Постанова 4857 № 466/3710/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 466/3710/21 пров. № А/857/19053/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора лейтенанта поліції Фортуни Степана Валерійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- суддя (судді) в суді першої інстанції Зима І.Є., час ухвалення рішення 14:29:36, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 16 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора лейтенанта поліції Фортуни Степана Валерійовича, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фортуни Степана Валерійовича серії ЕАН № 3774353 про притягнення до адміністративної відповідальності від 10 лютого 2021 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фортуни Степана Валерійовича серії ЕАН № 3774353 від 10 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення. Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції 908,00 грн судового збору. 18 серпня 2021 року позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3900,00 грн. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2021 року заяву задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції 1800,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при ухваленні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року, судом не було вирішено питання щодо розподіл судових витрат на правову допомогу, тому у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені заявником витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, однак при розгляді даної справи відбулось два судових засідання, загальною тривалістю близько 15 хвилин, тому слід зменшити суму адвокатського гонорару до 1800,00 грн, оскільки така є завищеною, і такою що не відповідає складності справи, не є співмірною із обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду та тривалістю судових засідань. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, та підлягає скасуванню. Зокрема, зазначає, що заявлена сума неспівмірна до даної справи, інших істотних обставин справи та така, що не підлягає відшкодуванню з огляду на предмет спору у справі незначної складності, а саме оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів(п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції прийшов до висновку, що відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу є обґрунтованими і підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення таких у розмірі 1800,00 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України». Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа № 810/3806/18, справа № 810/2816/18, справа № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа № 826/4466/18). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 16 березня 2021 року; акт здачі-приймання виконаних робіт від 16 серпня 2021 року; квитанцію № 0.0.2232649651.1. від 16 серпня 2021 року на суму 3900,00 грн. Відповідно до п. 2 Акту здачі-приймання виконаних робіт від 16 серпня 2021 року за взаємною згодою сторін розмір витрат на професійну правничу допомогу за Договором від 16 березня 2021 року визначається виходячи з вартості однієї години роботи адвоката в сумі 600,00 грн. Згідно вказаного Акту загальна вартість виконаних робіт становить 3900,00 грн, у тому числі: підготовка та надсилання адвокатського запиту (щодо надання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності) № 05/04 від 05 квітня 2021 року 0,5 год/300,00 грн; підготовка та подання позовної заяви 2,00 год/1200,00 грн; участь в судовому засіданні 22 липня 2021 року з врахуванням часу, необхідного на доїзд до місця проведення засідання 1 год/600,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив 1,5 год/900,00 грн; участь в судовому засіданні 12 серпня 2021 року з врахуванням часу, необхідного на доїзд до місця проведення засідання 1 год/600,00 грн; підготовка заяви про винесення додаткового рішення 0,5 год/300,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що в межах даної справи до суду подано адміністративний позов з додатками, який складено на 15 арк. та підписано адвокатом Алексеєнко А.А.; відповідь на відзив на позовну заяву з додатками на 6 арк.; заява про винесення додаткового рішення з додатками на 4 арк. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума адвокатського гонорару є завищеною і такою що не відповідає складності справи, оскільки така не є співмірною із обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду та тривалістю судових засідань. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи тривалість двох судових засідань у даній справі, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції лише в сумі 1800,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 252, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2021 року у справі № 466/3710/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.