Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3857/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 р. Справа № 520/3857/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.04.21 по справі № 520/3857/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 21.09.2020 року у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді та виплати утвореної заборгованості з 19 лютого 2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці згідно з довідкою № 04-52/261 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 21.09.2020 року у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді та виплати утвореної заборгованості з 19 лютого 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) здійснити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), як судді у відставці згідно з довідкою № 04-52/261 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що чинним Законом № 1402-VI11 передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, а тому стверджує про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). Зазначає, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 29.11.1994 обраний суддею Чугуївського міського суду Харківської області, Указом Президента України від 19 березня 1999 року №263/99 призначений на посаду заступника голови Чугуївського міського суду Харківської області. Постановою Верховної Ради України № 1498-ІІІ від 02.03.2000 року обраний суддею безстроково. Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 06.02.2018 №359/0/15-18 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Чугуївського міського суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі № 820/2651/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірними дії Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, а саме - 86 відсотків. Зобов`язано Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 01.11.1977 року 19.12.1979 року, що становить 2 роки 1 місяць 19 днів до стажу роботи судді, який Зобов`язано Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, починаючи з 01.03.2018 року, та виплатити заборгованість за період з 01 березня 2018 року по день виконання рішення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі № 820/2651/18 набрало законної сили 10.08.2018. На виконання вищевказаного рішення відповідач зробив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від розміру суддівської винагороди. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №520/13708/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.09.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 21.09.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою №04-52/261 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 повернуто скаржнику. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №520/13708/2020 набрало законної сили 21.12.2020. На виконання зазначеного рішення відповідач з 19.02.2020 зробив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при цьому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді розраховано в розмірі 56% суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді 23 роки 02 місяці 19 днів. Не погоджуючись із розміром відсотка суддівської винагороди позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №820/2651/18, яке набрало законної сили 10.08.2018, вже було встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, а тому саме в такому розмірі відповідач має здійснювати виплату грошового утримання. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII). Положеннями частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) констатовано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Так, у вказаному рішенні (пункти 15-17) вказано, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним. Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, ніж та, що встановлена Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами. На необхідість застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який отримував щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, на підставі саме Закону України №1402-VIII вказав і Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20). З огляду на викладене, враховуючи, що чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів зважає на відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). Отже, в контексті розгляду цієї справи для визначення відсоткового розміру щомісячного грошового утримання змінною величиною повинен бути розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання має обчислюватися виходячи з 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі Закону №1402-VIII. Колегія суддів ще раз акцентує увагу на тому, що розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90%) визначений у порядку, передбаченому Законом № 2453-VI та на виконання судового рішення, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Така відмінність полягає в тому, що Законом № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає сутнісно інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (стаття 135 Закону № 1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII). Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку за Законом № 2453-VI. Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року № 5207-VI прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі. У контексті вказаного питання, суд вважає за необхідне зазначити позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 7 червня 2021 року у справі №420/4001/20, про те, що однаковий підхід до визначення порядку розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, та судді, який вийшов у відставку раніше, відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та КАС України (пункт 7 частини другої статті 2). У цій справі було задоволено позов про перерахунок суддівської винагороди судді у відставці, виходячи із розміру посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 при обчисленні базового розміру посадового окладу і доплати за вислугу років. Крім того, суд зазначає, що визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону № 1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих статтею 22 Конституції України права позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону № 1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону № 2453-VI, а значно більшим. Посилання суду першої інстанції як підставу для задоволення вимог позову на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 в межах справи № 820/2651/18 зобов`язано Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 01.11.1977 року 19.12.1979 року, що становить 2 роки 1 місяць 19 днів до стажу роботи судді та зобов`язано здійснити перерахунок та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, починаючи з 01.03.2018 року, та виплатити заборгованість за період з 01 березня 2018 року по день виконання рішення, колегія суддів уважає безпідставним. Так, вказаний розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці стосувався перерахунку такого утримання на підставі інших довідок та на підстав норм положень Закону № 2453-VI. У справі ж, що розглядається, позивач просить застосувати вказаний відсотковий розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці (90%) під час перерахунку на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-52/261 від 28.02.2020 за регулювання спірних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, яким є Законом № 1402-VIII, тобто за інших фактичних обставин, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині. Водночас вказане вище рішення суду першої інстанції у справі № №820/2651/18 частково є застосованим до фактичних обставин цієї справи. Так, в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 в межах справи №820/2651/18 зроблено висновок про те, що загальний стаж ОСОБА_1 на посаді судді повинен складати 25 років 04 місяців 08 днів (2 роки 1 місяць 19 днів - строкова військова служба, 23 роки 02 місяці 19 днів - робота на посаді судді), в той час як дії органу Пенсійного фонду щодо врахування стаж роботи на посаді судді в кількості 23 роки 02 місяці 19 днів та не зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби в збройних силах СРСР з 01.11.1977 по 19.12.1979 визнано неправомірними. В свою чергу судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №520/13708/2020 відповідач з 19.02.2020 зробив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при цьому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді розраховано в розмірі 56% суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді 23 роки 02 місяці 19 днів. Тобто відповідачем, незважаючи на правові висновки, висловлені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №820/2651/18, знову не враховано до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби в збройних силах СРСР з 01.11.1977 по 19.12.1979. Водночас, враховуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі № 820/2651/18, загальний стаж на посаді судді повинен складати 25 років 04 місяців 08 днів (2 роки 1 місяць 19 днів - строкова військова служба, 23 роки 02 місяці 19 днів - робота на посаді судді) та саме за повні 25 років має визначатися відсотковий розмір грошового утримання. Відтак з урахуванням наведеного та відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI, розмір довічного грошового утримання позивача має становити 60 % від грошового забезпечення діючого судді (розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді за стаж понад 20 років). У зв`язку із цим, відповідач відмовляючи у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового забезпечення діючого судді відповідно до заяви позивача діяв правомірно, проте помилково здійснив перерахунок утримання у розмірі 56 % замість 60 % та протиправно не врахував, що загальний стаж судді щодо ОСОБА_1 скадає 25 років 04 місяців 08 днів, чим порушив його права. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку , що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги слід задовольнити частково та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60 % суддівської винагороди, відповідно до довідки № 04-52/261 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. В задоволенні інших частини позовних вимог належить відмовити. Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 139 КАС України. Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, судовий збір за подання позовної заяви належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягає розподілу відповідно до статті 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі № 520/3857/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою № 04-52/261 від 28.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 60% від заробітної плати діючого судді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) здійснити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою № 04-52/261 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 60% від заробітної плати діючого судді. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов