 06.06.2011 № 593 Мінагрополітики видано наказ від 07.07.2011 № 325 про реорганізацію ДП "ДПЗКУ" шляхом його перетворення у ПАТ "ДПЗКУ", яке є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 86, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 145 ГК України цілісний майновий комплекс колишнього ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України, до складу якого входить і спірне нерухоме майно, не міг бути відчужений чи корпоратизований на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Згідно додатку до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.1999, Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 включений до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Також у Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані вказане підприємство відсутнє. Відтак, майно Стрийського комбінату хлібопродуктів №2 не може бути приватизоване або корпоратизовано. Основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України Про управління об`єктами державної власності, відповідно до статті 1 якого управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Відповідно до ст.5 Закону України Про управління об`єктами державної власності Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; виконує відповідно до законів інші функції щодо об`єктів державної власності. Згідно з приписами ч.9 ст. 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Згідно із частиною 3 статті 86 ГК України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Відтак, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється. Згідно із ч.ч.1,2,5 ст.141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом. За змістом частин 2, 3, 4 статті 145 ГК України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду. За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України. З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що власником об`єктів нерухомого майна будівель та споруд філії за адресами: м.Стрий, вул.Болехівська, 26, м.Стрий, вул.Болехівська, 26а, м.Стрий, вул.Крива, 20, є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а тому Виконавчий комітет Стрийської міської ради не вправі здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності. Суди встановили, що спірний майновий комплекс був наданий ПАТ "ДПЗКУ" не у приватну власність, а для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об`єктом права державної власності, а рішення КМУ про зміну правового режиму цього майна не приймалось, отже зміна форми власності з державної на приватну не відбулась, тому за відсутності рішення власника нерухомого майна - держави, прийняття Виконавчим комітетом рішення про передачу державного майна у приватну власність ПАТ "ДПЗКУ" є незаконним. Крім того, фактична зміна режиму спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові КМУ від 06.06.2011 № 593, яка передбачає відсутність у ДП "ДПЗКУ" права розпорядження майном, переданим засновником (державою) до його статутного капіталу як внеску. Таким чином, у виконавчого комітету Стрийської міської ради були відсутні законні підстави для прийняття рішень №40 від 23.02.2012, №146 від 21.06.2012 в частині оформлення права приватної власності ПАТ ДПЗКУ на об`єкти нерухомого майна будівлі та споруди філії ПАТ ДПЗКУ Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 та відповідно і здійснення реєстрації речового права. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012 Про оформлення та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та №146 від 21.06.2012, яким внесено зміни у рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №40 від 23.02.2012 відповідно до якого ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України оформлено право власності на будівлі і споруди є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки такі прийнято з перевищенням повноважень та за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового статусу державного майна. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що власником спірного нерухомого майна є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Рішення власника про зміну правового режиму майна ДП "ДПЗКУ" з державної власності у приватну не приймалося. Відтак, спірне майно передане ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України залишається об`єктом права державної власності. З цих підстав доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому відхиляються апеляційним судом. Суть державної реєстрації прав офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами. З огляду на вищевикладене, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Таким чином, для скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво. Вказане кореспондується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року № 925/797/17; від 05 лютого 2020 року № 904/750/19; від 06.05.2020 року в справі № 120/4617/18-а; від 16 вересня 2020 року за № 278/657/18 . З огляду на викладене та враховуючи, що рішення №40 від 23.02.2012 та №146 від 21.06.2012 виконавчого комітету Стрийської міської ради прийняті, поза межами компетенції та за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового режиму державного майна, а отже оспорювані свідоцтва серії САЕ №116977 від 05.07.2012, САЕ №117101 від 12.07.2012, САЕ №117102 від 12.07.2012 видані товариству на підставі незаконного рішення, є недійсними і підлягають скасуванню. У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону(ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Вказані висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18. Держава Україна відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України є учасником цивільних відносин та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України). Стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Неправомірне набуття ПАТ "ДПЗКУ" на праві приватної власності спірного майна свідчить про невизнання права держави Україна, як законного власника цього майна. Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності" повноваження по управлінню державним майном здійснює Кабінет Міністрів України, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на будівлі і споруди, а саме цілісні майнові комплекси за адресами: Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26, 26а та вул. Крива,

20. Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строки позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне. За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження N 14-252цс18). Отже, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. У справі, яка переглядається, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обізнаності позивачів про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне нерухоме майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Стрийської міської ради рішень. Щодо обізнаності КМУ про оформлення права власності за відповідачем-1 з довідки від 21.07.2014 №07-21/74, складеної за результатами окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "ДПЗКУ" на виконання доручення Прем`єр Міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14 апеляційний господарський суд зазначив, що у цій довідці міститься інформація загального характеру та відсутні конкретні дані щодо вибуття з державної власності саме спірного майна. Висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що листи ПАТ "ДПЗКУ" від 13.06.2013 №130-2-116/1-9/2156, від 26.09.2013 №130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014 №130-2-49/1-9/741, скеровані Мінагрополітики не свідчать про обізнаність Кабінету Міністрів України та Міністерства, а звідси відповідно не є підставою для застосування строку позовної давності та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/1021/16, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18 в подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права. Окрім того, доказів обізнаності з порушенням права власності держави Україна внаслідок прийняття виконкомом Стрийської міськради оспорюваного рішення заявник апеляційної скарги не надав. Крім того, скаржником не доведено оприлюднення оспорюваного рішення та наявність у нього ознак публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні частини 1 статті 21 ЦК це рішення є суто правовим актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав і обов`язків конкретного суб`єкта господарювання - ПАТ "ДПЗКУ", згідно з цим рішенням встановлено факти реєстрації за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на майно, передане до статутного капіталу Товариства. Отже, апеляційний суд, погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки як установлено судами, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідного повідомлення від прокуратури Львівської області. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності узгоджуються із встановленими обставинами по справі, а відтак суд не вбачає порушення приписів статей 261, 267 ГПК України. Щодо повноважень прокурора. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру". За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у липні 2019 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував та довів підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом, а саме позивачами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Прокурор зазначає, що незаконне оформлення права приватної власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ ДПЗКУ та вибуття цих об`єктів з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об`єкта державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним. Зазначений об`єкт має стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки в області, повноти функціонування аграрного сектору, розвитку сільських територій, належної діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств. Вказані обставини, на думку прокурора, є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову. Внаслідок неправомірного набуття ПАТ ДПЗКУ права приватної власності на державне майно, порушено право держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, як власника цього майна. Однак, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та промисловості України на час подання позову не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства, що призвели до вибуття з державної власності нежитлових спірних об`єктів, що свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з належного управління, ефективного використання та збереження державного майна, що й стало підставою для звернення прокуратури до суду для захисту порушених інтересів держави. З врахуванням вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою області повідомлено Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України про вжиття заходів представницького характеру (повідомлення №05/1-252вих-18 від 02.05.2018, №05/1-253вих-18 від 02.05.2018). Проте з врахуванням розумного строку ним не заявлялося вимог до суду. З огляду на викладене спростовуються доводи апелянта про те, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави, а тому суд безпідставно не залишив позов без розгляду. Посилання апелянта на те, що судом порушено положення ч. 1 ст. 52 ГПК України, не залучено до участі у справі правонаступника Міністерства аграрної політики та продовольства України Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не спростовують обгрунтованого висновку місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Заперечення прокуратури та позивача-1 відповідають фактичним обставинам по справі, а тому судом враховує їх як обґрунтовані. Натомість, апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача-3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 925 050,00 грн., сплачений відповідачем -3 за подання апеляційної скарги покладається на нього. Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України за № 130-2-19/2390 від 01.07.2021 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2021 у справі №914/809/18 залишити без змін. Судовий збір у розмірі 925 050,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя: С.М. Бойко Судді: Т.Б. Бонк Г.Г. Якімець Повний текст постанови складено 29.11.2021.