Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3010/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 р.Справа № 520/3010/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.08.21 року по справі № 520/3010/2020 за позовом Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне підприємство "ГЛАЗГО-08" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив суд: скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (ГУ ДПС у Харківській області) від 20.12.2019 за №1373352/35974177 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 30.10.2019 за №

6. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позов задоволено повністю. Скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2019 за №1373352/35974177. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 30.10.2019 за №6. Стягнуто на користь Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" сплачену суму судового збору в розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Стягнуто на користь Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" сплачену суму судового збору в розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, зазначаючи, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2021, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 520/3010/2020 -залишено без змін. 17 серпня 2021 року представником позивача подано до Харківського окружного адміністративного суду надано заяву, у якій останній просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/3010/2020 від 12.05.2020, зобов`язавши ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання ухвали, за результатами розгляду цієї заяви, подати безпосередньо до суду звіт про виконання судового рішення; у випадку невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі №520/3010/2020 або неподання звіту про виконання судового рішення накласти на Голову ДПС України штраф у розмірі, передбаченому частиною 2 статті 382 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погодившись з вказаною ухвалою, ПП "ГЛАЗГО-08" подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ПП "ГЛАЗГО-08" надано належні та допустимі докази тривалого невиконання рішення суду, що дає підстави для задоволення заяви ПП "ГЛАЗГО-08" про встановлення судового контролю. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач Державна податкова служба України зазначає, що виконання судового рішення здійснюється в рамках виконавчого провадження,на підставі виконавчого листа, виданого судом першої інстанції. зазначає, що на даний час виконавче провадження не закінчено і державним виконавцем вчиняються всі дії, необхідні для примусового виконання рішення суду. Позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду згідно вимог ЗУ "Про виконавче провадження", а тому підстави для застосування судового контролю відсутні. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ч. 1 ст. 372 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою/органом, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа/орган, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б принципу верховенства права. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу (контролю за виконанням рішення), на переконання колегії суддів, можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Положення статті 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними та допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Колегія суддів зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі. Вказаною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018. З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Дослідивши наявні матеріали справи встановлено, що під час судового розгляду справи №520/3010/2020, позивачем не заявлялась вимога щодо встановлення судового контролю за рішенням суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду, після набрання таким рішенням законної сили. Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 по справі № 520/3010/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 26.11.2021 року