Постанова 4857 № 460/1239/19
від 26.10.2021 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1239/19 пров. № А/857/18289/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Пославський Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року (рішення ухвалене о 15:05 хв. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., повний текст складено 18.06.2021) у справі за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 №0003374000, №0003384000, та рішення про застосування фінансових санкцій від 23.04.2018 №0003394000. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що висновки акту фактичної перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані рішення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий акт не містить підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, що, на думку позивача, свідчить про неоднозначний підхід фіскального органу до підстав перевірки та зловживання повноваженнями, адже позивачу не було пред`явлено жодного документа на перевірку. Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23.04.2019 у справі № 565/695/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі того ж акту фактичної перевірки, з врахуванням п.2 ч.1 ст.278 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення за ст. 155-1 КУпАП повернуто ГУ ДФС у Рівненській області. Суд дійшов висновку, що інкриміноване ФОП ОСОБА_1 порушення є необґрунтованим. Просив позов задоволити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржила фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" видано наказ від 19.03.2019 № 804 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 19.03.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області видано направлення № 113, № 114 посадовим особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на проведення з 19.03.2019 фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , тривалістю 10 робочих днів, з метою перевірки дотримання вимог чинного законодавства в сфері обігу підакцизних товарів 27.03.2019 уповноваженими посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України сфері обігу підакцизних товарів у господарській одиниці кафе-бар, який належить позивачу та розташований по АДРЕСА_1 , за наслідками якої складено акт (довідку) за реєстраційним від 27.03.2019 № 206/17-00-40-01/ НОМЕР_1 . В ході проведення перевірки вказаної господарської одиниці встановлений факт реалізації кальяну (тютюн для куріння кальяну зі смаком малини та чорної смородини) на воді за ціною 150 грн. Бармен розрахункову операцію провів на повну суму покупки, не роздрукував та не видав розрахунковий документ, тобто без застосування РРО. Роздрібна торгівля тютюновими виробами здійснювалася без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на які також не представлено товарно-супровідні документи, що про продаж тютюнових виробів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку. Крім того, на момент перевірки по місцю реалізації та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів були відсутні супровідні документи на тютюн для куріння кальяну зі смаком малини та чорної смородини, що перебував в реалізації. Відповідно до розділу 4 "Висновок перевірки" порушено вимоги: ч. 14 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР), пп.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.08.2002 за № 679/6967 (далі Правила №218). На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «С» від 23.04.2019 №0003374000 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1,00 грн., від 23.04.2019 № 0003384000 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 300,00 грн. та рішення від 23.04.2019 № 0003394000 про застосування фінансових санкцій в сумі 17000,00 грн. В постанові від 21.01.2021 Верховний Суд зауважив, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Верховний Суд зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції та мотивів скасування судових рішень у цій справі, суд враховує таке. Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до статті 81 ПК України умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Згідно абзацу 5 підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відповідно до абзацу 6 підпункту 81.1 статті 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Оцінюючи процедуру проведення спірної перевірки, суд враховує, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №148/95-ВР, тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно статті 15 Закону №148/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №148/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» визначено, що органом, який здійснює ліцензування виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, є Державна фіскальна служба. Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, передбачено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, та здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 06.08.2014 №311, територіальним органом ДФС на території Рівненської області є ГУ ДФС у Рівненській області. Відповідно до статті 19-1 ПК України визначає функції контролюючих органів, до яких, зокрема, відноситься: ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої; визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Апеляційним судом встановлено, що наказ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 19.03.2019 № 804 виданий ГУ ДФС у Рівненській області на підставі пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та ст.16 Закону № 481/95-ВР. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Таким чином, при призначенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів відповідач повністю дотримався приписів чинного законодавства як уповноважений державний орган, який здійснює контроль за дотриманням норм Закону №148/95-ВР та здійснює функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача зазначені в наказі № 804 від 19.03.2019 у відповідності до положень чинного законодавства України. Відтак, суд вважає, що означений наказ відповідає вимогам підпункту 81.1 статті 81 ПК України. Вимогам закону відповідають також направлення на перевірку №113 та № 114 від 19.03.2019, в яких зазначені всі відомості та наявні реквізити, передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України. Уповноваженими посадовими особами відповідача, які прибули 27.03.2019 для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , було пред`явлено позивачу службові посвідчення та направлення на перевірку, а також вручено копію наказу від 19.03.2019 № 804, що ствердила позивач особистим підписом в розписках на направленнях на перевірку. Акт перевірки позивач підписала без зауважень, на порушення процедури проведення перевірки не вказувала, виявлених порушень не заперечила, один примірник акту отримала, що ствердила особистим підписом. В акті перевірки зазначено, що перевірку здійснено на підставі Податкового кодексу України (без конкретизації правових підстав). Водночас, суд зауважує, що приписами проаналізованих вище норм податкового законодавства України встановлені вимоги щодо зазначення підстав призначення та проведення контрольного заходу саме в наказі та направленні на перевірку. Акт (довідка) перевірки фіксує результати її проведення та виявлені порушення (в разі їх наявності). Тому суд вважає, що незазначення в акті перевірки конкретних підстав її проведення не свідчить про порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки. Доводи позивача про порушення процедури проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів не можуть бути визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Згідно абз. 5 пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування. Відповідно до п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належить, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну. Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування (пп.14.1.252 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.1 Закону №481/95-ВР). Згідно ст.15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Порядок роздрібної торгівлі сигаретами, цигарками, сигарами, сигарилами, тютюном люльковим, нюхальним, смоктальним, жувальним та іншими виробами з тютюну і його замінниками (далі тютюнові вироби), визначаються Правилами №218, згідно з п.2 яких, роздрібна торгівля тютюновими виробами діяльність з продажу тютюнових виробів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Правила поширюються на всіх суб`єктів підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності, які пройшли реєстрацію в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, одержану в порядку, визначеному законодавством України (п.4 Правил №218). Фактичною перевіркою встановлено відсутність на час проведення контрольного заходу за місцем здійснення господарської діяльності позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а також супровідних документів на тютюн для кальяну зі смаком малини та чорної смородини, що стверджено актом перевірки, підписаним позивачем без зауважень. Фактичну відсутність у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами представник позивача підтвердила у судовому засіданні. З наданого позивачем дублікату чека КБ "Приватбанк" від 20.02.2019 встановлено сплату ОСОБА_1 2000,00 грн з призначенням платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Згідно положень статті 15 Закону №148/95-ВР плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови. Відтак, дата оплати за видачу ліцензії є датою видачі такої ліцензії не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, позаяк Законом №148/95-ВР встановлено 10-денний термін з дати подання заяви та необхідних документів суб`єктом господарювання для прийняття рішення уповноваженого державного органу щодо видачі ліцензії чи відмови у її видачі і такий строк не пов`язаний безпосередньо з датою оплати за видачу ліцензії. Протиправність поведінки відповідача щодо порушення строків видачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами не входить до предмета доказування в цій справі, а будь-які належні та допустимі докази оскарження позивачем у встановленому порядку бездіяльності контролюючого органу щодо несвоєчасної видачі ліцензії в матеріалах судової справи відсутні. Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Згідно ч.1 ст.17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Відповідно до абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Відтак рішення про застосування фінансових санкцій від 23.04.2018 №0003394000 прийняте відповідачем в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом № 265/95-ВР. Згідно ч.1 ст.15 Закону № 265/95-ВР, контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Відповідно до акту фактичної перевірки перевірка проводилась в кафе-барі, що належить ОСОБА_1 у її присутності, за фактом якої було установлено реалізація кальяну (тютюн для куріння) зі смаком малини та чорної смородини на воді за ціною 150,00 грн, без відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами і без застосування РРО. Також було встановлено відсутність документів на тютюн для кальяну. Виявлені відповідачем обставини не заперечувались позивачем, про що свідчить відсутність її зауважень до акту проведеної перевірки, тоді як факт продажу тютюнового виробу без наявності ліцензії та РРО позивачем підтверджено у поясненнях, долучених до акту перевірки. Згідно приписів статті 109 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, законодавчі приписи щодо правил здійснення суб`єктами господарювання роздрібного продажу тютюнових виробів, а саме наявності відповідних ліцензій та заборони на їх продаж без РРО та без обліку таких, до відповідальності може бути притягнутий суб`єкт господарювання, який вчинив порушення таких правил, тобто допустив протиправні винні діяння. Згідно частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2); вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі №460/1239/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28.10.2021