Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/5411/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/5411/21 Головуючий в 1 інст. Гашук К.В. Провадження № 33/807/759/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 листопада 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гребнєва І.І. на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 , 06.05.2021 о 23 год. 43 хв., у м. Запоріжжі, Прибережна магістраль, по вул. Перемоги, буд. 74-а, керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатору Аlcotest Drager 6820, тест № 942, результат огляду позитивний 1,75 % проміле. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі сторона захисту, вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином фактичні обставини справи, що призвело до винесення незаконного судового рішення. Суд першої інстанції не досліджував те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 07.05.2021 року, а тому не може бути притягнутий до відповідальності. Перебування на пасажирському сидінні в стані алкогольного сп`яніння не є діянням, за яке передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. При складанні протоколу, працівники поліції умисно залишили поза увагою той факт, що за кермом автомобіля знаходився інший водій, що не було досліджено судом. Підтвердженням цих обставин є відеозапис, долучений працівниками УПП в Запорізькій області. З відео вбачається, що працівники поліції змонтували відеозапис, залишивши бесіду лише з пасажиром ОСОБА_1 , разом з тим момент зупинки автомобіля та встановлення водія було вирізано, що в даному випадку унеможливлює достеменне встановлення цих обставин. Крім того, відсутність безперервного відеозапису подій, що передували складанню протоколу, є безумовною підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом, оскільки це не дає можливість повно та всебічно з`ясувати обставини справи. Також наголошує, що працівниками поліції передчасно складений протокол, оскільки ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, оскільки він не був згодний з результатами огляду. Просить апеляційний суд, постанову місцевого суду скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. До розгляду справи, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гребнєв І.І. надав клопотання про відкладення судового засідання 09.11.2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не може брати особисту участь у судовому засіданні через запровадження карантинних обмежень, а його захисник у зв`язку з тим, що буде перебувати у м. Токмак та братиме участь у слідчій дії (допиті свідка). Аналізуючи вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що клопотання захисника, слід відхилити, оскільки клопотання захисника не обґрунтовано належним чином через те, що не містить обґрунтованих доказів того, що дійсно учасники справи не можуть брати участь в судовому засідання, як очно, так і через систему відеоконференц зв`язку. Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд наголошує, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Отже, виходячи з того, що клопотання належним чином не обґрунтовано, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Гребнєва І.І. Щодо розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст.280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 , та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст.ст.283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог п. 2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи викладене обвинувачення ОСОБА_1 та об`єктивну сторону ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказане обґрунтовується викладом обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №102836 від 7 травня 2021 року (а.с.1), яким встановлено, що ОСОБА_1 , 06.05.2021 о 23 год. 43 хв., у м. Запоріжжі, Прибережна магістраль, по вул. Перемоги, буд. 74-а, керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатору Аlcotest Drager 6820, тест № 942, результат огляду позитивний 1,75 % проміле. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. Переглядаючи матеріали справи, можливо встановити, що викладене в протоколі обвинувачення доводиться такими доказами: актом огляду (а.с.2) та направленням водія на огляд (а.с.3), яким вказано, що обвинувачений мав ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з ротової порожнини, не стійку ходу, порушення мови. Огляду на визначення стану сп`яніння було проведено на місці зупинки за допомогою «Драгер 6820». Результат огляду - 1,75 проміле; роздруківкою з «Драгер 6820» (а.с.6), яким встановлено, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу. Результат - 1,75 проміле; відеозаписом порушення (а.с.8). Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту, оскільки вони є необґрунтованими. Зокрема, з приводу доводів про те, що в матеріалах справи є недопустимі докази у вигляді відеозаписів, суд зазначає наступне. Дійсно під час апеляційного перегляду справи встановлено, що відеозаписи не мають безперервний формат. Однак вказаний недолік на час розгляду справи усунути неможливо, адже відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 визначає, що строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, становить 30 діб, а позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо фактичних обставин справи, висловлена лише під час апеляційного перегляду, тобто майже через три місяці. Натомість наявний відеозапис свідчить про те, що під час події водія було зупинено працівниками поліції і те, що він дійсно пройшов огляд на місці зупинки, що узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому вказаний доказ є допустимими і належним, який підтверджує винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому порушенні. Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не здійснював керування автомобілем, воно на думку суду, є безпідставним, виходячи з наступного. Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя». Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Враховуючи викладене та матеріали справи, суд в противагу доводам апеляційної скарги апелянта встановив: відеозаписом «ааб 102836» зафіксовано момент зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Відеозаписом « НОМЕР_2 » зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував того, що він здійснював керування автомобілем. Навпаки, намагався домовитися із працівниками поліції та пояснити певну ситуацію чому він здійснював керування. Будь-яких відомостей про підтвердження того, що інша людина перебувала за кермом автомобіля під час судового розгляду в суді першої інстанції він та його захисник не надали. Відеозаписом «20210507071348000328» зафіксовано, як працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляду на місці зупинки за допомогою «Драгер 6820». Водій ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції обрав трубку для Драгер, особисто її розпакував. Працівниками поліції було продемонстровано, що технічний засіб працює в штатному режимі. Після чого, водій ОСОБА_1 пройшов огляд. Результат огляду - 1,75 проміле. На запитання працівника поліції, водій вказав, що із вказаним результатом він згодний. Також встановлено, що працівником поліції було роз`яснено вимоги ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. З переглянутих матеріалів справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що працівники поліції під час події діяли у межах вимог законодавства. Місцевий суд при вирішенні справи не порушив вимоги процесуального і матеріального права. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гребнєва І.І., залишити без задоволення. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 335/5411/21