Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/6433/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/6433/21 Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 24 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Іщука Антона Вікторовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Іщука Антона Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ІВ № 00014371 від 10.11.2021 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Іщука Антона Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ІВ № 00014371 від 10.11.2021 року. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2021 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позивач в судове засідання не з`явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що в призмі приписів ч. 2 ст. 313 КАС України не є перешкодою розгляду справи. З огляду на викладені обставини, колегія суддів, врахувавши достатність наявних матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, постановою серії ІВ № 00014371 від 10.11.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. За змістом вказаної постанови, встановлено, що 03.11.2020 о 10.11 год. в м. Вінниця по вул. Архітектора Артинова, буд. 13, водій ОСОБА_1 , здійснив зупинку автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 (и) ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фіксація даного адміністративного правопорушення здійснена за допомогою приладу Logic Instrument K80 V2 та світловіддалеміра лазерного ручного "Bosh" GLM 40 Professional. Також вказано, що власник чи користувач може ознайомитися із зображеннями чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайт: http://inspector.vmr.gov.ua. Ідентифікатор для доступу до зображень транспортного засобу номерний знак автомобіля, серія та номер постанови. Позивач не погоджуючись з інкримінованим йому правопорушенням, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано доводи позивача, що проїзд до будинку АДРЕСА_1 не являється прилеглою територією та не містить наскрізного проїзду, а лише призначений для в`їзду до дворів. Також, на переконання суду першої інстанції, відповідачем не надано доказів здійснення позивачем саме зупинки на виїзді з прилеглої території. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту 15.9 (и) Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Частиною третьою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Примітки до статті 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена участині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Стаття 14-2 КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що мають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно з законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідно до примітки до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Згідно ч.1 ст.219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п`ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 197,198 цього Кодексу. Відповідно до ст.279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем за допомогою технічного засобу Logic Іnstrument К80 V2 здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) факту зупинки транспортного засобу марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, а саме автомобіль був зупинений за 1611 мм від виїзду з прилеглої території, що підтверджено заміром такої відстані, і при цьому, припаркованим, з порушенням пункту 15.9 (и) ПДР. Технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", позаяк відповідачем надані докази, які підтверджують, що технічний засіб Logic Instrument K80 V2 пройшов стандартизацію відповідно до Закону, а саме: сертифікат експертизи, атестат відповідності, додаток до сертифіката. При цьому, позивач не заперечує, що є власником автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , а доказів, що вказаний автомобіль на законній підставі перебував в користуванні іншої особи матеріали справи не містять. Отже, вказані обставини свідчать про обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП за порушення вимог пункту 15.9 (и) ПДР на підставі спірної постанови серії ІВ № 00014371 від 10.11.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України). Разом з тим, у разі надання відповідачем доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останній має спростовувати ці доводи. Таким чином, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку. В даному випадку, доводи апеляційної скарги в повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та підтверджують наявність правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та такими, що потребують окремої оцінки судом апеляційної інстанції. Колегія суддів враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Іщука Антона Вікторовича задовольнити повністю. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Іщука Антона Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ІВ № 00014371 від 10.11.2021 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.