Постанова 4803 № 199/71/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5692/21 Справа № 199/71/21 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі-ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 03 липня 2017 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 508/17-т/Х/01, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Seat Altea» р/н НОМЕР_1 . 19 січня 2018 року в м.Дніпро на вул.Калинова, 45-47, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Seat Altea», р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Opel Vectra», р/н НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року по справі №199/792/18 дана дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія транспортного засобу «Opel Vectra», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Розмір збитку, який завданий власнику автомобіля «Seat Altea» р/н НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, складає 504 701, 95 грн. Відповідно до умов договору страхування № 508/17-т/Х/01 від 03 липня 2017 року вони сплатили страхове відшкодування в розмірі 234 000 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel Vectra», р/н НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК-2662156, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп», яке в добровільному порядку відшкодувало їм збитки в розмірі 98 000 грн. з вирахуванням франшизи 2 000 грн. в межах ліміту страхової відповідальності по даному полісу. Невідшкодованою частиною збитку залишилась сума в розмірі 136 000 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, та стягнути судовий збір. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с. 88-91). Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з закінченням строку накладання адміністративного стягнення, а тому вина особи не встановлюється. Крім того, звертав увагу на те, що копія звіту про матеріальний збиток, наявна в матеріалах справи, не є належним доказом розміру вартості матеріального збитку (а.с. 94-97). 05 липня 2021 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" надало до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказували, що постановою про адміністративне правопорушення була встановлена вина відповідача, оскільки саме він порушив правила дорожнього руху. Звіт є належним та допустимим доказом розміру збитків. (а.с.117-118). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 136 000 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 2018 року в м. Дніпро на вул. Калинова, 45-47, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Seat Altea», р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Opel Vectra», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 20), що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року (справа №199/792/18) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Суддею у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що 19 січня 2018 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 у м. Дніпро в районі будинку № 47 по вул. Калиновій у керував автомобілем «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та порушивши вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час руху не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, в результаті чого не впорався з керуванням і допустив занос автомобіля праворуч, чим вимусив такого, що рухався праворуч у суміжній смузі руху в попутному з ним напрямку водія автомобіля «Сеат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 змінити напрямок руху, від чого останній виїхав за межі проїзної частини і скоїв наїзд на електричну опору, внаслідок чого транспортний засіб «Сеат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Відповідно до зазначеної вище постанови дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, оскільки він як учасник дорожнього руху порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу. За договором добровільного страхування наземного транспорту №508/17-Т/Х/01 від 03 липня 2017 року (а.с. 6-15), який був укладений між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ОСОБА_2 , його предметом є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5,8 цього договору. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel Vectra», р/н НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК-2662156. виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп», що підтверджується відповідним полісом №АК2662156 (а.с. 25). Відповідно до звіту №26011801 від 29 січня 2018 року про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Seat Altea р/н НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження (а.с. 23-30), який виконаний ПП «Центр судових експертиз та оцінки» (оцінювач ОСОБА_3 ), вартість матеріального збитку становить 504 701, 95 грн. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування (а.с.48) від 08 лютого 2018 року до виплати за договором №508/17-Т/Х/01 від 03 липня 2017 року підлягає 234 000 грн (а.с. 48). 09 лютого 2018 року був складений страховий акт (а.с.47), згідно з яким підлягає виплата страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 234 000 грн. На підставі платіжного доручення (а.с.49) судом встановлено, що позивач сплатив на користь ОСОБА_2 234 000 грн. ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» 98 000 грн (з вирахуванням франшизи 2 000 грн) в межах ліміту страхової відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК2662156, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» (а.с.50). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, оскільки позивач виконав свої зобов`язання страховика у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Встановивши, що позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги до відповідача, а страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Доводи апеляційної скарги в частині того, що справа про адміністративне правопорушення закрита, у зв`язку з закінченням строку накладання адміністративного стягнення, а тому він не є особою яка повинна відшкодувати збитки відхиляються, оскільки вказаною постановою його визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення. Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18. Крім того, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. Посилання апеляційної скарги, що звіт №26011801 від 29 січня 2018 року про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Seat Altea р/н НОМЕР_1 , є неналежним доказом , колегією суддів відхиляються, оскільки на підставі вказаного звіту було здійснено страхову виплату, як позивачем так і страховиком відповідача, у межах ліміту страхової відповідальності. Зазначення в апеляційній скарзі про те, що позивач повинен був у даній справі заявити клопотання про проведення судової експертизи відхиляються, оскільки позивач надав наявні у нього докази, та у разу незгоди з ними у відповідача було таке право, та він ним не скористався. Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров