Постанова Київський апеляційний суд № 754/15025/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року місто Київ. Справа 754/15025/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15646/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Шкоріна О.І. при секретарі Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скаргиОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року ( у складі судді Зотько Т.А., повний текст складено 14.09.2021 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення частки спадкодавця,- в с т а н о в и в: 16.11.2020 року в провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спрору: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення частки спадкодавця. Вимоги позовної заяви обгрунтовані тим, що за життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира була набута за період шлюбу з ОСОБА_4 , а відтак належала подружжю на праві спільної сумісної власності подружжя. За період шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народились спільні діти, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, датований 07.04.2017, яким заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_1 . Позивачка є донькою померлого ОСОБА_5 , а відтак онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після смерті останнього позивачка, як онука померлого, маючи намір оформити спадщину на частку в спільному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, обгрунтовану тим, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути видано виключно на підставі письмової заяви другого з подружжя. ОСОБА_4 особисто заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавав та від права виділити право власності на частку в спільному майні подружжя не відмовлявся. Таким чином, позивачка, як спадкоємиця на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення частки померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 яка становить Ѕ частку. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визначено, що частка померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила Ѕ частку. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 18.10.2021 року безпосередньо до апеляційного суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в позові, оскільки пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права , неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинами справи. Зазначає, що суд міг застосувати позовну давність до даних позовних вимог, так як частка виділена батькові відповідача - ОСОБА_4 , а не позивачу по справі, тим більше, що це зроблено проти волі батька ОСОБА_4 та матері відповідача - ОСОБА_3 , яка за життя, а саме 27 січня 2016 року зі згоди батька - ОСОБА_4 заповіла квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . 04 листопада 2021 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що апеляційна скарга а є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням положень ЦК України, ЦПК України та судової практики . В судовому засіданні, що призначене на 23.11.2021 року ОСОБА_1 просив суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову. Представники позивача заперечували проти задоволені апеляційної скарги, просили суд оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 15.05.1971 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а/з № 297) Від даного шлюбу у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народилось двоє дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Позивачка у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/з № 1455) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 18085 ) Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 3232) За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 07.04.2017 року, відповідно до якого все своє рухоме та нерухоме майно заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 4532) Відповідно до інформаційної довідки КВ-2020 № 21550 від 17.08.2020 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 (російська мова) на підставі договору купівлі -продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинна» 16.04.1999 р. р№ 1356-695 , та зареєстрованого в бюро 19.04.1999 р. реєстрова книга д. 187 за реєстровим № 4503. Згідно договору купівлі -продажу від 16.04.1999, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за « ОСОБА_3 ». Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, квартира була придбана ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 .. Позивачка, на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, 17.09.2020 звернулась до Державного П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з метою отримання Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відносно квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана бабусею та дідусем у шлюбі. 18.09.2020 року нотаріус П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори відмовив у вчиненні нотаріальної дії обґрунтовану тим, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути видано виключно на підставі письмової заяви другого з подружжя. ОСОБА_4 особисто заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавав та від права виділити право власності на частку в спільному майні подружжя не відмовлявся. Задровольняючи позов, шляхом визначення частки у спільному майні померлої особи, суд не вірно застосував норми матеріального права. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України. Позивач обгрунтовувала позовні вимоги про визначення розміру частки померлого ОСОБА_5 який був сином померлої ОСОБА_3 в спільному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на нерухоме майно позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Аналогічного за змістом правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження > № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 61-11210св19 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), постанова ВС у справі №464/1663/18 від 16.09.2020 року. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Так, як судом апеляційної існтанції встановлено неправильне застсоування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги позивача про визначення частки померлої особи у праві спільної власності на нерухоме майно (квариру), не відповідають визначеному статтею 16 ЦК України способу захисту та є неефективними. Позивач не позбавлена права на захист своїх порушених прав шляхом подання позову про визнання за нею права власності у порядку спадкування на належну спадкодавцю частку у праві спільної власності на нерухоме майно. Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки не містить тих доводів, які покладені в основу рішення апеляційного суду, але є обов`язковою підставою для його скасування. Згідно ч. ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно, з позивача ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь відповідача ОСОБА_1 сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 1260грн. 00 коп. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384, 389, ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спрору: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення частки спадкодавця у спільному майні, -відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 1260 грн. 00 коп. Реквізити сторін: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.11.2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.І. Шкоріна