Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/7291/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7291/19 Номер провадження 22-ц/814/2367/21Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Карпушина Г. Л., Обідіної О.І. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2021 року у складі судді Тімошенко Н. В. за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - голова правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» Кравцов Євген Павлович, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 10 вересня 2020 року по справі № 554/7291/19. В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні його позову до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Підставою звільнення його з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я, згідно наказу (розпорядження) від 12.07.2019 № 92/ос є «Висновок медичної комісії від 21.06.2019». На запит Полтавського апеляційного суду КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» надало суду «Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» РФ «ПЗ» АТ «УЗ»» від 28 грудня 2019 року, який був приєднаний до матеріалів справи. Проте після розгляду справи з інформації, наданої Управлінням Держпраці у Полтавській області від 21.04.2021 за № 16-л500/01/15-04/269 та КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 24.04.2021 р. за № 1549/01.6, йому стали відомі обставини, які він вважає нововиявленими, а саме: 1) «Висновок медичної комісії від 21.06.2019» який, згідно наказу (розпорядження) від 12.07.2019 № 92/ос, був підставою для звільнення, не передбачений чинним законодавством, КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» не оформлювався, не складався. В архіві такого документа немає і отримати його копію неможливо. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24.04.2021. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської гади» від 24.04.2021 за № 1549/01.6. 2) 12.07.2019 його звільнили з посади на підставі «Висновку медичної комісії від 21.06.2019» який не складався, не оформлювався і не передбачений чинним законодавством. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24.04.2021. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської гади» від 24.04.2021 за № 1549/01.6. 3) Висновки ЛКК та МСЕК за 2019 рік, протоколи лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на його робочому місці до Управління Держпраці у Полтавській області не надавались. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24.04.2021. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист Управління Держпраці у Полтавській області від 21.04.2021за № 16-л500/01/15-04/269. 4) У 2017-2019 роках категорії працівників відповідно до штатного розпису, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, «Списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам», «Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду» складені без надання протоколів лабораторних досліджень, що є порушенням «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», які затверджені наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24.04.2021. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист Управління Держпраці у Полтавській області від 21.04.2021 за № 16-л500/01/15-04/269. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про доповнення обґрунтування вимог про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій вказав, що законність звільнення має бути доведена саме роботодавцем і є неприпустимим перекладання на працівника обов`язку по доказуванню законності його звільнення. Вказує, що інформація, вказана в листах Управлінням Держпраці у Полтавській області від 21.04.2021 за № 16-л500/01/15-04/269 та КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 24.04.2021 за №1549/01.6 існувала на час розгляду справи, проте не була йому відома, істотно впливає на вирішення справи, потребує дослідження і пов`язана з документом, який був підставою для його звільнення. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована тим, що вказані заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на засадах верховенства права. На думку скаржника, суд першої інстанції не застосував норм процесуального законодавства, які б давали йому право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів у встановленому порядку. Крім того, суд не застосував принцип пропорційності при здійсненні судочинства, яке б гарантувало йому право на судовий захист, а також виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало ухвалення необґрунтованого судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Українська залізниця» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вказує, що апелянтом фактично здійснюється переоцінка доказів, які неодноразово були досліджені судами під час розгляду справи, та відмовляючи у перегляді рішення по справі, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позивачем обставини не є нововиявленими. Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України). Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Підставою відмови у позові стало те, що звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства та судами враховано, що неможливість позивача за станом здоров`я продовжувати роботу на займаній посаді була підтверджена висновком медичної комісії щодо стану здоров`я позивача, а позивач не надав згоду на переведення на іншу роботу. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Таким чином, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній та касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 06 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15. Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судом першої інстанції вірно встановлено, що обставини, на які посилається заявник, існували на час розгляду справи та могли бути відомі заявникові, який у спосіб перегляду рішення за нововиявленими обставинами фактично намагається здійснити переоцінку доказів, що були досліджені судами під час розгляду справи. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а доводи заявника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, оцінених судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у процесі розгляду справи, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», рішення від 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «PRAVЕDNAYA v. Russia» № 69529/01, параграф 27, 28 від 18 листопада 2004 року). Проте таких доказів заявником не надано та неможливість одержання відповідної інформації з метою оцінки доказів при остаточному вирішенні справи в судах не доведено. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та власного тлумачення заявником норм чинного законодавства й не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні поставленого питання та не свідчать про наявність нововиявлених обставин по справі для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі заявника, апеляційним судом не вбачається. За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С. Б. Бутенко Судді: Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна