Постанова 4821 № 707/1017/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Черкаси Справа № 707/1017/21 Провадження № 22-ц/821/1803/21 категорія: 306010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у сумі 5000грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач з 2010 року обраний на посаду сільського голови с. Білозір`я, в 2015 та в 2020 році обраний на посаду сільського голови ОТГ «Білозірської сільської ради». 30.03.2021 року до Білозірської сільської ради надійшла заява від громадянина ОСОБА_2 . У вказаній заяві громадянин безпідставно ставить під сумнів законність обрання ОСОБА_1 на посаду сільського голови ОТГ Білозірської сільської ради, а також намагається принизити його честь та гідність. Позивач вказує, що ОСОБА_2 умисно неправильно вказує його ім`я « ОСОБА_1 » та вживає некоректні вислови «А царь, то говорят, не настоящий». ОСОБА_1 зазначає, що поширення ОСОБА_2 вищезазначеної інформації свідчить про неповагу відповідача до нього. Також поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну оцінку особи позивача в очах оточуючих, принизивши його ділову репутацію, оскільки його посада є публічною та соціально важливою. На підставі вище вказаного позивач, зазначає, що незаконними діями ОСОБА_2 , щодо поширення відповідачем недостовірної інформації щодо нього, відповідачем завдано йому моральної шкоди. Враховуючи, вказані обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зобов`язати ОСОБА_2 вибачитися у нього при свідках за приниження його честі, гідності та ділової репутації та судові витрати що складаються із сплати судового збору у розмірі 2270грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28.07.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на факт умисного наміру особистої образи його честі, гідності шляхом неправильного написання відповідачем у справі, у заяві від 30.03.2021 року його прізвища та по батькові, а саме « ОСОБА_3 » не знайшло свого підтвердження. Враховуючи, що заява написана власноруч ОСОБА_2 , приймаючи до уваги пояснення відповідача із розшифруванням власного почерку та написання літери «в» та літери «д», суд прийшов прийшов до висновку що у тексті заяви ОСОБА_2 написано по батькові позивача « ОСОБА_4 ». Щодо неправильного написання прізвища позивача, суд зауважує що написане у вказаній заяві прізвище « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 » не містить образливого змісту, таким що принижує його честь та гідність та згідно відзиву відповідача допущено ним не навмисно. Посилання позивача на образливий зміст заяви ОСОБА_2 від 30.03.2021 року у частині вислову «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою) та вказаний вислів є таким, що принижує його ділову репутацію як посадової особи, суд вважає необґрунтованим. Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що вислів «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою) є оціночним судженням ОСОБА_2 та вказаний вислів можна розцінювати як сатиру та алегорію при спілкуванні між сторонами. На підставі вище вказаного, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині поширення ОСОБА_2 інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , є не обґрунтовані, не доведені, а тому не підлягають до задоволення. Враховуючи, що судом встановлено, що ОСОБА_2 не було допущено дій, які б принижували честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції помилково було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вважає, що що відповідач своїми діями неодноразово принизив його гідність, честь та ділову репутацію. Відповідач при написанні заяви від 30.03.2021 року використав цитати із відомого кінофільма, що на його думку є сатирою. Відповідач у зверненні до керівника органу місцевого самоврядування використовує різні принижуючі гідність, честь та ділову репутацію цитати з відомих «російських» кінофільмів стверджуючи, що то сатира, а не свідоме та не правильне написання його прізвища, ім`я та по батькові, та вважає таке неправильне написання проявом русизмів. Вказує, що відповідач весь час упереджено ставиться до нього, виявляє неповагу, порушує його гідність, честь та ділову репутацію, натомість обґрунтовує свої вчинки наявністю у мовленні русизмів та цитат сатиричного характеру, хоча позивач володіє державною мовою (українською мовою) на достатньому рівні. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 06 вересня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 <Список>на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено що згідно постанови Білозірської сільської територіальної виборчої комісії Черкаського району Черкаської області від 28.10.2020 року №33 визнано обраним сільським головою Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_1 та рішенням Білозірської сільської ради від 17.11.2020 року №1-1/VIII визнано повноваження Білозірського сільського голови Міцука В.П. та вважати його таким що вступив на посаду. ОСОБА_2 30.03.2021 року звернувся із заявою до Білозірської сільської ради. Вказана заява написана власноруч досить читабельним почерком. У вказаній заяві ОСОБА_2 вжито вислів «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою). Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд зазначає, що статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. У свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Згідно із ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. За змістом ч. 1- 3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до ч.1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Таким чином праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Верховний Суд України у своїй Постанові від 20.06.2018 (справа № 775/7842/16-ц) зазначив, що під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідній поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим. Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Пунктом 15 постанови №1 від 27.02.2009 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі постанова Пленуму ВСУ) роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі та ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної або юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове благо. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному та політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. У зв`язку зі внесенням з 27.03.2014 змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було скасовано, а тому доказування, як обґрунтованості свого позову, так і заперечень проти позову, тобто недостовірності чи достовірності поширеної інформації, має відбуватися у загальному порядку. Пунктом 18 постанови Пленуму ВСУ вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18 зазначив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Згідно ч.1 та ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, згідно постанови Білозірської сільської територіальної виборчої комісії Черкаського району Черкаської області від 28.10.2020 року №33 визнано обраним сільським головою Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_1 та рішенням Білозірської сільської ради від 17.11.2020 року №1-1/VIII визнано повноваження Білозірського сільського голови Міцука В.П. та вважати його таким що вступив на посаду. ОСОБА_2 30.03.2021 року звернувся із заявою до Білозірської сільської ради. Вказана заява написана власноруч досить читабельним почерком. У вказаній заяві ОСОБА_2 вжито вислів «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою). Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що посилання позивача на факт умисного наміру особистої образи його честі, гідності шляхом неправильного написання відповідачем у справі, у заяві від 30.03.2021 року його прізвища та по батькові, а саме « ОСОБА_3 » не знайшло свого підтвердження. Враховуючи, що заява написана власноруч ОСОБА_2 , приймаючи до уваги пояснення відповідача із розшифруванням власного почерку та написання літери «в» та літери «д», суд прийшов прийшов до висновку що у тексті заяви ОСОБА_2 написано по батькові позивача « ОСОБА_4 ». Щодо неправильного написання прізвища позивача, суд зауважує що написане у вказаній заяві прізвище « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 » не містить образливого змісту, таким що принижує його честь та гідність та згідно відзиву відповідача допущено ним не навмисно. Посилання позивача на образливий зміст заяви ОСОБА_2 від 30.03.2021 року у частині вислову «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою) та вказаний вислів є таким, що принижує його ділову репутацію як посадової особи, суд вважає необґрунтованим. Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що вислів «А царь, то говорят, не настоящий» (російською мовою) є оціночним судженням ОСОБА_2 та вказаний вислів можна розцінювати як сатиру та алегорію при спілкуванні між сторонами. На підставі вище вказаного, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині поширення ОСОБА_2 інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , є не обґрунтовані, не доведені, а тому не підлягають до задоволення. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Враховуючи, що судом встановлено, що ОСОБА_2 не було допущено дій, які б принижували честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_1 .. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Правильне застосування ст. 10 Конвенції про захист прав і свобод людини є особливо важливим по справах про захист честі, гідності і ділової репутації, де позивачами є посадові чи публічні особи, а відповідачами засоби масової інформації, журналісти. Європейський Суд вважає, що людина, стаючи публічним політиком, свідомо обмежує своє право на повагу до особистого, сімейного життя і повинна бути терпимою навіть до жорсткої критики. Посадові чи публічні особи мають право на захист свого приватного життя, але межа захисту їх репутації повинна бути такою, щоб забезпечити й вільне обговорення політичних та інших питань, пов`язаних з їх діяльністю. Такі особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають це усвідомлювати. Підтвердженням такого висновку Європейського суду є справа Лінгенса проти Австрії. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді Л.І. Василенко Л.В. Нерушак