Постанова Київський апеляційний суд № 369/15001/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №369/15001/20 Головуючий у І інстанції Сенько М.Ф. Провадження №22-ц/824/12781/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про відміну розпорядження про затвердження висновку Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №890 від 17 листопада 2020 року затверджено висновок служби у справах дітей та сім`ї щодо підтвердження місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для його тимчасового виїзду за межі України. На засіданні Служби у справах дітей ті сім`ї позивач заперечував проти надання дозволу на виїзд малолітнього сина за межі України. На підстави викладеного просив скасувати розпорядження Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області №890 від 17 листопада 2020 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права . В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення не врахував всіх обставин якими було обґрунтовано позов. Третя особа ОСОБА_2 має на меті зміну місця проживання дитини на постійній основі, враховуючи, що вона уклала шлюб з громадянином Ізраїлю. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у суді знаходиться цивільна справа за позовом відповідачки про визначення місця проживання, що в свою чергу свідчить про факт наявності спору, а тому були відсутні підстави для видачі вище зазначеного розпорядження. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення. В судовому засіданні представник позивача адвокат Радіонова Л.І. підтримала апеляційну скаргу. Представник третьої особи адвокат Климович Д.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Наголосила на тому, що на час розгляду апеляційної скарги закінчився строк дії оскаржуваного розпорядження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обставини, що слугували б підставою для відмови у затверджені висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України, а сама по собі незгода ОСОБА_1 не є підставою для скасування спірного розпорядження. Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого. Так, відповідно до ч. 5 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі: наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів; наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Пунктом 72-1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності зазначено, що для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п`ятою статті 157 Сімейного кодексу України (лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:заяву;копію паспорта заявника;копію паспорта дитини (у разі наявності); довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);довідку про реєстрацію місця проживання дитини;копію свідоцтва про народження дитини;копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);підтвердження про відправлення рекомендованого листа згідно з вимогами, передбаченими абзацом першим частини п`ятої статті 157 Сімейного кодексу України (у разі наявності);копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (подається для тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа або паліативної допомоги). Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України за формою згідно до додатком 13 та один з таких проектів рішень/розпоряджень районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади: про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України; про відмову у затвердженні такого висновку. Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є: неподання заявником документів, передбачених цим пунктом; наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини; встановлення під час відвідування дитини, бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, недостовірних відомостей, поданих заявником, щодо місця її проживання. В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що в суді першої інстанції 21 квітня 2021 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Однак ця обставина не може бути підставою для скасування розпорядження, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного розпорядження судового спору щодо визначення місця проживання не існувало. Також позивачем не було надано суду першої інстанції доказів існування судового спору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено обставини, що слугували б підставою для відмови у затверджені висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України, а сама по собі незгода ОСОБА_1 не є підставою для скасування спірного розпорядження. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що відповідачка має на меті зміну місця проживання дитини на постійній основі, враховуючи, що ОСОБА_2 уклала шлюб з громадянином Ізраїлю, оскільки дані доводи не підтверджуються належними та допустимими доказами. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дослідив і дав оцінку наданим позивачем доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367,369,374, 375, ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про відміну розпорядження про затвердження висновку Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Судді: