Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 363/1541/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 363/1541/21 Суддя (судді) першої інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2021року у справі №363/1541/21 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Та Інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького Олександра Анатолійовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач 1) та Інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького Олександра Анатолійовича (надалі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України, в якому просив суд: постанову інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького Олександра Анатолійовича серія та номер АС 0000035812 від 30.03.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення частини 3 ст. 122 КУпАП - скасувати; провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 122 КУпАП - закрити; визнати дії інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького Олександра Анатолійовича з тимчасового затримання транспортного засобу: марки Hyundai, модель: Sonata, державний номерний знак: НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - протиправними; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1 929,40 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова винесена всупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача. Також позивач вказує, що згідно з оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням факту стоянки автомобіля з порушенням Правил дорожнього руху, однак у спірній постанові міститься посилання на порушення п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху, що стосується зупинки транспортного засобу. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) було подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області 27 травня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням факту стоянки автомобіля з порушенням Правил дорожнього руху, однак у спірній постанові міститься посилання на порушення п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху, що стосується зупинки транспортного засобу. В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач є власником транспортного засобу Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.02.2021 р. Так, 30.03.2021 р. головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецьким О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія АС №0000035812, відповідно якої 30.03.2021 р. близько 13 год. 08 хв. за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, позивачем зупинено транспортний засіб Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено пункт 15.9 г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем фотографій вбачається, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль позивача загороджував видимість руху транспортних засобів для пішоходів при переході дороги в зазначеному місці, чим створював загрозу безпеці руху. Порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача, судом не встановлено. Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. При цьому, будь-яких доказів на спростування доводів відповідача позивач суду не надав. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. "г" п.15.9 ПДР України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. За визначенням п. 1.10 ПДР України пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою та пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами. Тобто, з наведеного вбачається, що об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 122 КУпАП є, зокрема, встановлення факту не дотримання водієм під час зупинки перед пішохідним переходом відстані 10 метрів між його транспортним засобом та розміткою цього пішохідного переходу. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. У даному випадку, як вірно було встановлено судом першої інстанції вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи фотозображення транспортного засобу автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з яких вбачається, що транспортний засіб позивача здійснив стоянку (зупинку) біля пішохідного переходу на відстані ближче 10 м. Зазначена обставина не заперечується позивачем, як під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наявних у матеріалах справи копій фотофіксації адміністративного правопорушення вбачається, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль позивача загороджував видимості руху транспортних засобів для пішоходів при переході дороги в зазначеному місці, чим створював загрозу безпеці руху. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 є належним доказом порушення позивачем п.п.15.9 (г) ПДР України, оскільки містять повну та достатню інформацію щодо предмету доказування, зокрема, з даних копій фотофіксації вбачається, що автомобіль позивача розміщений на відстані менше ніж 10 метрів до дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України та створював загрозу безпеці руху. Разом з тим, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на порушення відповідачем процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, з огляду на наступне. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі (ч. 4 ст. 179-1 КУпАП). Згідно з ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури притягнення його до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача з наявних у справі доказів не вбачається та позивачем під час судового та апеляційного розгляду справи не доведено. Також, колегією суддів встановлено, що доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у той час як позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог. Щодо посилання апелянта на те, що в оскаржуваній постанові зазначено про порушення правил дорожнього руху під час зупинки, а по факту мало місце стоянка, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушенням вимог стоянки і зупинки. У даному випадку колегія суддів вважає, що для правової кваліфікації дій позивача не має значення чи зупинено транспортний засіб, чи здійснено стоянку, так, як зазначене правопорушення охоплює склад адміністративного правопорушення частиною 3 статті 122 КУпАП. Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивач, оспорюючи факт зупинки та підтверджуючи факт стоянки транспортного засобу, намагається уникнути адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність дій суб`єкта владних повноважень та наявність правових підстав для зобов`язання останнього вчинити певні дії. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями ст.ст. 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк