Ухвала КАС ВС № 380/11120/20

УХВАЛА 25 листопада 2021 року м. Київ справа № 380/11120/20 адміністративне провадження № К/9901/42007/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А. перевіривши касаційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в справі №380/11120/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, ВСТАНОВИВ: 19 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Тернопільської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в справі №380/11120/20. Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставами касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник зазначає: застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року в справі №480/3807/18; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року в справі №815/1670/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У касаційній скарзі скаржником викладено обставини справи, процитовано норми Митного кодексу України, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин, та зазначення норми права, яка підлягає застосуванню, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Водночас скаржник не наводить обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, не зазначає і чому, на його переконання, норми права застосовано неправильно, а також не конкретизує норму права, від висновку щодо застосування якої належить відступити. Втретє подана касаційна скарга є аналогічна за змістом скарзі, повернутої скаржнику Верховним судом ухвалою від 11жовтня 2021 року, щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Формальне зазначення підстав касаційного оскарження не може бути оцінено як дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Скаржник не виконав роз`яснення Верховного Суду, наведені в ухвалах від 10 вересня 2021 року, 11 жовтня 2021 року про повернення касаційних скарг, щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, які визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України. Отже, касаційна скарга Тернопільської митниці підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в справі №380/11120/20 повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Чумаченко