Постанова Тернопільський апеляційний суд № 593/1101/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 593/1101/21Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/817/1206/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Костів О. З., Хома М. В., за участю секретаря Романської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 593/1101/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення належності правовстановлюючого документу, ВСТАНОВИв: Заявниця ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якому просить встановити належність їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 диплому серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1981 року Теребовлянським культурно-освітнім училищем, реєстраційний № НОМЕР_2 , посилаючись на те, що у вказаному дипломі невірно вказано її ім`я в частині по батькові, а саме: вказано « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення належності правовстановлюючого документу, відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального права, та направити матеріали даної справи до Бережанського районного суду Тернопільської області для продовження розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження за її заявою з підстав існування спору про право, оскільки в даному випадку встановлення факту належності правовстановлюючого документа породжує виникнення суб`єктивного права у неї для зарахування трудового стажу при оформленні пенсії, а тому відсутній спір про право. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. В судове засідання сторони по справі не з`явилися, однак були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності. У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін. Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між заявницею та головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області існує спір про право. Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком суду. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене у справі судове рішення не відповідає цим вимогам. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У даній справі заявник просила встановити належність їй диплому серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1981 року Теребовлянським культурно-освітнім училищем, реєстраційний № НОМЕР_2 , у якому по-батькові не співпадає з ім`ям по батькові, вказаним у паспорті. Прізвище та ім`я вказані правильно. Встановлення належності диплому заявниці надасть їй право на включення певних періодів навчання до трудового стажу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19). Звертаючись до суду з цією заявою, заявниця просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документа, а саме диплому, оскільки неправильне зазначення її по батькові у цьому документі перешкоджає зарахувати період навчання до страхового стажу. Іншої можливості встановити факт належності їй диплому немає. Відмовляючи у відкритті провадження суд неправильно розтлумачив зміст пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України і не звернув увагу на те, що законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження (розділ IVЦПК України). Висновки суду про наявність у даному випадку спору про право є передчасними. Разом із цим колегія суддів звертає увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суд першої інстанції не врахував зазначеного та відмовив у відкритті провадження у справі за відсутності правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379, 381-384 ЦПК України,- , колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 листопада 2021 року. Головуючий Судді