Постанова Одеський апеляційний суд № 509/5011/21

Номер провадження: 33/813/1384/21 Номер справи місцевого суду: 509/5011/21 Головуючий у першій інстанції Жижка О.В. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Журавльова О.Г., за участі секретаря судового засідання Узун Н.Д., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.10.2021 відносно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Відповідно до змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції: ОСОБА_1 04.09.2021 об 11 год. 10 хв., за адресою: Овідіопольський район, с. Лиманка, проспект Небесньої Сотні, керуючи автомобілем «Geely Emgrand 7», д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечну дистанцію, здійснив зіткнення з авто «Ford» з причепом «МАЗ», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити матеріали на повторний розгляд уповноваженому органу (Поліції). Скарга обґрунтована тим, що: - згідно схеми ДТП видно, що розташування транспортних засобів не відповідає вимогам та обставинам, зазначеним в п. 13.1 ПДР, оскільки ТЗ НОМЕР_2 знаходиться не позаду ТЗ НОМЕР_3 , а з лівого боку від нього, та на ці обставини вказує і місце удару транспортних засобів; - пояснення ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам ДТП, оскільки воно трапилось безпосередньо на парковці ТЦ «Метро», а не на заїзді на парковку чи на перехресті, а мане ліворуч здійснював саме ОСОБА_2 , при цьому не зайняв крайнє праве положення для повороту ліворуч, не пропустив ТЗ НОМЕР_2 , що рухався з ним паралельно, у тому ж напрямку; - пояснення водія ОСОБА_2 , що водій ОСОБА_1 хотів його обігнати, хоча у нього був увімкнений сигнал лівого повороту є неспроможними, оскільки на даній ділянці дороги смуга зустрічного руху відсутня, а світлові покажчики повороту ТЗ НОМЕР_3 не працювали, що зафіксовано на відео. Зважаючи на що, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити матеріали справи на повторний розгляд до органу поліції. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав на вимогах апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та за обов`язкової участі особи, відповідно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи в районному суді були виконані, які перевірені судом апеляційної інстанції та підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 1.4 Правил дорожнього руху (далі ПДР, Правил) передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до постанови суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винуватим у порушенні Правил дорожнього руху, а саме п.п. 13.1. Так, пунктом 13.1 ПДР визначено, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Мотивуючі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази: протокол про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №169294 від 04.09.2021 року; схему місця ДТП; пояснення ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_2 . При цьому, з огляду на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційним судом повторно досліджено матеріали, якими суд першої інстанції обґрунтовував наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Із пояснень ОСОБА_1 04.09.2021, близько 11 год. 10 хв. він керував транспортним засобом «Geely Emgrand 7», д/н НОМЕР_1 , по території стоянки центру оптової торгівлі «Метро» з вул. Небесньої Сотні. Не здійснював жодних маневрів, раптово з правої сторони, не включаючи лівого повороту (як з`ясувалося, що він не працював, що зафіксовано на відео поліцейськими), припаркований транспортний засіб НОМЕР_4 , почав рух ліворуч, перетинаючи траєкторію руху ОСОБА_1 , створивши аварійну ситуацію. ОСОБА_1 зупинив автомобіль, частково викрутивши руль ліворуч з метою залишення більше місця транспортному засобу порушника та уникнення зіткнення. Інший учасник ДТП лише прискорював свій транспортний засіб, не звертаючи увагу на ситуацію, що склалася, не помічаючи транспортний засіб ОСОБА_1 , та в`їхав причепом в нерухомий транспортний засіб ОСОБА_1 . Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , доданих до матеріалів провадження зазначив, що 04.09.2021 при заїзді на паркову торгового центру «Метро» при повороті ліворуч зачепив причепом автомобіль «Geely». Вважає, що водій автомобіля «Geely» порушив правила дорожнього руху не пропустивши його на повороті, хотів його обігнати, хоча в нього був увімкнений поворот ліворуч. В судовому засідання ОСОБА_1 підтвердив надані ним раніше пояснення, та вважав, що саме в діях водія ОСОБА_2 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній не зайняв крайнє ліве положення перед виконанням повороту на ліво. Згідно зі схемою ДТП (а.с. 4) вбачається, що транспортні засоби «Geely Emgrand 7», д/н НОМЕР_1 , та «Ford», д/н НОМЕР_3 з причепом «МАЗ» д/н НОМЕР_5 по траекторії, рухались в одному напрямку, який і передбачений на даній ділянці місцевості, про що зазначено в п.6 схеми ДТП «Назви об`єктів, зображених на схемі». При цьому, відповідно до цієї схеми, відсутні дорожні знаки пріоритету, а також горизонтальна розмітка проїжджої частини, тобто рух здійснюється по одній смузі та на противагу доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , дана ділянка дороги не містить поділу на смуги рухи, відповідно до якої останній вважає, що водій ОСОБА_2 не зайняв крайнє праве положення. Окрім того, згідно з другим аркушем до схеми ДТП (а.с. 4), на якому відображені видимі (зовнішні) пошкодження транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП, пошкодження транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1 знаходяться на правому передньому крилі, правому бампері, правій фарі. Водночас, доводи скарги ОСОБА_1 з приводу того, що з огляду на пошкодження, які маються на його транспортному засобі, не можливо говорити про порушення ним п. 13.1 ПДР, оскільки в такому випадку пошкодження мались би на передній частині автомобілю, а не на правій його частині, апеляційний суд знаходить неспроможними, оскільки сам ОСОБА_1 як у своїх поясненнях, так і в суді апеляційної інстанції пояснив, що частково викрутив руль ліворуч з метою залишення більше місця транспортному засобу порушника та уникнення зіткнення. При цьому, з огляду на те, що пошкодження іншого транспортного засобу мало місце не на самому автомобілі «Ford», д/н НОМЕР_3 , а на лівому боковому крилі причепу «МАЗ» д/н НОМЕР_5 , може об`єктивно вказувати лиш на те, автомобіль «Ford», д/н НОМЕР_3 з причепом «МАЗ» д/н НОМЕР_5 завершував маневр повороту та з огляду на наявні пошкодження обох автомобілів є неспроможна версія ОСОБА_1 , що водій ОСОБА_2 раптово з правої сторони почав рух ліворуч, перетинаючи траєкторію руху ОСОБА_1 , оскільки в такому разі пошкодження транспортних засобів мались би на самому автомобілі. Тобто, об`єктивно вбачається, що відстань між автомобілями до виконання маневру водієм ОСОБА_2 була такою, що не перешкоджала йому здійснювати маневр, натомість дії водія ОСОБА_1 , який спостерігав маневр автомобілю «Ford», д/н НОМЕР_3 з причепом «МАЗ» д/н НОМЕР_5 при виконанні лівого повороту зобов`язували дотримуватись безпечної дистанції з автомобілем, який завершував маневр повороту. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає. Отже, на думку апеляційного суду, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил, зокрема безпечної дистанції. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що орган дізнання, оформлюючи матеріали ДТП, а суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дійшли правильного висновку про те, що єдиним винуватцем у вчиненні ДТП є ОСОБА_1 , дії якого кваліфіковані правильно за ст. 124 КУпАП, оскільки він вчинив порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Тобто, повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову судді у справах про адміністративне правопорушення не передбачають скасування постанови суду першої інстанції та направлення матеріалів справи на повторний розгляд до органу поліції. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 7, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.10.2021, якою на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов