Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2223/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2223/21 пров. № А/857/18514/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мартиць О.І., повне судове рішення складено 06.09.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про застосування фінансових санкцій від 02 квітня 2021 року №00015760704. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02 квітня 2021 року №00015760704 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки роздрібну торгівлю алкогольними напоями вона здійснювала на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії №1903030308202000367, терміном дії "з 14 березня 2020 року до 14 березня 2021 року". Просив позов задоволити. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.04.2021 №00015760704. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.02.2019 №26410000000004721, згідно якої вид діяльності (КВЕД): 47.11 та 56.30. Підприємницьку діяльність позивач здійснює в кафе піцерія " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 . Працівниками Головного управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв від 18.03.2021 №1078/19/00/0704/ НОМЕР_1 . Як вбачається з акта перевірки 14.03.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Факт реалізації встановлено по контрольній стрічці електронного журналу за 14.03.2021 з реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3000513813. Контролюючим органом в акті перевірки встановлено, що у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №19030308202000367 від 06.03.2020 терміном дії з 14.03.2020 до 14.03.2021 та ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №19030308202100462 від 16.03.2021 терміном дії з 16.03.2021 до 16.03.2022. Відповідно до висновків перевірки, позивачем порушено норми частини 20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". За результатами перевірки Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00015760704 від 02.04.2021 про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Згідно частини двадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до частини двадцять дев`ятої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). За порушення вимог указаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 цього Закону у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій - у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж алкогольних та/або тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема, термін дії. Разом з тим, ні Закон №481/95-ВР, ні прийняті на його реалізацію підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок обчислення строку дії ліцензії. Відповідно до цього застосуванню підлягають визначення, наведені у главі 18 Розділу V Цивільного кодексу України. Згідно частин першої, другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Статтею 252 цього Кодексу врегульовано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Частиною 1 статті 255 ЦК України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Відтак, законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює поняття "строк" і "термін", які не є тотожними. Разом з тим, видані на виконання вимог Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачають саме "термін дії ліцензії", який відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України визначається календарною датою, яка має неминуче настати. Термін дії дозвільного документу, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає о 23:59 годині останнього дня відповідного місяця та року, який визначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №19030308202000367 від 06.03.2020 терміном дії з 14.03.2020 до 14.03.2021 та ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №19030308202100462 від 16.03.2021 терміном дії з 16.03.2021 до 16.03.2022. Відтак, строк дії цієї ліцензії був чітко встановлений уповноваженим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. Апеляційний суд звертає увагу, що дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 передбачено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Згідно статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає. Таким чином, колегія суддів переконана, що позивачем не було допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензії - 14.03.2021. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року у справі №500/2223/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 24.11.2021