Постанова 4851 № 520/5463/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М. 29 вересня 2021 р. Справа № 520/5463/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення, - В с т а н о в и в: 01.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправними дії та рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо зменшення відсоткового розміру його щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 56% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з 19.02.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області; - скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області № 963270856969 від 05.02.2021 року в частині застосування загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 56% при здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його щомісячного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний органна виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі 520/9030/2020, яке набрало законної сили, протиправно зменшило відсоткове значення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 56% від грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, оскільки при звільненні у відставку йому було призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відсоткове значення якого є незмінною величиною і не може бути зменшено при його перерахунку. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач ГУ ФУ в Харківській області зазначив, що для застосування розміру 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI), але з 18.02.2020 року з моменту проголошення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон № 2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність. При цьому, визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону № 1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону № 1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений йому на підставі положень Закону№ 2453-VI. Стосовно вимог позивач про зарахування до суддівського стажу період проходження військової служби, відповідач зазначив, що чинним Законом № 1402-VIII не передбачено зарахування до суддівського стажу строку військової служби. Також, відповідач зазначив, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково. Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області в частині зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% до 56% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з 19.02.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області. Пенсійний орган зобов`язаний повторно здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 р. № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, з урахуванням висновків постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року по справі № 640/14649/17 щодо визначення стажу позивача, висновків рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року № 520/9030/2020 та висновків рішення суду по даній справі. В задоволені вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено. Судом проведений розподіл судових витрат по справі, - на користь позивача стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області у відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 грн. Судове рішення вмотивоване тим, що з урахуванням стажу 26 років, що встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року по справі №640/14649/17, відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має становити не 56%, як визначено ГУ ПФУ в Харківській області, а 50%+12% (6 р. * 2%). Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 90% (дев`яносто відсотків) суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 р. № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (26 років роботи на посаді судді), з 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також, суд зазначив, що оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 56% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з 19.02.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 р. № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, суд прийшов до висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 р. № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, з урахуванням висновків постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року по справі № 640/14649/17 щодо визначення стажу ОСОБА_1 та висновків вказаного рішення. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначив, що в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення цих вимог його адміністративного позову. Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне. Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08.09.2016 року «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримував до 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI). У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, видану Апеляційним судом Харківської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням від 26.06.2020 року № 963270856969 пенсійний орган відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі означеної довідки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року по справі № 520/9030/2020, що набрало законної сили 22.12.2020 року, були задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнані протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , згідно заяви від 24.06.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 01-33/216/2020 від 17.03.2020 року, виданої Апеляційним судом Харківської області. Скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 21 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області від 26.06.2020 року № 963270856969 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 01-33/216/2020 від 17.03.2020 року, виданої Апеляційним судом Харківської області. ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. На виконання означеного рішення суду пенсійним органом 05.02.2021 року прийнято рішення про перерахунок з 19.02.2020 року пенсії ОСОБА_1 , при здійсненні якого розмір пенсії позивача обчислений з 56% суддівської винагороди, визначеної в довідці від 17.03.2020 року № 01-33/216/2020. Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що статтею 64 Конституції України унормовано, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. 30.09.2016 року набрав чинності Закон України» від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), частинами 1 та 2 ст. 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду. Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI1 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI). Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас Законом України 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року, зокрема, частину третю ст. 135 Закону № 1402-VIII було викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року». Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (положення якого діяли до моменту виключення цього пункту Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон № 193-IX) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом № 1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Пункт 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07.11.2019 року), було виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зі змінами. У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України). Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Таким чином, з 19.02.2020 року пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким, окрім іншого, передбачалось, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), та, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, втратив чинність. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Отже, у даному випадку, перерахунок, який просив здійснити позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду (справа № 520/9030/2020), обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст. 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання позивача ОСОБА_1 виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч. 3 ст. 142 Закону №1402- VIII. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного ч. 3 ст. 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Колегія суддів зауважує, що, застосовуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, скасовуючи рішення відповідача від 05.02.2021 року «про перерахунок пенсії» ОСОБА_1 , суд першої інстанції звернув увагу пенсійного органу на помилку в обрахунку щодо стажу роботи позивача ОСОБА_1 на посаді судді, яка впливає на загальний розмір встановлення відсоткового співвідношення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, оскаржуване позивачем рішення відповідача від 05.02.2021 року «про перерахунок пенсії» позивача скасовано у судовому порядку. Оскільки факт скасування рішення пенсійного органу від 05.02.2021 року фактично про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обумовлює необхідність прийняття відповідачем нового рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також - визначення розміру як щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так і розміру заборгованості (перерахунок з 19.02.2020 року), а також вчинення дій спрямованих на виплату такої заборгованості, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо передчасності вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити виплату донарахованих сум його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці однією сумою, без обмеження граничним розміром. Згідно із статтею 1, 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення». Крім того, у постанові від 04.03.2021 року у справі № 520/34/17, Верховний Суд зазначив: <…> Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу». З урахуванням тієї обставини, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 після скасування судом рішення відповідача від 05.02.2021 «про перерахунок пенсії» не нараховувалося та не виплачувалося, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату суми компенсації втраченої частини доходів також є передчасною. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова