Постанова Одеський апеляційний суд № 507/1651/21

Номер провадження: 33/813/1499/21 Номер справи місцевого суду: 507/1651/21 Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя Котелевський Р.І., за участю: секретаря судового засідання: Тьосової Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката Грабчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції між Богунським районним судом м. Житомира та Одеським апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любашівського районного суду Одеської області від 11.10.2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124130 КУпАП, - встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 грн. Постановою суду також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, у сумі 454 грн. Згідно з оскарженою постановою, ОСОБА_1 , 13.08.2021 року, о 19 год. 42 хв, на автодорозі М-05 Київ-Одеса на 255км + 127 метрів, керуючи автомобілем марки «Фольцваген Пасат» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху здійснив різкий маневр повороту ліворуч у розрив для розвороту транспортного засобу у зоні дії дорожнього знаку 4.1 при цьому не впевнився у безпечності маневру, не надав перевагу в русі транспортного засобу, який рухався в лівій смузі руху в наслідок чого здійснив ДТП із автомобілем «Мазда 5» державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку позаду нього в лівій смузі. В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а справу направити для розгляду до Суворовського районного суду м. Одеси за підсудністю, а у разі відсутності таких підстав просить провадження по справі закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Апелянт посилається на те, що судовий розгляд справи в районному суді здійснено за його відсутності, хоча ним подавалось клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно дослідженні докази по справі. Апелянт не заперечує факту ДТП, однак зазначає, що він завчасно увімкнув сигнал повороту ліворуч, а з огляду на те, що інший учасник ДТП помигав йому фарами, що він сприйняв як намагання іншого водія пропустити його у ліву смугу руху, він почав маневр, але сталося ДТП. Апелянт також стверджує, що Любашівський районний суд Одеської області не мав повноважень для розгляду даної адміністративної справи, оскільки справа не була йому підсудна. Вивчивши матеріали справи; заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; заслухавши потерпілого ОСОБА_2 та його представника Грабчука О.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши докази, які долучені до справи; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно оскарженої постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим за те, що він, 13.08.2021 року, о 19 год. 42 хв., на автодорозі М-05 Київ-Одеса на 255км + 127 метрів, керуючи автомобілем марки «Фольцваген Пасат» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху здійснив різкий маневр повороту ліворуч у розрив для розвороту зустрічного транспорту, не надавши перевагу в русі транспортного засобу, який їхав прямо. В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Апеляційний суд погоджується з рішенням судді районного суду, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується дослідженими судом та наведеними в постанові доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №443506 від 30.09.2021 року (а.с. 2); схемою ДТП від 13.08.2021 року (а.с. 13); довідкою про результати розгляду повідомлення від 26.08.2021 року (а.с. 8); поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оголошеними в судовому засіданні місцевого суду; відеозаписом з камер спостереження, оглянутого судом першої інстанції. Зібрані у справі докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності, а їх сукупність вказує на правильність висновку суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд визнає безпідставними твердження апелянта про те, що він діяв у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, а також відносно його версії причин ДТП, зокрема про те, що водій, який рухався у лівій смузі спочатку надав йому перевагу у русі, але після того, як він почав маневр, не пропустив його, оскільки ці доводи є непереконливими, з огляду на таке. Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 1.4 Правил дорожнього руху (далі ПДР, Правил) передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні Правил дорожнього руху, а саме п.п. 10.1, 10.3, згідно з якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 13.08.2021 року він рухався на своєму автомобілі «Фольксваген Пассат» в праві смузі для руху по автодорозі «Київ-Одеса» в напрямку м. Київ. На 253 км він вирішив заїхати в ресторан «Батьківська Хата». Він перестроївся в ліву смугу для руху, так як хотів розвернутись. Він бачив в дзеркало заднього виду, що до його автомобіля, ззаду, наближається інший автомобіль, але вважав, що вказаний автомобіль надає йому можливість здійснити маневр. Однак, в той час коли він здійснював маневр, відбулось зіткнення автомобілів. ОСОБА_1 посилається на те, що ним було завчасно увімкнуто покажчик лівого повороту, а водій автомобілю, що рухався у лівій смузі декілька разів помигав світлом фар, що він сприйняв як намагання пропустити його у ліву смугу, та він повернув ліворуч, після чого сталась ДТП. Однак пояснення ОСОБА_1 спростовуються поясненнями інших учасників дорожнього руху, дослідженими в суді першої інстанції, на повторному дослідженні яких учасники судового розгляду не наполягали та не зазначали про їх невідповідність, або суперечність. Пояснення потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , повністю узгоджуються між собою та не суперечать одні одним. Пояснення потерпілого та свідків також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що 13.08.2021 року рухався в лівій смузі для руху по автодорозі Київ-Одеса на своєму автомобілі «Шкода». Попереду нього рухався автомобіль «Мазда 5». В правій смузі для руху в попутному напрямку також рухався автомобіль «Фольксваген Пассат», який раптово виїхав на ліву смугу, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля «Мазда 5» та автомобіля «Фольксваген Пассат». З переглянутого в судовому засіданні суду першої інстанції відеозаписом з камер спостереження вбачається, що водій автомобіля «Фольксваген Пассат» ОСОБА_1 раптово змінив напрямок руху, виїхавши з правої смуги руху на ліву смугу для руху, не надавши переваги в русі автомобілю «Мазда 5», який рухався по лівій смузі руху. При цьому, з відеозапису не вбачається, що під час зміни руху, ОСОБА_1 включив покажчик повороту. Учасники судового розгляду погодились зі змістом відеозапису, на якому було зафіксовано обставини події, що мали місце 13.08.2021 року, та не наполягали на його перегляді в суді апеляційної інстанції. Пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка перебувала у автомобілі ОСОБА_1 з приводу того, що автомобіль під його керуванням перестроївся в ліву смугу руху та почав пригальмовувати для здійснення розвороту, а в цей час в їх автомобіль ззаду вдарився інший автомобіль, є неспроможними, оскільки вони спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_5 , який був стороннім спостерігачем, а також відеозаписом з камер спостереження. За наведених підстав, з огляду на досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом обставини вчинення ДТП, яке мало місце 13.08.2021 за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо правильності встановлення судом першої інстанції обставин пригоди відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнає безпідставними та декларативними, оскільки апелянтом не надано суду будь-яких доказів на підтвердження його версії розвитку події. За таких обставин, апеляційний суд вважає доводи зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо обставин ДТП неспроможними та приходить до висновку, що матеріали справи та долучені докази, поза розумним сумнівом свідчать про те, що саме ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортному засобу, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, внаслідок чого скоїв ДТП, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків судді районного суду в оскаржуваній постанові щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними. Доводи ОСОБА_1 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, апеляційний суд приймає їх до уваги, але не вважає цю обставину такою, що слугує підставою для скасування оскарженої постанови, з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частина друга зазначеної статті визначає перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою та розгляд справи за ст. 124 КУпАП не передбачає обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Водночас, апеляційний суд вважає, що діючим законодавством у справах про адміністративні правопорушення надано право особи на участь у судовому розгляді справи за її звинуваченням та вона має право захищати себе у суді, шляхом надання пояснень, доказів, заявлення клопотань. Як вбачається із матеріалів справи, її розгляд був призначений на 11.10.2021, про що ОСОБА_1 знав, та особисто 05.10.2021 ознайомився з матеріалами справи, однак 11.10.2021, в день призначення судового розгляду, надіслав до місцевого суду заяву, про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. При цьому, окрім вказаної заяви, після ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, будь-яких клопотань та доказів до місцевого суду не подавав, та не був позбавлений права здійснити вказані дії. З огляду на те, що ОСОБА_1 не долучив до свого клопотання про відкладення жодних документів, які б підтверджували обставини перебування його на лікарняному, суд першої інстанції на законних підставах визнав його неявку неповажною та розглянув справу за його відсутності. Зазначені обставини вказують на те, що дійсно справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , однак в ході апеляційного розгляду скарги судом встановлено, що вказані обставини не вплинули на прийняте судом рішення, оскільки ОСОБА_1 не повідомив суду апеляційної інстанції будь-яких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Водночас, зважаючи на те, що апеляційним судом скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження, суд вважає, що право апелянта відновлено, шляхом надання останньому можливості надати свої пояснення з приводу адміністративного правопорушення, чим останній і скористався у суді апеляційної інстанції. Доводи ОСОБА_1 стосовно непідсудності справи про адміністративне правопорушення відносно нього Любашівському районному суду Одеської області апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 272 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1- 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Із матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №443506 від 30.09.2021 року, вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Даний протокол ОСОБА_1 був зачитаний, однак останній відмовився від його підписання, без зазначення в протоколі своєї незгоди, або заперечень з приводу зазначення в протоколі його місця проживання. В свою чергу, відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 13.08.2021 (а.с. 19 та зворотній бік аркушу), останній повідомив працівнику поліції про те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані пояснення прочитані та власноручно підписані ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 підтвердив факти викладені в його поясненнях, в тому числі і адресу свого мешкання. Посилання ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду відносно того, що він не знає, чому вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №443506 від 30.09.2021 року вказана саме така адреса, а також про те, що її могла повідомити працівникам поліції його жінка, апеляційний суд визнає голослівними, та розцінюється судом як нещирість ОСОБА_1 перед судом апеляційної інстанції щодо обставин справи. За наведених обставин, посилання ОСОБА_1 на порушення територіальної підсудності розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд визнає безпідставними. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, останнім не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. За таких умов апеляційний суд констатує, що суддя районного суду на законних підставах визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків судді районного суду в оскаржуваній постанові щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любашівського районного суду Одеської області від 11.10.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський